ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 810/2545/17
адміністративне провадження № К/990/21696/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
за участі:
представників Відповідача: Сливки А.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (суддя Панченко Н.Д.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (судді: Беспалов О. О., Парінов А. Б., Ключкович В. Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні мережі»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні мережі» (далі - ТОВ «Транспортні мережі») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року:
- № 0012761410, яким визначене податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 18854203,50 грн (у т.ч. податкове зобов`язання - 12569 469,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 6284734,50 грн);
- № 0012731410, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 16613001,00 грн (у т.ч. податкове зобов`язання - 12171146,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 4441855,00 грн).
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що оскаржувані індивідуальні акти не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), оскільки зафіксовані в акті висновки щодо суті господарських операцій з контрагентами є помилковими. Позивач стверджував, що операції з реалізації ТОВ «Коптек» бітуму здійснювались фактично, а операції із іншими суб`єктами господарювання, які фігурують в акті перевірки, базувались на переробці давальницької сировини, а не як помилково вважав Відповідач, - прямої реалізації оливи.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням від 28 грудня 2021 року Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив.
Ухвалюючи рішення суд вказав, що:
- надання ТОВ «Транспортні мережі» замовникам послуг з переробки давальницької сировини підтверджується підписаними сторонами в перевіряємих податкових періодах актами надання послуг з переробки, а передача готової продукції, отриманої в результаті переробки давальницької сировини від виконавця замовникам, здійснювалася шляхом підписання сторонами звіту про продукцію, що виготовлена з сировини замовника;
- висновок Відповідача про те, що оскільки згідно з АІС «Податковий блок «Єдиний державний реєстр податкових накладних» не встановлене придбання ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-СХІД», ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-ЦЕНТР», ТОВ «Промислові мастила-Захід» олив марки БТР, а отже, їх подальша реалізація на користь переробника - неможлива, не виходить з суті самих господарських операцій та є необґрунтованим, адже контролюючий орган не врахував, що позначення «БТР» не є маркою (видом) оливи, а є зареєстрованим товарним знаком ТОВ «Транспортні мережі», при цьому, наведеними вище контрагентами олива не реалізовувалася Позивачу, а замовлялося її виготовлення на умовах давальницької сировини;
- при проведенні планової виїзної перевірки Позивач надав Відповідачу всі документи фінансового-господарської діяльності підприємства, пов`язані з наданням послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини, зокрема, договори, накладні, оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, технічні умови, норми витрат, акти надання послуг з переробки, звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника, звіти про використання давальницької сировини, що стосуються предмета перевірки;
- наведений Відповідачем у акті перевірки розрахунок є некоректним та не відображає здійснені та задекларовані обсяги господарських операцій Позивача із давальницькою сировиною, оскільки помилковим є висновок податкового органу про те, що ТОВ «Транспортні мережі» переробило лише присадок за 2014 рік на загальну суму 13970757 грн;
- ТОВ «Транспортні мережі» здійснювало переробку масла марки БТР згідно з договорами з ТОВ «Індустріальна мастильна компанія» та з ПАТ «Укрнафта», а тому переробка масла здійснювалася ще в більших об`ємах, однак контролюючий орган не врахував, що на підставі договорів з наведеними контрагентами Позивач не здійснював переробку масла, а відбулася реалізація продукції, що відображена у видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, тобто, податковий орган за одне ціле використав два різних поняття - «переробка» та «продаж»;
- акт перевірки не містить деталізації, які саме первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, однак надані до перевірки та залучені до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені вимогами частини другої статті 9 Закону країни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- Позивач як до перевірки так і суду надав належним чином оформлену первинну документацію, що у повній мірі відображає реальність операцій, які мали з ТОВ «Коптек».
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження у справі Відповідач визначив неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках передбачених пунктами 1,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки Позивача Відповідач склав акт перевірки від 17 січня 2017 року № 74/10-08-14-01/3053568 (далі також - Акт).
За змістом Акта Позивач допустив порушення вимог:
- підпункту 135.4.1 пункту 135.1 статті 135, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139; підпункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29 листопада 1999 року№ 290, в результаті чого занизив податок на прибуток на 12171146 грн, у т.ч. по періодам: 2014 року - 8883710 грн; 2015 року - 3287436 грн, та завищив від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 1685744 грн, в т.ч. за 2015 року - 1685744 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6, т. 201.10 та пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 13860717 грн, в т.ч. за податкові періоди: за січень 2014 року на суму 469644 грн; за лютий 2014 року на суму 821304 грн; за березень року 2014 на суму 407328 грн; за квітень 2014 року на суму 414840 грн; за травень 2014 року на суму 499920 грн; за червень 2014 року на суму 669 832 грн; за липень 2014 року на суму 587560 грн; за серпень 2014 року на суму 619489 грн; за вересень 2014 року на суму 512897 грн; за жовтень 2014 року на суму 1279797 грн; за листопад 2014 року на суму 1312113 грн; за грудень 2014 року на суму 1083596 грн; за січень 2015 року на суму 778171 грн; за лютий 2015 року на суму 1646894 грн; за березень 2015 року на суму 486078 грн; за квітень 2015 року на суму 210320 грн; за червень 2015 року на суму 184147 грн; за серпень 2015 року на суму 19169 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, Позивач подав заперечення та додаткові матеріали. ГУ ДФС у Київській області призначило позапланову перевірку, за результатами якої складений акт від 20 березня 2017 року № 153/10-36- 14/30535686 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні мережі» (ЄДРПОУ 30535686) з питань, що стали предметом оскарження на акт позапланової перевірки від 17 січня 2017 року № 74/10-08-14-01/30535686, за результатами розгляду заперечень від 14 лютого 2017 року №7».
Листом ГУ ДФС у Київській області від 06 квітня 2017 року № 1876/10/10-26-14-04 заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.
На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням висновків рішення прийнятого за результатом розгляду скарги Позивача на акт перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення 10 квітня 2017 року:
- № 0012761410 про визначення податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 18854203,50 грн (у т.ч. податкове зобов`язання - 12569469,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 6284734,50 грн);
- № 0012731410, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 16613001,00 грн (у т. ч. податкове зобов`язання - 12171146,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 4441855,00 грн);
- № 0012741410, яким зменшена сума від`ємного значення з податку на прибуток в сумі 1685744,00 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач стверджує про те, що суди, надаючи оцінку правовідносинам позивача та ТОВ «Коптек» в податковому їх аспекті, не врахували відповідного висновку Верховного Суду, наведеного у постановах у справах №1340/5998/18, №826/15364/17, №820/379/16, №1440/2276/18, № 818/1349/17, №815/2339/15. Відповідно до цього висновку «на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку».
В обґрунтування своєї Позиції щодо фактичного нездійснення операцій між Позивачем та ТОВ «Коптек» Відповідач стверджує, що у ході вирішення спору суди не звернули уваги на те, щотоварно-транспортні накладні (далі також -ТТН), складені для перевезення бітуму, містять істотні недоліки, які не дозволяють встановити реальність перевезення. Зокрема, у ТТН відсутні такі відомості, як номер подорожнього листа, повна адреса місця завантаження та розвантаження, номер довіреності та дата її видачі, час виїзду та прибуття.
Також не погоджується Відповідач і з висновками обох судів щодо легальності в аспекті оподаткування операцій Позивача з давальницькою сировиною та стверджує, що при вирішення спору суди не врахували правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 30 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004460, де зазначено, що «Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку».
Відповідач обґрунтовує свою позицію наступними аргументами:
- Позивач не має технічної можливості (основних фондів) здійснювати операції з виготовлення продукції у визначених об`ємах;
- давальницькою сировиною була олива марки БТР, проте контрагенти Позивача оливу відповідно до ЄРПН у ТОВ «Транспортні мережі» не придбавали (ТОВ «Транспортні мережі» є єдиним виробником даної оливи), тож не могли передати, як давальницьку сировину.
- у договорах не зазначено загальну вартість і ціну на кожен вид продукції, що не дозволяє визначити загальну вартість давальницької сировини, яка була передана на переробку.
- до перевірки не надано звітів про виконання послуг переробки, в первинних документах не деталізовано вартість використаних присадок та сировини, вартість послуг відповідно до тоннажу переробленого масла, не надано документів, що фіксують складський рух виробленого масла та його транспортування до замовника;
- згідно з первинними документами підприємство переробило лише присадок за 2014 рік на загальну суму 13 970 757,00 грн, при вартості присадок від 18,43 грн за кілограм до 1 405,5 грн за кг в еквіваленті тоннажу складає від 758 тон лише присадок. Враховуючи норми витрат виготовлення мастил, питома вага присадок складає від 6 до 15%. Отже, за 2014 рік було перероблено від 5053 до 12633 тон масла, разом з присадками, що складає від 421 до 1052 тони на місяць, та, в свою чергу, суперечить технічним умовам використання обладнання.
3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними й обґрунтованими, Позивач у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що адміністративні суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржених рішень, всебічно та в повному обсязі з`ясували всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, в повному обсязі дослідили та оцінили докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вірно застосували норми як матеріального так і процесуального права.
Щодо взаємовідносин ТОВ «Коптек» у відзиві зазначено, що Позивач надав суду наступні докази на підтвердження реальності господарської операції: банківські виписки на загальну суму 462 097,06 грн, що підтверджують оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей; видаткові накладні, що підтверджують факт поставки товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей; бухгалтерські документи, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності позивача. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що надані Позивачем докази є достатніми для підтвердження реальності господарської операції. Позивач також зазначив, що не є відповідальним за дотримання податкової дисципліни його контрагентами. На час взаємовідносин Позивача з контрагент позивача був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав право складати додаткові накладні.
Щодо операцій з давальницькою сировиною Позивач у відзиві не погоджується зі змістом викладених у касаційній скарзі доводів та стверджує, що:
- договори на переробку давальницької сировини з контрагентами Позивача були предметом дослідження в судових засіданнях, що знайшло своє відображення в судових рішеннях. Це означає, що суд визнав ці договори законними та такими, що відповідають вимогам Цивільного кодексу України;
- в кожній видатковій накладній (у переробку), що підтверджує факт передачі замовником виконавцю сировини, відображена її номенклатура, кількість та ціна;
- Позивач надав Відповідачу всі документи фінансового-господарської діяльності підприємства, в тому числі звіти про використання давальницької сировини, акти надання послуг з переробки та звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника. Ці документи підтверджують факт надання послуг переробки;
- тпервинні документи Позивача відповідають вимогам чинного законодавства та містять усі необхідні реквізити. Відповідач не надав доказів того, що ці документи складені з порушенням вимог законодавства;
-тпозначення «БТР» є зареєстрованим товарним знаком ТОВ «Транспортні мережі». Контрагенти Позивача не придбавали оливу марки БТР, а замовляли її виготовлення на умовах давальницької сировини, що підтверджується договорами на переробку давальницької сировини, актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, що вироблена з сировини замовника.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, заслухавши представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Так, пункт 44.1 статті 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Пункт 135.1 статті 135 ПК України в редакції до 31 грудня 2014 року передбачав, що Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За змістом пункту 135.2 статті 135 ПК України в редакції до 31 грудня 2014 року доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як передбачав до 31 грудня 2014 року пункт 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2015 року, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Як передбачав на час спірних правовідносин пункт 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За результатами аналізу цих норм Верховний Суд вже сформував сталу та послідовну практику щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.