ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 826/12451/13-а
касаційне провадження № К/9901/15863/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Білоуса О.В., Шишова О.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09 липня 2020 року (головуючий суддя - Літвінова А.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шурко О.І.; судді - Василенко Я.М., Ганечко О.М.)
у справі № 826/12451/13-а
за позовом Дочірнього підприємства «Копос Колін» Акціонерного товариства фірма «Копос Електро УА»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року Дочірнє підприємство «Копос Колін» Акціонерного товариства фірма «Копос Електро УА» (далі - ДП «Копос Колін»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року № 0000602205, від 03 квітня 2013 року № 0000622205, від 03 квітня 2013 року № 0000582205, від 03 квітня 2013 року № 0000592205.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києві рішенням від 09 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000622205, від 03 квітня 2013 року № 0000582205, від 03 квітня 2013 року № 0000592205, від 03 квітня 2013 року № 0000602205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 36718,00 грн за основним платежем та 9179,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09 липня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на об`єктивності викладених в акті перевірки висновків щодо порушення платником норм податкового законодавства.
Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Копос Колін» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 18 березня 2013 року № 494/22-50/25283594.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, статей 145, 146, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на: безпідставне невідображення у складі інших доходів кредиторської заборгованості в розмірі 619494,00 грн перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд», якого постановою Господарського суду м. Києва від 28 грудня 2012 року у справі № 5011-46/18233-2012 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, що, в свою чергу, призвело до завищення балансової вартості основних засобів; неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання будівельних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» з підстави фіктивного характеру проведених поставок, що мотивовано відсутністю в контрагента в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для здійснення оспорюваних господарських операцій; недотримання порядку визначення розміру амортизаційних відрахувань.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 03 квітня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000582205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 40520,00 грн за основним платежем та 3213,76 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000592205, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 809229,00 грн; № 0000602205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 36718,00 грн за основним платежем та 9179,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000622205, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 378563,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21436,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з підпунктом «в» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
Під час здійснення перевірки встановлено, що в позивача обліковувалася кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» у розмірі 619494,00 грн. Граничний строк сплати зазначеної суми відповідно до умов договору генерального підряду від 30 червня 2010 року № 001/10 за домовленістю сторін становив 36 місяців з дня підписання акта прийому-передачі об`єкта будівництва (травень 2011 року).
Відповідач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» постановою Господарського суду м. Києва від 28 грудня 2012 року у справі № 5011-46/18233-2012 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, та, у зв`язку з цим, дійшов висновку про неможливість проведення в подальшому будь-яких розрахунків між позивачем і зазначеним контрагентом, а відтак необхідність визнання такої кредиторської заборгованості безоплатно отриманими коштами.
Водночас судовими інстанціями з`ясовано, що 15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» (первинний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 01-1012, відповідно умов якого первісним кредитором передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП» право вимагати в платника виконати зобов`язання за договором генерального підряду від 30 червня 2010 року № 001/10.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП» перейшло право вимагати від платника здійснення оплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» будівельних робіт у розмірі 619494,00 грн. Тобто, на час визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» банкрутом у нього були відсутні майнові вимоги до ДП «Копос Колін», оскільки таке право відступлено іншій особі, що обумовлює помилковість висновку ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.
Щодо доводів контролюючого органу про неправомірне формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання будівельних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд», то за правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.