ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 520/1951/2020
адміністративне провадження № К/9901/18757/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року (головуючий суддя Бадюков Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С., Григоров А.М.) у справі № 520/1951/2020 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
14 лютого 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 12 лютого 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 250 380,00 гривень на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року позов задоволено.
Скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 12 лютого 2019 року № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 250 380, 00 гривень на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Додатковим рішенням від 10 липня 2020 року заяву б/н від 30 червня 2020 року представника ОСОБА_1 адвоката Лебединської І.С. про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задоволено частково.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області витрати на правову допомогу в сумі 2 500, 00 гривень. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі № 520/1951/2020 залишено без змін.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 520/1951/2020 залишено без змін.
24 травня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 21 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у частині залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
29 червня 2021 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06 березня 2018 року, юридична адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було винесено наказ № 01.01-07/63 «Про проведення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 » про здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.
11 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області на підставі наказу було оформлене направлення № 01.01-94/02.03/119 про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування.
14 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД.
14 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено вимогу про надання документів № ХК4148/299/ПД.
23 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено акт інспекційного відвідування № ХК4148/299/НД/АБ.
23 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено припис про усунення виявлених порушень № ХК4148/299/НД/АВ/П.
30 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД.
12 лютого 2019 року постановою Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС на ОСОБА_1 було накладено штрафу розмірі 250 380,00 гривень на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Не погоджуючись з постановою Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 12 лютого 2019 року, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова необґрунтована та підлягає скасуванню, так як відповідачем протиправно не надано позивачу жодних документів на підтвердження правових підстав для інспекційного відвідування та відповідачем не подано доказів того, що позивач має найманих працівників.
Також зазначив, що в порушення пункту 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, справу про накладення штрафу було розглянуто без його участі та за відсутності доказів про належне повідомлення відповідачем.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Водночас суди зазначили, що штраф, який накладено на позивача є суттєвим, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний належним чином повідомити позивача про розгляд вказаної справи.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 693/2073/17.
Також скаржник покликається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2143/16, від 13 квітня 2018 року у справі № 826/26667/15, від 23 травня 2018 року у справі № 821/2239/16.
Наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували фактичні обставини справи, а саме факт допуску до роботи двох працівників позивача, який відбувся без належного оформлення трудових відносин в порушення частини 3 статті 24 КЗпП України та був зафіксований посадовими особами відповідача в ході реалізації контрольних повноважень.
У відзиву на касаційну скаргу позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було належним чином встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи.
Акцентує увагу на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені рішення з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, від 15 січня 2021 року у справі № 1340/3731/18.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Управління Держпраці у Харківській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Так, одним із основних доводів позивача щодо підстав скасування оскаржуваної постанови є неналежне повідомлення відповідачем про розгляд справи про накладення штрафу.
Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
За приписами пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Одним із ключових питань у справі є виконання відповідачем пункту 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18 викладена така правова позиція:
" 32. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
33. Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.