ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа №320/4821/19
адміністративне провадження № К/9901/15362/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 (головуючий суддя: Басай О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 (головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі №320/4821/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову Міноборони України в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975), наказу МО України від 14.08.2014 № 530;
визнати протиправним і скасувати пункт 63 протоколу від 07.06.2019 № 74 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 10% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, передбаченому Законом №2011-XII та Порядком №975.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, позов задоволено частково:
визнано протиправною відмову Міноборони України в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII;
визнано протиправним і скасовано пункт 63 протоколу від 07.06.2019 №74 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону Законом №2011-XII з урахуванням висновків суду, зазначених у мотивувальній частині рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відмовлено Міноборони України у задоволенні заяви про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних силах України, має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира 1 окремої танкової бригади від 16.03.2018 №21-РС позивача звільнено з військової служби.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці від 06.03.2018 №549, виданій ВЧ НОМЕР_2 , у період з 26.05.2017 по 27.07.2017, з 11.08.2017 по 03.11.2017, з 05.12.2017 по 14.12.2017, з 13.01.2018 по 29.01.2018 позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З інформації, зазначеній у витязі протоколу ВЛКК Північного регіону по встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 04.12.2018 № 503 та довідці від 20.07.2018 №2523 вбачається, що позивач під час виконання завдань в зоні антитерористичної операції отримав травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.
Згідно із інформацією, зазначеною у довідці про результати визначення у застрахованої особи втрати професійної придатності у відсотка серії АГ №0005579, виданої на підставі акта огляду МСЕК від 21.03.2019 №610, ступінь втрати професійної придатності позивача з 14.03.2019 становить 10%; причина втрати професійної придатності: травма пов`язана із захистом Батьківщини.
У зв`язку із встановленням ступеня втрати професійної придатності, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду зазначеного питання, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом № 74 від 07.06.2019 (пункт 63), про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги слугувало те, що ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини позивачу встановлено понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ступеня втрати професійної придатності (10%) внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. За позицією позивача, оскільки станом на час його звільнення з військової служби законодавство не передбачало умови виплати такої допомоги у тримісячний строк після звільнення з військової служби, то відповідно подальша зміна правового регулювання не може звужувати обсяг вже набутих прав і соціальних гарантій.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що оскільки ступінь втрати працездатності позивачу встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то підстави для отримання відповідної одноразової грошової допомоги відсутні.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним на момент звільнення позивача зі служби (16.03.2018) законодавством не було встановлено строкових обмежень щодо реалізації особою права на отримання ОГД у разі встановлення ступеня втрати професійної придатності. За позицією судів обох інстанцій, положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, у редакції Закону України від 06.09.2018 №2522-VIII (набрав чинності 13.10.2018), який був чинний на момент вставлення позивачу відсотку втрати працездатності має застосовуватися лише до тих осіб, що були звільнені з військової служби після 13.10.2018. Одночасно суди зазначили, що позивач отримавши травму, пов`язану із захистом Батьківщини, після звільнення з військової служби не міг передбачити внесення змін до закону, якими обмежено право отримання одноразової грошової допомоги тримісячним терміном після звільнення з військової служби. З посиланням на дискреційні повноваження відповідача у питання призначення та виплати ОГД, суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушених права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання компетентний орган повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку №975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги вважається дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, а не законодавство, чинне на момент звільнення його з військової служби. Відтак, оскільки встановлення позивачу ступеня втрати працездатності відбулося більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, то відповідно підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Спір у цій справі виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ступеня втрати працездатності зі спливом трьох місяців після звільнення з військової служби.