П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 344/4721/22
провадження № 61-8778св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфабуд»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфабуд» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Шамотайла О. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфабуд» (далі - ТОВ «Альфабуд»), в якому просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 31 січня 2014 року між ТОВ «Альфабуд» та нею укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у її власність майнові права на розташовану в об`єкті капітального будівництва квартиру АДРЕСА_2 поруч з будинком АДРЕСА_3 , загальною площею 80,71 кв. м.
На виконання умов договору нею здійснено повну оплату вартості квартири, проте ТОВ «Альфабуд» відмовилося надати їй необхідні документи для оформлення права власності.
У зв`язку з цим вона звернулася до суду з позовом до ТОВ «Альфабуд» про спонукання до виконання умов договору. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року, позов задоволено та зобов`язано ТОВ «Альфабуд» виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав від 31 січня 2014 року в частині підписання акта прийому-передачі з метою набуття нею права власності на спірну квартиру. Рішення набрало законної сили та звернуто до примусового виконання.
Проте, 25 лютого 2019 року виконавче провадження було закрито у зв`язку із неможливістю виконання, що полягало у злісному ухиленні керівника ТОВ «Альфабуд» ОСОБА_2 від підписання акта прийому-передачі спірної квартири їй.
У червні 2018 року ТОВ «Альфабуд» викликало її для підписання акта та передання їй документів з умовою оплати до 08 липня 2018 року заборгованості, що виникла у зв`язку з різницею між проектною та фактичною площею квартири у розмірі 53 361,00 грн. Оскільки вона заборгованість не визнавала та не оплачувала, ТОВ «Альфабуд» заявив про одностороннє розірвання договору.
ТОВ «Альфабуд» звернулося до суд з позовом до неї про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 31 січня 2014 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, в задоволенні позову відмовлено. При цьому, Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року вказав на відсутність доказів істотності допущеного ОСОБА_1 порушення умов договору. Крім того, суди встановили факт повного виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав покупцем.
Таким чином, ОСОБА_1 зазначила, що мала обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованої квартири у власність. Проте, внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію не може реалізувати це право. Вона позбавлена іншого способу реалізувати свої права на квартиру.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 85,2 кв. м.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У січні 2023 року ТОВ «Альфабуд» звернулося до суду із заявою про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2023 року заяву ТОВ «Альфабуд» про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року залишено без задоволення.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Альфабуд» залишено без задоволення, заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач мала обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права, зокрема отримання новозбудованої квартири у власність, а заявлений позов спрямований на захист її права, яке не визнається ТОВ «Альфабуд».
Отже, визнання права власності в даному конкретному випадку буде ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок поведінки продавця.
Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є не лише ефективним та універсальним, а й застосовним до спірних правовідносин і таким, що найбільш повно відновлює невизнані права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ТОВ «Альфабуд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга ТОВ «Альфабуд» мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно зазначено щодо преюдиційних обставин щодо здійснення оплати повної вартості квартири. У справах, на які містяться посилання в оскаржуваних судових рішеннях, суди посилаються на оплату вартості квартири площею 80,71 кв. м. При цьому, питання оплати різниці між проектною площею та площею, визначеною за даними технічної інвентаризації, не вирішувалось. Відповідно до технічного паспорта площа спірної квартири складає 86,1 кв. м. З 26 березня 2015 року вступила в дію нова змінена ціна за 1 кв. м вартості об`єкта нерухомості. Отже, різниця в площі підлягала оплаті за новою ціною та становила 53 361,00 грн. У зв`язку з цим у позивача станом на сьогоднішній день існує заборгованість, що відповідно до умов договору перешкоджає передачі майнових прав.
Крім того, суди попередніх інстанцій мали звернути увагу на те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку зареєстрована 26 червня 2015 року. Листом від 27 червня 2018 року позивача повідомили про необхідність з`явитися для підписання акта приймання-передачі та необхідність здійснити оплату заборгованості. Отже, про порушення своїх прав ОСОБА_1 було відомо з моменту отримання цього листа. Таким чином, термін позовної давності належить відраховувати від дати повідомлення відповідачем про наявність заборгованості та такий термін минув у червні 2021 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулася у квітні 2022 року, тому пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 256, 257, 261 ЦК України щодо застосування терміну позовної давності у подібних правовідносинах та визначення початку перебігу строку позовної давності; статей 691, 692 ЦК України щодо оплати повної ціни квартири з врахуванням положень договору купівлі-продажу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 січня 2014 року між ТОВ «Альфабуд» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця майнові права на розташовану в об`єкті капітального будівництва квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 80,71 кв. м (а. с. 12-15).
Декларація про готовність багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 зареєстрована 26 червня 2015 року (а. с. 103).
Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , площа якої становить 86,1 кв. м, виготовлено 14 серпня 2015 року (а. с. 99).
Відповідно до технічного паспорта від 11 лютого 2022 року площа квартири становить 85,2 кв. м (а. с. 63-65).
Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 05 листопада 2015 року № 654 54-квартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення присвоєно нову адресу - АДРЕСА_6 (а. с. 102).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року, у справі № 344/11249/16-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ «Альфабуд» про спонукання до виконання умов договору та зобов`язано ТОВ «Альфабуд» виконати умови пунктів 2.1 та 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 31 січня 2014 року, укладеного між ТОВ «Альфабуд» та ОСОБА_1 , в частині підписання акта прийому-передачі з метою набуття ОСОБА_1 права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , задоволено (а. с. 17-27).
01 лютого 2018 року, 20 лютого 2018 року, 13 березня 2018 року, 15 березня 2018 року, 27 березня 2018 року державним виконавцем Міжрегіонального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області керівнику ТОВ «Альфабуд» ОСОБА_2 надсилалися виклики щодо зобов`язання з`явитися до державного виконавця. Також складено три акти державного виконавця про примусове виконання рішення суду та три постанови про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
18 травня 2018 року державний виконавець Саміляк О. М. направив начальнику Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області подання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника ТОВ «Альфабуд» ОСОБА_2 .
Листами від 27 червня 2018 року та 30 листопада 2018 року ТОВ «Альфабуд» викликало ОСОБА_1 для підписання та передачі їй документів, встановлених пунктом 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав, у випадку здійснення нею оплати заборгованості, що виникла у зв`язку з різницею між проектною та фактичною площею квартири у розмірі 53 361,00 грн.
18 березня 2019 року ТОВ «Альфабуд» надіслало ОСОБА_1 лист № 18-03-19/12, відповідно до якого повідомило про одностороннє розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 31 січня 2014 року.
У червні 2019 року ТОВ «Альфабуд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав з тих підстав, що ОСОБА_1 не здійснила повної оплати вартості різниці між проектною та фактичною площею квартири.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року, у справі № 344/9867/19 у задоволенні позову ТОВ «Альфабуд» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав відмовлено.
У вищевказаних судових рішеннях у справі № 344/9867/19 судами зазначено, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 повністю виконала умови договору купівлі-продажу майнових прав від 31 січня 2014 року, тому ТОВ «Альфабуд» зобов`язане виконати умови пунктів 2.1 та 2.2 цього договору з метою набуття нею права власності на майнові права на квартиру.
Позивачем не доведено істотність допущеного відповідачем порушення умов договору, оскільки неповна оплата товару покупцем і прострочення виконання позивачем пунктів 2.1, 2.2 договору не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу на підставі статті 651 ЦК України.
Також, судами встановлено, що 16 серпня 2017 року державний виконавець Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Саміляк О. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про зобов`язання ТОВ «Альфабуд» виконати умови пунктів 2.1 та 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 31 січня 2014 року.
Виконавче провадження з виконання рішення у справі № 344/11249/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Альфабуд» про спонукання до виконання умов договору було закінчено постановою державного виконавця від 28 лютого 2019 року, винесеною на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів, поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі № 344/11249/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Альфабуд» про спонукання до виконання умов договору (а. с. 54-59).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.