ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 757/2801/20-ц
провадження № 61-10762св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня2023 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»
(далі - ТОВ ФК «Фінілон»), про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за договором депозиту.
Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2012 року між ОСОБА_1 та
АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000727521794 «Стандарт» у розмірі 8 700 доларів США, з виплатою суми вкладу та суми процентів
у кінці терміну дії договору, процентна ставка за вкладом 9% річних, мінімальний строк вкладу 6 місяців.
Позивач зазначав, що неодноразово направляв до відповідача заяви про розірвання договору та повернення коштів. 20 грудня 2019 року ним було направлено чергову таку заяву, яка вручена відповідачу 28 грудня 2019 року. Станом на 14 січня 2020 року відповіді на вказану заяву ним не отримано.
За період з 30 липня 2012 року по 14 січня 2020 року сума нарахованих відсотків становить 5 845,31 доларів США. Також, у зв`язку із невиконанням належним чином зобов`язання з відповідача необхідно стягнути 3% річних та пеню відповідно до
статті 625 ЦК України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у сумі 14 545,31 доларів США та 88 897 грн 28 коп., з яких: 8 700 доларів США - сума за договором банківського вкладу; 5 845,31 доларів США - відсотки за договором вкладу; 70 150 грн 82 коп. - пеня; 18 746 грн 46 коп. -
3% річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу від 30 липня 2012 року № SAMDN80000727521794, а саме: суму неповернутого вкладу 8 700 доларів США 00 центів, несплачені проценти відповідно до умов договору - 1 568 доларів США 15 центів, 3 % річних за невиконання зобов`язання - 18 746 грн 58 коп.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором щодо повернення вкладнику грошових коштів, заяву позивача з проханням повернути депозитні кошти залишено без реагування, тому з банку підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума прийнятого від нього банківського вкладу. При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу.
ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про повернення коштів до банку, фактично змінив умови зобов`язання щодо строку дії договору, порядок сплати процентів за депозитом, тому втратив право на отримання процентів відповідно до умов договору банківського вкладу з 11 серпня 2014 року, тобто з моменту спливу 2 банківських днів після отримання АТ КБ «ПриватБанк» заяви позивача про виплату вкладу. Суму процентів за ставкою 9 % річних слід розраховувати за період з 30 липня 2012 року по 30 липня 2014 року, що складає: 1 568,15 доларів США. За період з 30 липня 2014 року до 13 серпня 2014 року проценти - за процентною ставкою вкладу «на вимогу», оскільки мінімальний строк вкладу становить 6 місяців (пункт 7 договору банківського вкладу від 30 липня 2012 року), який з дня подання позивачем заяви про розірвання договорів банківського вкладу не сплив. Тому сума процентів, що підлягає стягненню за цей період складає 8 700 доларів США.
Оскільки договір банківського вкладу вважається розірваними з 13 серпня 2014 року, то лише з цієї дати у позивача виникає право на отримання 3% річних відповідно до положень статті 625 ЦК України за невиплату основних сум вкладів за договором, оскільки прострочення виконання зобов`язань почалось з дати розірвання договору. Початком нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є 14 січня
2017 року, тобто за 3 роки до звернення до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення пені, суд вказав, що договір банківського вкладу вважаються розірваними з 11 серпня 2014 року - день отримання банком заяви позивача, плюс 2 банківські дні, відтак позивач втрачає право на отримання пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційні скарги акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що АТ «КБ «ПриватБанк», а не ТОВ «ФК «Фінілон», є належним відповідачем у справі, так як матеріали справи не містять згоди ОСОБА_1 , як кредитора, на заміну боржника АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ«ФК «Фінілон». Укладений між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року не створює правових наслідків для позивача.
Оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на повернення вкладів, суд першої інстанції зробив законний та обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» основної заборгованості. Вирішуючи спір у частині стягнення відсотків та пені, судом правильно застосовано норми матеріального і процесуального права й відповідну судову практику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
АТ КБ «ПриватБанк» з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК Україниу вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про наявність підстав для стягнення з банка на користь позивача грошових коштів за договорами вкладу, так як у спірних правовідносинах відбулося переведення боргу банка на третю особу. 17 листопада 2014 року між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору, внаслідок чого ТОВ «ФК «Фінілон» стало новим боржником у спірному зобов`язанні.
ОСОБА_1 не надав банку письмових заперечень щодо відповідного переведення боргу товариству, тому таке переведення боргу відбулося за його згодою (мовчазна згода). Оскільки банк не є боржником за договором банківського вкладу, тому відсутні правові підстави для стягнення відсотків за вказаним правочином.
Також у жовтні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ «ПриватБанк», у якому банк просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду як виключну правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо надання оцінки правовому статусу договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
30 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000727521794, відповідно до умов якого
ОСОБА_1 передав банку 8 700,00 доларів США, з процентною ставкою 9 % річних, строком на 366 днів до 30 липня 2013 року включно (а. с. 5).
Відповідно до пункту 6 укладеного договору у випадку закінчення строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу і банк не заперечує проти продовження вкладу на новий строк, вклад автоматично уважається продовженим ще на один рік, вказаний у пункті 1 цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку. При цьому обрахунок нового строку владу і нового мінімального строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку.
Пунктом 7 вказаного договору визначено, що сторони мають право достроково розірвати цей договір згідно умов діючого законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до спливу мінімального строку вкладу (див. п.1 цього договору) з дати початку продовження строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу та сплачуються проценти, нараховані по ставці вкладу "до вимоги" за фактичний строк користування вкладом. Сума надлишково виплачених процентів клієнт доручає банку утримати із суми вкладу. Сума нарахованих процентів за цілу кількість мінімальних строків вкладу, що сплинули з моменту укладення договору, виплачується в повному обсязі. При поверненні вкладу з ініціативи банку клієнту повертається сума вкладу і виплачуються проценти, нараховані відповідно до умов договору за фактичний строк користування вкладом.
З даних платіжного доручення № 2210551648 від 30 липня 2012 року установлено, що ОСОБА_1 внесено грошові кошти у сумі 8 700 доларів США на передбачений договором рахунок (а. с. 6).
31 липня 2014 року ОСОБА_1 направив ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву з вимогою видачі коштів з депозитного вкладу № SAMDN80000727521794 від 30 липня 2012 року, яка була отримана банком, що підтверджується копією листа 11 серпня 2014 року №20.1.0.0.0/7-20140731/3687 (а. с. 7).
24 грудня 2019 року на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачем направлено заяву
від 20 грудня 2019 року про розірвання депозитного договору та повернення коштів
(а .с. 8).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Щодо договору про переведення боргу та належного відповідача у справі
Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
Як випливає зі змісту статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.