ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 137/257/22
провадження № 51-3468 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020000000042, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Верхні Коки Теренгульського району Ульянівської області Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Суд у вироку прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона 18 січня 2022 року близько 23:00, перебуваючи в будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , після спільного вживання алкогольних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 , на ґрунті неприязних стосунків з останнім, які виникли раптово у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 затіяв суперечку й завдав ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів на нижній губі, синця та внутрішньо шкірних точкових крововиливів на передній поверхні шиї зліва, які є легкими тілесними ушкодженнями і не становили загрози для її життя та здоров`я, діючи з умислом на вбивство ОСОБА_8 , завдала йому ножем по одному удару в обличчя, заподіявши лінійну поверхневу рану на лівому крилі носа, в ділянку черевної порожнини, заподіявши проникаюче поранення черевної стінки зліва, та в ділянку передньої поверхні грудей, у результаті чого смерть останнього настала на місці події від проникаючого поранення передньої поверхні грудей із наскрізним ушкодженням серця, яке спричинило тампонаду серця кров`ю. Після цього ОСОБА_7 , не бажаючи бути викритою, заховала знаряддя кримінального правопорушення і повідомила сусідам та державним органам про те, що ОСОБА_8 вчинив самогубство.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування цих вимог зазначає, що під час судового провадження не була спростована версія події кримінального правопорушення сторони захисту, а винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення не доведена поза розумним сумнівом. Стверджує, що місцевий суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_7 як умисне вбивство, не зважив на те, що вона завдала ударів співмешканцю з метою самозахисту під час застосування ним фізичного насильства. Наголошує, що ОСОБА_7 сприйняла напад ОСОБА_8 як реальну загрозу своєму життю і, заподіявши останньому таку шкоду, перевищила межі необхідної оборони від його посягання, а тому її дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України. Крім того, наводить доводи про невідповідність фактичним обставинам кримінального правопорушення висновків суду першої інстанції щодо кількості й способу заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , неповноти судового розгляду, а також не погоджується з визнанням судом обставиною, яка обтяжує покарання, перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення кримінального правопорушення. Водночас зазначає і про те, що суд недостатньо дослідив дані про стан психіки її підзахисної та не зважив на ряд обставин, які є підставою для застосування положень ст. 69 КК України. На ці порушення, як зазначила захисник, не звернув уваги апеляційний суд, постановивши рішення, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні, оскільки судові рішення є законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
З будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та виходить із фактичних обставин, установлених цими судами.
Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_6 вбачається, що вона, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Натомість вказані обставини, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410, 411 КПК України, залишив вирок без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи визнані необґрунтованими.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За вимогами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Доводи, наведені захисником у касаційній скарзі, про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_8 і про позбавлення його життя внаслідок перевищення меж необхідної оборони, аналогічні наведеним в апеляційній скарзі сторони захисту, були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд, проаналізувавши такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та, залишаючи апеляційну скаргу захисника на вирок місцевого суду без задоволення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Так, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у вироку зазначив, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства підтверджено, зокрема, її показаннями про обставини кримінального правопорушення, а саме про те, що протягом дня 18 січня 2022 року вони з ОСОБА_8 ходили в гості, де вживали спиртні напої, після повернення додому останній вимагав придбати ще спиртних напоїв та через її відмову сталася суперечка, під час якої ОСОБА_8 вдарив її і почав душити, у зв`язку з чим вона завдала йому двох ударів ножем - у черевну порожнину та грудну клітку. У сукупності з показаннями ОСОБА_7 її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин підтверджено показаннями свідків; даними протоколу огляду місця події; висновками судово-медичних експертиз щодо характеру, кількості й локалізації виявлених під час огляду ОСОБА_7 та дослідження трупа ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і механізму їх заподіяння; висновком експерта про те, що на дослідженому кухонному ножі виявлено кров, генетичні ознаки якої збігаються з кров`ю ОСОБА_8 , а також зразки букального епітелію ОСОБА_7 ; іншими доказами, зміст яких докладно наведено у вироку і яким суд дав належну оцінку.
Згідно з положеннями ст. 36 КК України обов`язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК України є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, тобто вчинення потерпілим суспільно небезпечного посягання на життя, здоров`я, інші охоронювані законом права, інтереси винного або іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке би викликало об`єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним слід кваліфікувати за ст. 115 КК України.
Таким чином, якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Суди попередніх інстанцій, встановлюючи фактичні обставини кримінального провадження, з`ясували характер взаємовідносин потерпілоготазасудженої, якібулиспівмешканцями, перебіг подій перед вчиненням умисного вбивства, а саме те, що під час конфлікту ОСОБА_8 застосував насильство до ОСОБА_7 , у зв`язку з чим у неї виникла неприязнь до нього, а також проаналізували спосіб і знаряддя вчиненнязлочину, характер, механізмутворенняталокалізаціюзаподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, і тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 , подальші її діїзметоюприховатисвоюпричетністьдовбивства. Проаналізувавши ці обставини, суди дійшли висновку, що дії ОСОБА_8 не мали ознак суспільно небезпечного посягання, яке би становило реальну об`єктивну загрозу для життя чи здоров`я ОСОБА_7 та могло викликати в неї стан необхідної оборони, оскільки він не використовував знарядь, пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень, не вчиняв інших активних агресивних дій. Натомість ОСОБА_7 навмисно, а не через необережність, із достатньою силою завдала ОСОБА_8 ударів ножем у ділянки розташування життєво важливих органів, заподіявши декілька поранень, одне з яких виявилося смертельним. Таким чином, вона застосувала насильство значно більшого обсягу, інтенсивності й небезпечності, яке призвело до смерті потерпілого.