ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 154/2603/22
провадження № 51-3450км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
особи, в інтересах якої подано
касаційну скаргу ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Волинського апеляційного суду від 3 березня 2023 року про повернення апеляційної скарги на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030000000154 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 425 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього певні обов`язки.
Не погодившись із вказаним вироком суду, адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Волинського апеляційного суду від 3 березня 2023 року вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає, що вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , оскільки в його мотивувальній частині містяться висновки суду у формі категоричних тверджень, які, на думку адвоката ОСОБА_6 , є фактично констатацією винуватості ОСОБА_7 у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, хоча судовий розгляд стосовно нього не проводився і суд не досліджував доказів стосовно тих фактичних обставин, які визнав встановленими. Зазначає, що 31 січня 2023 року ОСОБА_7 було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42021030220000008 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК, зі змісту якого вбачається, що формулювання обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК обґрунтовується тими ж фактичними обставинами, що й викладені у вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 . Відтак, на переконання адвоката ОСОБА_6 , оскільки оскаржуваний вирок стосується прав та інтересів ОСОБА_7 , суддя апеляційного суду безпідставно повернув апеляційну скаргу, не врахувавши вимоги п. 10 ст. 393 КПК.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні-прокурор Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - ОСОБА_9 просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_7 та його представник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 370 КПК рішення суду апеляційної інстанції має бути законним, тобто ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, отже, й загальних засад.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.