ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 717/2123/22
провадження № 51-3605км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022262100000226за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Скасував вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині свій вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Зарахував ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з 19 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року включно, із розрахунку 1 день позбавлення волі дорівнює 2 дням обмеження волі (відповідно до ч. 1 ст. 72 КК, ст. 58 КВК). В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням на підставі положень статей 75, 76 КК. Мотивуючи свої вимоги, вказує на те, що призначене засудженому апеляційним судом покарання є надмірно суворим. На думку захисника, згаданий суд повною мірою не врахував всіх даних про його особу, зокрема позитивних характеристик, наявності на утриманні непрацездатного батька, який постійно потребує допомоги, а також пом`якшуючих покарання обставин (визнання ним вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та відшкодування заподіяної шкоди). На переконання сторони захисту, з урахуванням вищенаведених обставин справи та особи винного наявні всі підстави для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
В запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор Дніпровської окружної прокуратури-процесуальний керівник ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 4 ст. 185 КК в касаційній скарзі захисником не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують