ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 204/8832/22
провадження № 51-2346км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052410000422, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Красноармійського районного суду Донецької області від 16 червня 2009 року за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, звільненого 16 грудня 2020 року у зв`язку із відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обв`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі винного через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, при призначенні засудженому покарання судом неправильно застосовано вимоги ст. 75 КК, оскільки належним чином не було враховано, що засуджений вчинив тяжкий злочин в умовах воєнного стану, дані про його особу, (котрий негативно характеризується, не працює, та має судимості за вчинення умисних кримінальних правопорушень, які не погашено), а також безпідставно не визнано обставиною, що обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень. Про вказані порушення прокурор наголошував в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд в супереч вимог ст. 419 КПК, належним чином не перевірив її доводи, та залишивши скаргу без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК, в касаційній скарзі не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор в апеляційній скарзі заперечував правильність застосування положень ст. 75 КК відносно ОСОБА_5 , просив скасувати вирок у цій частині та постановити новий, яким призначити останньому покарання, яке слід відбувати реально.
Разом із тим, на думку колегії суддів, залишаючи скаргу без задоволення, апеляційний суд відповідних доводів прокурора належним чином не перевірив.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно з положеннями ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.