ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 522/16580/21
провадження № 61-5122св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «-БУДСТРОЙ-», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року, постановлене суддею Бондарем В. Я., та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Склярської І. В., Базіль Л. В., Ігнатенко П. Я.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «-БУДСТРОЙ-» (далі - ТОВ «-БУДСТРОЙ-»), ОСОБА_2 , у якому просила:
- зобов`язати відповідачів солідарно за власний рахунок звільнити прибудинкову територію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та територію, яку раніше займала демонтована квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку, від земляного насипу із плитковим покриттям, влаштованого вздовж внутрішньої стіни кімнати квартири АДРЕСА_3 , позначеної в технічному паспорті № НОМЕР_1 , та вздовж внутрішньої стіни кімнати квартири АДРЕСА_4 , позначеної в технічному паспорті № НОМЕР_2 , та кухні квартири АДРЕСА_4 , позначеної в технічному паспорті № НОМЕР_3 , на відстань 1 м від зовнішнього периметру квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку;
- зобов`язати відповідачів солідарно відновити зовнішні стіни (огороджувальні конструкції) будинку у місці розташування демонтованої квартири АДРЕСА_5 згідно з її технічним паспортом;
- стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 036 886, 12 грн, збитків - 30 550, 40 грн та відшкодування моральної шкоди - 50 000, 00 грн.
ОСОБА_1 обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_3 . Ця квартира є суміжною з квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 .
За твердженнями позивачки, у грудні 2016 року відповідачі повністю демонтували квартиру АДРЕСА_2 , внаслідок чого внутрішня стіна квартири АДРЕСА_7 , яка межувала з внутрішньою стіною квартири АДРЕСА_2 , стала зовнішньою стіною будинку, що негативно вплинуло на стан квартири АДРЕСА_7 , а також зазнав пошкоджень фундамент будинку. На переконання ОСОБА_1 , відповідачі повинні відновити у первісному стані огороджувальні конструкції (несучі стіни) будинку АДРЕСА_1 , які одночасно є стінами квартири АДРЕСА_2 , оскільки вона є співвласником таких конструкцій.
У 2020 році відповідачі на місці квартири АДРЕСА_2 зробили земляний насип висотою 2 м, який прилягає до внутрішньої стіни квартири АДРЕСА_7 та покриває її частину на відповідну висоту. Наведеними діями відповідачі зайняли частину прибудинкової території будинку, що порушує її право на користування цією ділянкою, що передбачено у статті 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Тому позивачка наголошувала на необхідності зобов`язати відповідачів звільнити прибудинкову територію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та територію, яку раніше займала демонтована квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку, від земляного насипу із плитковим покриттям, на відстань 1 м від зовнішнього периметру квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 звертала увагу на те, що належну їй на праві власності квартиру пошкоджено внаслідок дій відповідачів із демонтажу квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 та зведення насипу на прибудинковій території на місці квартири АДРЕСА_5 , чим їй завдано майнову шкоду у розмірі, який дорівнює вартості ремонтно-будівельних робіт з усунення пошкоджень, та моральну шкоду.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ТОВ «-БУДСТРОЙ-» заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 24 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси залишив без задоволення позов ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції керувався тим, що позивачка не надала доказів здійснення саме відповідачами демонтажу квартири АДРЕСА_5 та того, що будівництво багатоповерхового будинку здійснювалося саме на прибудинковій території будинку, в якому знаходиться належна їй квартира. Суд врахував, що будівництво багатоквартирного будинку здійснювалося на підставі чинних та не оскаржених дозвільних документів, на земельних ділянках, які належать відповідачам на праві власності та на праві оренди. За висновками суду першої інстанції, причинами пошкоджень квартири АДРЕСА_7 є її фізичний знос, неналежний догляд власником та інші зовнішні фактори, які не залежать від відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Постановою від 20 березня 2023 року Одеський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка не довела наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та незадовільним станом належної їй квартири. Апеляційний суд зауважив, що доводи заявниці про прийняття судом першої інстанції доказів з порушенням вимог процесуального закону не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 11 квітня 2023 року з використанням засобів електронного зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20), щодо застосування частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (провадження № 61-13342св21), щодо застосування частин третьої та п`ятої статті 83 ЦПК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 448/1586/17 (провадження № 61-2779св21), від 15 лютого 2023 року у справі № 577/120/21 (провадження № 61-5785св22), щодо застосування статті 42 ЗК України, пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», частин другої та п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та державних будівельних норм;
- суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 24 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що квартира АДРЕСА_8 належала на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРААЛЬ» (далі - ТОВ «ГРААЛЬ») на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К., зареєстрованого в реєстрі за № 1574.
ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 13 грудня 1999 року є власницею квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 32, 90 кв. м.
Згідно з технічним паспортом від 30 серпня 2011 року квартира АДРЕСА_9 , розташована на 1-му поверсі будинку та складається з однієї кімнати. Частина квартири є самовільно прибудованою.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 31 жовтня 2011 року № 350 квартира АДРЕСА_2 знаходиться в стані розібрання. Після частково виконаного розібрання квартири АДРЕСА_2 внутрішні стіни квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6 стали зовнішніми стінами будинку. Квартира АДРЕСА_7 знаходиться в задовільному технічному стані. Технічний стан конструкцій даху над квартирою АДРЕСА_7 - незадовільний. У висновку зазначено види та перелік будівельних робіт, які потрібно виконати для збереження експлуатаційної придатності квартири АДРЕСА_7 у зв`язку з розібранням квартири АДРЕСА_2 . Такими будівельними роботами є: 1) щодо фундаменту - здійснити повну ревізію зовнішніх бокових стін фундаменту: усунути вибоїни, раковини, нерівності; встановити вертикальну гідроізоляцію; встановити відмостку, яка має бути горизонтальною вологостійкою смугою уздовж зовнішньої стіни будинку з уклоном від будинку від 3 до 10 %, шириною не менше за 1 м; 2) стосовно стіни житлової кімнати 1 - виконати утеплення внутрішньої стіни кімнати 1, яка стала зовнішньою стіною внаслідок розібрання квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку, оскільки внутрішня стіна не має потрібної теплозахисної якості, може накопичувати вологу, промерзати. Нагальність виконання зазначених експертом у висновку об`єму та виду робіт пов`язана із тим, що змінилися стіни, фундамент, крівля будинку після розібрання квартири АДРЕСА_2 .
Суди встановили, що позивачка не надала доказів здійснення запропонованих експертом видів робіт з метою збереження експлуатаційного стану квартири АДРЕСА_7 .
В листах Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20 грудня 2016 року № 01-14/313 та від 15 березня 2017 року № 01-10/64-35 зазначило, що ним підготовлено й видано містобудівні умови та обмеження від 18 березня 2016 року № 01-06/374, замовником будівництва
є ТОВ «-БУДСТРОЙ-». Це Управління також повідомило, що 19 вересня 2016 року зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт за № ОД 083162631926 (проєктування будівництва житлового будинку з підземним паркінгом зі знесенням житлових будинків, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_10 , та належать ТОВ «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_2 ).
23 січня 2017 року комісія в складі начальника та двох майстрів дільниці № 2 Комунального підприємства «ЖКС «Фонтанський» склала акт про те, що забудовник ТОВ «-БУДСТРОЙ-» не виконує роботи, визначені експертними дослідженнями № 350, 351.
У висновку експертного дослідження від 11 лютого 2020 року № 19-3305 викладено відомості про перелік пошкоджень квартири АДРЕСА_7 . Визначено, що можливими причинами їх виникнення є: зведення близько них фундаментів; випинання ґрунту у бік котловану, який розробляється; динамічний вплив на ґрунт при забиванні шпунта чи паль; підвищена вологість ґрунту навколо будинку; вимивання ґрунту підземними або поверхневими водами; додаткова осадка, викликана переданим тиском на ґрунт основи новим будинком. Експерт наголосив на тому, що точну причину пошкоджень квартири АДРЕСА_3 можливо визначити при інженерних методах дослідження. Обстеження основних конструктивних елементів будівель проводять відповідні сертифіковані фахівці із застосуванням спеціального обладнання та приладів, з подальшою камеральною обробкою отриманих даних та необхідних розрахунків. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт з усунення пошкоджень квартири АДРЕСА_7 можливо визначити на підставі проєктної документації, розробленої та затвердженої у встановленому законом порядку.
У технічному висновку №55-10-20/ТЗ, виготовленому експертом ОСОБА_3
у 2020 році зазначено, що технічний стан квартири АДРЕСА_3 та її окремих елементів, конструкцій і деталей зумовлений такими головними причинами: а) природним та фізичним зносом будівлі за тривалий період часу; б) нерівномірною осадкою фундаменту будівлі; в) впливом на конструкції об`єкта обстеження комплексної дії фізичних, динамічних, біологічних, хімічних і фізико-хімічних процесів, зовнішніх атмосферних і сейсмічних дій, що завдають шкоди несучим і захисним конструкціям, інженерним мережам, сприяють прогресуючій втраті характеристик щодо міцності та інших експлуатаційних якостей будівлі. За підсумками інженерного обстеження, з урахуванням технічного стану основних будівельних конструкцій експертом надані висновки: 1) загальний технічний стан - задовільний, а фізичний знос складає 30 %; 2) візуальним обстеженням зафіксовано наявність шпарин, товщиною до 5 мм, за несучими стінами фасаду як із внутрішньої, так і з зовнішньої сторони будівлі; 3) візуальним обстеженням зафіксовано характерні шпарини на фасаді будівлі. Експерт рекомендував виконати будівельні роботи для відновлення стану квартири АДРЕСА_7 та згідно зі зведеним кошторисним розрахунком вартість таких робіт становить 939 690, 00 грн.
У згаданих висновках не зазначено, що експерти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були попереджені про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
У акті обстеження, складеному 17 травня 2021 року начальником та майстрами дільниці № 4 Комунального підприємства «ЖКС «Фонтанський», зазначено, що (зі слів власника квартири АДРЕСА_7 ) згадана реконструкція проводиться з 2016 року без узгодження із сусідами; квартира АДРЕСА_5 повністю зруйнована (знесені всі несучі та огороджувальні конструкції квартири, демонтовані внутрішні стіни, комунікації); прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1 уздовж огорожі, фасадної стіни будинку АДРЕСА_1 , яка одночасно є несучою стіною квартири АДРЕСА_7 , а також ділянка, на якій знаходиться зруйнована квартира АДРЕСА_2 , зайняті покритим тротуарною плиткою ґрунтовим насипом висотою приблизно 2 м, який прилягає до багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_11 ; квартира АДРЕСА_7 має пошкодження у виді деформації та шпарин у стінах, є сліди вологи на несучих стінах квартири з боку насипу.
Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 16/21, виготовленого 26 липня 2021 року за заявою ОСОБА_1 , технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири АДРЕСА_3 доводить потрапляння вологи з фасаду будівлі внаслідок того, що впритул біля зовнішньої стіни квартири АДРЕСА_7 зі сторони стіни квартири, де ведеться будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_10 , збільшено рівень землі на 2 м шляхом насипу. У пункті 2 зазначеного висновку експерт навів існуючі пошкодження квартири АДРЕСА_7 та за результатами проведеного дослідження встановив, що найбільш ймовірною причиною пошкоджень у квартирі АДРЕСА_12 , та демонтаж частини будинку АДРЕСА_1 .
Також суди встановили, що 30 листопада 2015 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 2915. За умовами цього договору продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 0543 га, кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 0060 га, кадастровий номер 5110137500:36:008:0011. Цільове призначення відчужуваних земельних ділянок - для будівництва жилого будинку з підземним паркінгом. У договорі також зазначено, що на земельних ділянках знаходиться житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 583075351101, що відчужується одночасно із земельними ділянками.
Право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки зареєстровано 30 листопада 2015 року. Того ж дня за ним зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 189, 60 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 583075351101.
05 липня 2019 року право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок припинено на підставі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної інвентаризації та оформлення нерухомості» від 01 березня 2017 року у зв`язку зі знищенням нерухомого майна (знесенням будинку).
Суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що 07 вересня 2015 року реєстраційна служба Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області видала ТОВ «-БУДСТРОЙ-» свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 461, 30 кв. м. Право власності ТОВ «-БУДСТРОЙ-» на зазначений житловий будинок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 серпня 2015 року.
25 лютого 2016 року Одеська міська рада (орендодавець) та ТОВ «-БУДСТРОЙ-» (орендар) уклали договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 228, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, площею 0, 1162 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0012, для будівництва жилого будинку з підземним паркінгом, цільове призначення - В02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У пункті 2.2 цього договору зазначено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок, що належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області 07 вересня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 647280951101.
Цього ж дня зареєстровано право оренди ТОВ «-БУДСТРОЙ-» на земельну ділянку.
07 березня 2017 року право власності ТОВ «-БУДСТРОЙ-» на зазначений житловий будинок припинено на підставі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної інвентаризації та оформлення нерухомості» від 01 березня 2017 року у зв`язку зі знищенням нерухомого майна (знесенням будинку).
Отже, з 19 вересня 2016 року на підставі декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідачі виконували будівельні роботи з будівництва багатоквартирного будинку на земельних ділянках, які знаходяться у власності ОСОБА_2 та в оренді ТОВ «-БУДСТРОЙ-». На цих земельних ділянках розташовувалися та в подальшому були знесені два житлових будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_11 , які знаходилися у власності ОСОБА_2 та ТОВ «-БУДСТРОЙ-» відповідно.
Право, застосоване судом
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб
(абзац перший частини третьої статті 23 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий зазначеної частини).
Під моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За загальним правилом, зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто бути підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року
у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.