ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 918/1133/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Гелезник О. І.,
відповідачів - Накопалов Є. О., Овдійчук Н. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 (судді: Маціщук А. В. - головуючий, Грязнов В. В., Петухов М. Г.)
у справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави
до Городецької сільської ради Рівненського району Рівненської області та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації
про визнання недійсним наказу, визнання недійсним рішень та скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У грудні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Городецької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Городецька сільрада) та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Рівненській області) про:
- визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ в частині передачі земельної ділянки, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151, площею 8,2595 га, у комунальну власність Городоцької територіальної громади;
- визнання недійсним та скасування рішення сесії Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 в частині прийняття земельної ділянки, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151, площею 8,2595 га, у комунальну власність Городоцької територіальної громади;
- скасування запису № 40465331 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 8,2595 га, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151 за Городоцькою сільрадою з одночасним припиненням права комунальної власності на вказану земельну ділянку;
- скасування запису у державному земельному кадастрі щодо віднесення земельної ділянки, площею 8,2595 га, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151 до земель сільськогосподарського призначення.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 22, 23, 43, 46-1 Земельного кодексу України, статтю 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" обґрунтовані посиланням на встановлення прокуратурою обставин стосовно того, що на території Городоцької сільради знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду, а саме ботанічна пам`ятка місцевого значення "Острів", яка створена згідно з рішенням Рівненської обласної ради від 28.02.1995 № 33.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 (зі змінами) передбачено проведення у 2019 році заходів з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад. Зазначеним наказом передбачено, що інвентаризації підлягали лише землі сільськогосподарського призначення, а не землі природно-заповідного фонду.
Прокурор зазначав, що ГУ Держгеокадастру в Рівненській області неправомірно було віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення спірну земельну ділянку та в подальшому передано її згідно з оспорюваним наказом від 14.12.2020 № 17-41-ОТГ до комунальної власності.
Як наслідок, рішення Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 в частині прийняття спірної земельної ділянки в комунальну власність, як землі сільськогосподарського призначення також є неправомірним.
1.3. ГУ Держгеокадастру в Рівненській області у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні вказуючи на те, що у цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ, визначивши відповідачем ГУ Держгеокадастру в Рівненській області.
Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою в особі прокурора до держави в особі ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, що не відповідає частині 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України оскільки позивач та відповідач не можуть збігатися, про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.
Позивач у межах розгляду даної справи може посилатися, зокрема, на незаконність такого наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).
ГУ Держгеокадастру в Рівненській області також вказувало на обранні прокурором неефективного способу захисту, посилаючись на правові позиції Верховного Суду та вказуючи на те, що ефективним способом захисту у цьому випадку була би вимога про повернення земельної ділянки, а не визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області.
Відповідач також акцентував увагу на тому, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки, то ця земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення та щодо вказаної земельної ділянки встановлені обмеження: охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту, площею 0,4370 га; охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, площею 1,0565 га; заказники, площею 8,2595 гаю
Жодним рішенням органу місцевого самоврядування не було віднесено спірну земельну ділянку до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Категорію земель із сільськогосподарського на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не змінювали.
При цьому згідно з положеннями Законів України "Про землеустрій" та "Про природно-заповідний фонд України" в межах територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення можуть розташовуватися земельні ділянки різних власників та землекористувачів, а створення ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" не передбачає вилучення земельної ділянки у власників та землекористувачів, на якій пам`ятка створена, та зміни цільового призначення земельної ділянки.
Отже, серед угідь пам`ятки природи місцевого значення "Острів" наявні сільськогосподарські землі - рілля, сіножаті, пасовища, під господарськими шляхами і прогонами; забудовані землі - для виробництва та розподілення електроенергії.
ГУ Держгеокадастру в Рівненській області наголошувало на тому, що передача спірної земельної ділянки у комунальну власність ніяким чином не змінює її категорію та не скасовує встановлені щодо цієї земельної ділянки обмеження, а змінює лише розпорядника земельної ділянки, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідач акцентував увагу на тому, що земельна ділянка передана у комунальну власність не лише на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ, а тому, що з 27.05.2021 в силу Земельного кодексу України Городоцька сільрада є власником цієї земельної ділянки.
1.4. Городоцька сільрада у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що ботанічна пам`ятка природи місцевого значення "Острів" створена на землях сільськогосподарського призначення, що підтверджується рішенням Рівненської обласної ради від 28.02.1994 № 33 про створення пам`ятки та розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 30.12.2010 про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території ботанічної пам`ятки.
На підставі охоронного зобов`язання від 06.08.2012 № 43ППМЗ, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, враховуючи вимоги статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Городоцькій сільраді було передано під охорону заповідний об`єкт - ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів" площею 15 га.
Городоцька сільрада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а вимоги прокурора є безпідставними.
1.5. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.01.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації.
1.6. Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації щодо позовних вимог прокурора вказував на те, що ботанічна пам`ятка природи місцевого значення "Острів" входить до складу природно-заповідного фонду України та передана під охорону Городоцькій сільраді, умови та обмеження щодо її використання встановлені у Положенні про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів". Від виду власності та цільового призначення земель, на яких розташована така пам`ятка природи, умови та обмеження щодо її використання не змінюються, а землі пам`ятки природи, розташовані за межами населених пунктів, є землями комунальної власності територіальних громад.
Навіть у випадку задоволення позовних вимог прокурора спірна земельна ділянка в силу вимог Земельного кодексу України буде належати на праві комунальної власності Городоцькій сільраді.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 позов задоволено повністю.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, установивши обставини стосовно того, що оспорюваними наказом ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, рішенням Городоцької сільради та вчиненими на їх виконання рішеннями державних реєстраторів фактично відбулось виділення спірної земельної ділянки площею 8,2595 га із загальної площі 15 га, яка відноситься до ботанічної пам`ятки місцевого значення "Острів", з віднесенням зазначеної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, що є порушенням закону.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із встановлення обставин стосовно того, що матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка площею 8,2595 га як земельна ділянка сільськогосподарського призначення у складі якої частина ділянки природо-заповідного фонду - ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" сформована згідно з наказом ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 30.08.2019 № 17-2083-16-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", який, у свою чергу, є чинним, ніким не оспорювався, у тому числі в судовому порядку.
Прокурор, звертаючись з позовом, вказував про неправомірне віднесення ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" до земель сільськогосподарського призначення як неправомірну зміну цільового призначення земель, однак просив визнати незаконними та скасувати акти про передачу земельної ділянки до комунальної власності. Натомість ні матеріали інвентаризації, ні відповідний наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 30.08.2019 про формування земельної ділянки прокурор не оспорював.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час прийняття оспорюваних прокурором актів, спірна земельна ділянка була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення і внаслідок скасування рішення та наказу, які є предметом позову, не зміниться чинність наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 30.08.2019, тобто спірна земельна ділянка залишиться земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а тому заявлена прокурором підстава позову не відповідає предмету - визнанню недійсними актів про передачу земельної ділянки до комунальної власності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1 Так, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 20, 43, 122 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" та порушення норм процесуального права щодо неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи.
В ході розгляду справи встановлено, що на території Городоцької сільради знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду, а саме ботанічна пам`ятка місцевого значення "Острів", яка створена згідно з рішенням Рівненської обласної ради від 28.02.1995 № 33, а тому з часу створення об`єкту природно-заповідного фонду у 1995 році землі в його межах в силу вимог статті 43 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" належать до земель природно-заповідного фонду.
Натомість на частину зазначеної земельної ділянки природно-заповідного фонду ГУ Держгеокадастру в Рівненській області під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності присвоєно кадастровий номер 5624683300:05:024:0151 та передано земельну ділянку в комунальну власність.
Прокурор зазначає, що Верховним Судом при розгляді подібних справ сформована однозначна правова позиція щодо імперативності положення статті 43 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", яку викладено у постановах від 13.08.2019 № 910/11164/16 та від 22.06.2022 № 752/3093/19, які, у свою чергу, не були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.
3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор у касаційній скарзі зазначає про невірне застосування судом апеляційної інстанції статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вказуючи на те, що відповідно до пункту 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 (зі змінами) "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" передбачено проведення у 2019 році заходів з інвентаризації земель державної власності.
Отже, інвентаризації підлягали лише землі сільськогосподарського призначення, а не земельна ділянка природно-заповідного фонду.
Матеріали інвентаризації земель та наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 30.08.2019 № 2083-16-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" не змінює цільове призначення спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка набула цього статусу в силу імперативних вимог статті 43 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", що свідчить про необґрунтованість висновку апеляційного суду щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.
Прокурор вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 20 Земельного кодексу України за подібних обставин, згідно яких цільове призначення земельної ділянки в межах якої знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення може бути змінене за матеріалами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та наказу уповноваженого органу про затвердження такої документації.
Суд апеляційної інстанції також неправильно застосував положення статті 122 Земельного кодексу України, а висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної норми за подібних обставин, які свідчать про правомірність дій центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження землями в межах об`єктів природно-заповідного, які згідно матеріалів технічної інвентаризації віднесені до земель сільськогосподарського призначення, відсутні.
3.1.3. Прокурор в касаційній скарзі зазначає, що прокуратурою не оспорюється належність на даний час вказаних земель до комунальної власності в силу вимог Земельного кодексу України та не вимагає повернення земель до державної власності, як зазначає суд апеляційної інстанції. Подання прокуратурою позову має на меті відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання територій об`єкта природно-заповідного фонду.
Разом з тим, розпорядження ГУ Держгеокадастру в Рівненській області земельною ділянкою природно-заповідного фонду, як землею сільськогосподарського призначення, та подальша реєстрація в реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на дану земельну ділянку фактично призвело до незаконної зміни її цільового призначення, що залишено апеляційним судом поза увагою.
3.1.4. Оскаржуючи судове рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, вказуючи на те, що посилання апеляційного суду на те, що представники відповідача надали для огляду суду оригінал технічної документації не відповідають дійсності, а представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2023 повідомила, що в розпорядженні ГУ Держгеокадастру в Рівненській області відсутній оригінал вказаної документації, оскільки її розробником є інша юридична особа.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Городоцька сільрада просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції з огляду на недоведеність доводів касаційної скарги, зазначаючи, що ботанічна пам`ятка природи місцевого значення "Острів" створена на землях сільськогосподарського призначення, що підтверджується рішенням Рівненської обласної ради від 28.02.1995 № 33 та тими обставинами, що розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 30.12.2010, яким затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж території ботанічної пам`ятки місцевого значення "Острів", рішення про зміну категорії земель не приймалося.
Городоцька сільрада зазначила, що на підставі охоронного зобов`язання від 06.08.2012, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області Городоцькій сільраді було передано під охорону заповідний об`єкт - ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів" площею 15 га. Оскільки ботанічна пам`ятка створена на землях сільськогосподарського призначення та щодо яких встановлені обмеження, сільською радою взяті зобов`язання щодо їх охорони та збереження дотримуються і не порушуються.
Прокурором не доведено наявність порушення прав держави та не доведено необхідність їх захисту.
3.3. ГУ Держгеокадастру в Рівненській області у відзиві на касаційну скаргу також заперечуючи проти її задоволення вказує на недоведеність та необґрунтованість доводів прокурора з підстав, зазначених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав касаційного оскарження - залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Рівненської обласної Ради народних депутатів від 28.02.1995 № 33 "Про розширення та впорядкування мережі природно - заповідного фонду області" вирішено, зокрема, створити на території Городоцької сільради ботанічну пам`ятку місцевого значення "Острів".
Згідно з розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 30.12.2010 № 631 затверджено проєкт землеустрою з організації та встановлення межі території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" площею 15 га на території Городоцької сільради зі складом угідь та землекористувачів згідно з додатком. На території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" відповідно до статті 28 Закону України "Про природно заповідний фонд України" забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації та зміни її первісного стану.
За змістом пунктів 1.2.-1.4. Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів" пам`ятка входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якої встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Пам`ятка природи загальною площею 15 га розташована на території Рівненського району Рівненської області. Територія пам`ятки разом з усіма об`єктами природи, що на ній знаходяться, перебуває у землекористуванні Городоцької сільради.
На підставі охоронного зобов`язання від 06.08.2012, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області (зареєстрованого за № 43ППМЗ), передано під охорону Городоцькій сільраді заповідний об`єкт - ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів" площею 15 га з метою збереження заболоченої ділянки з наявністю рідкісних видів рослин, що розташований в с. Городок Рівненського району і входить до складу природно - заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій і об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
4.4. Суди також установили такі обставини:
- наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 30.08.2019 № 2083 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (поза межами населених пунктів) на території Городоцької сільради, згідно з додатком до якого підтверджено формування земельної ділянки, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151, площею 8,2595 га, до складу якої увійшла частина ділянки природо-заповідного фонду - ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів";
- відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено передати у комунальну власність Городоцькій територіальній громаді в особі Городоцької сільради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 515,5175 га, які розташовані на території Городоцької та колишніх Бронниківської та Обарівської сільських рад Рівненського району Рівненської області, згідно з додатком;
- згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області передало із державної власності, а Городоцька територіальна громада в особі Городоцької сільради прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, зокрема, земельну ділянку кадастровий номер 5624683300:05:024:0151, площею 8,2595 га, цільове призначення - землі запасу, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки - заказник площею 8,2595 га;
- на підставі наказу та акту здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільради на зазначені у додатку земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151, площею 8,2595 га;
- рішенням Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено прийняти у комунальну власність Городоцької сільради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею - 589,0281 га, які розташовані за межами населених пунктів Городоцької сільської ради;
- 04.02.2021 прийнято рішення № 40465331 про державну реєстрацію права комунальної власності за Городоцькою сільрадою на земельну ділянку, кадастровий номер 5624683300:05:024:0151, площею 8,2595 га.
4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та Городоцької сільради про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ в частині передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність; визнання незаконним та скасування рішення Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 про прийняття спірної земельної ділянки до комунальної власності; скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Городоцькою сільрадою та скасування запису у державному земельному кадастрі щодо віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, з посиланням на те, що оскаржувані акти суперечать природоохоронному законодавству, а земельна ділянка неправомірно передана з державної до комунальної власності.
4.6. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
4.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:
"28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).