ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2023року
м. Київ
справа № 333/1640/18
провадження № 51-38 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000051, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольське Гуляйпільського району Запорізької області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 25 500 грн, із позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи працівником поліції - поліцейським СРПП №3 Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області, перебуваючи 10 січня 2018 року на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) на автошляху Т-0803 у Запорізькому районі біля повороту до с. Новоолександрівка, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне збагачення та одержання від учасника ДТП ОСОБА_8 неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище та надану владу працівника поліції, вступив у діалог зі свідком ОСОБА_8 та погодився на пропозицію останнього щодо отримання неправомірної вигоди у розмірі 1000 дол. США за нескладання стосовно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а також за невилучення автомобіля «Мерседес» S-класу для розміщення його на спеціалізованому автомайданчику. При цьому ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного умислу вилучені у ОСОБА_8 зобов`язався повернути оригінали правовстановлюючих документів на автомобіль «Мерседес» після отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди.
Надалі 15 лютого 2018 року об 11:10 поблизу торговельного центру «Космос-сіті», що на вул. Космічній, 119, розташованого у м. Запоріжжі, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище та надану владу одержав від ОСОБА_8 частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у розмірі 15 000 грн за нескладання стосовно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а також за невилучення автомобіля «Мерседес» та його нерозміщення на спеціалізованому штрафмайданчику.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено: постановлено вважати призначеним ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах і виконувати роботу, пов`язану з їх діяльністю, на строк 2 роки.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що:
- висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо винуватості ОСОБА_7 ґрунтуються на недопустимих доказах, на що вказувала сторона захисту;
- суди не звернули уваги на порушення права ОСОБА_7 на захист під час його затримання і проведення першочергових слідчих дій. Так, ОСОБА_7 показав у суді, що після його затримання та роз`яснення йому процесуальних прав він вимагав присутності адвоката, який представляв би його інтереси під час обшуку та освідування, однак прокурор ОСОБА_9 роз`яснив, що адвокат буде допущений до нього лише після його доставки до слідчого відділу прокуратури та пред`явлення йому повідомлення про підозру, чим проігнорував клопотання затриманого та порушив приписи ст. 12, частин 1-3 ст. 20, п. 3 ч. 1 ст. 42, ст. 46 КПК та ст. 59, 63, 64 Конституції України;
- порушення права на захист підтверджується дослідженим під час судового розгляду відеозаписом затримання ОСОБА_7 ;
- висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушення права на захист, з тих підстав, що ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні не особливо тяжкого злочину та участь захисника не була обов`язковою, є необґрунтованим;
- відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК всі слідчі та процесуальні дії проведені з ОСОБА_7 після його затримання без присутності адвоката, які є похідними від протоколу затримання, обшуку та освідування від 15 лютого 2018 року повинні бути визнані судом недопустимими доказами;
- суди залишили поза увагою доводи сторони захисту щодо наявності в діях ОСОБА_8 провокації на вчинення злочину;
- висновки суду апеляційної інстанції про відсутність провокації ґрунтуються не на досліджених доказах та фактах, а на внутрішньому переконанні за результатами оцінки показань свідка ОСОБА_8 ,оскільки будь-яких доказів вимагання у нього неправомірної вигоди матеріали справи не містять;
- згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 спочатку він запропонував гроші слідчому, потім, не надавши їх, за власною ініціативою залишив в заставу документи на автомобіль, а потім пішов до відділу внутрішньої безпеки ГУНП та заявив, що з нього начебто вимагають грошові кошти, передавши згодом ці кошти ОСОБА_7 за власною ініціативою під контролем працівників внутрішньої безпеки та прокуратури, повернувши таким чином необхідні йому документи. При цьому ОСОБА_7 йому навіть не телефонував та нічого з нього не вимагав;
- на переконання захисту, дії ОСОБА_7 слід було кваліфікувати як отримання неправомірної вигоди групою осіб, або пособництво в отриманні такої вигоди слідчим, або за ст. 369-2 КК, тобто, на думку захисту, дії ОСОБА_7 кваліфіковано неправильно;
- поза увагою судів залишилися доводи сторони захисту про недопустимість протоколу помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 15 лютого 2018 року через порушення вимог закону (присутність ОСОБА_8 під час складання протоколу, помітка грошових коштів зацікавленою особою - працівником ДВБ НП України), без участі спеціаліста та відсутність доказів того, що грошові кошти, надані ОСОБА_8 для передачі їх ОСОБА_7 , як неправомірної вигоди належать ФЕУ МВС);
- протокол помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр є сфальсифікованим доказом також і через те, що відповідно до описової частини протоколу його начебто було складено в приміщенні будинку ОСОБА_8 в період з 08:00 до 08:57 у присутності ОСОБА_8 та понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Там же в цей же час із наданих ОСОБА_8 грошових купюр начебто були зроблені ксерокопії на ксероксі «Самсунг-4220» та гроші оброблені спеціальним хімічним засобом;
-судово-хімічна експертиза від 21 березня 2018 року № 6-ф24, за висновками якої на серветках зі змивами з рук ОСОБА_7 виявлено хімічну речовину, що має спільну родову належність із речовиною, виявленою на грошових купюрах, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_7 , також повинна бути визнана судом недопустимим доказом як похідна від протоколу помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів;
- суди не звернули уваги на доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 16 лютого 2018 року, оскільки він був складений з порушенням вимог статей 252, 271 КПК, а саме складений слідчим за відсутності ОСОБА_7 , без участі понятих, що, на думку сторони захисту, є грубим порушенням вимог ч. 7 ст. 223 КПК. Крім того, до протоколу не додано вилучених грошових коштів, його складено 28 лютого 2018 року з порушенням 24-годинного терміну, передбаченого на його складання, тобто через 10 днів, а передано прокурору лише 16 березня 2018 року, тобто через місяць після проведення (припинення) НСРД, що, на думку захисту, може свідчити про можливі спроби його фальсифікувати. У ході складання протоколу оперативний працівник посилався на постанову процесуального прокурора ОСОБА_9 від 8 лютого 2018 № 17/3-490т, у якій відсутнє доручення саме на складання протоколу за результатами проведення НСРД, у той час як доручення на складання протоколу за результатами проведення НСРД оперативним підрозділам ДВБ НП України в матеріалах справи і в реєстрі матеріалів досудового розслідування немає, захисту в порядку ст. 290 КПК воно не відкривалося;
- протокол проведення спеціального слідчого експерименту було складено на підставі та з використанням виданих ОСОБА_8 ідентифікованих грошових коштів, які є недопустимим доказом, тому цей протокол є похідним доказом від недопустимого доказу;
- суди не зважили на недопустимість усіх наявних у матеріалах провадження дисків із копіями відеозаписів слідчих дій та НСРД. Так, на диску, доданому до протоколу видачі та огляду документів на автомобіль, як і у випадку з диском, доданим до протоколу затримання й особистого обшуку, відсутні будь-які підписи понятих, прокурора, інших осіб, що брали участь у вказаній процесуальній дії, та відсутня інша інформація, яка б дозволила визначити, що цей диск є додатком до документа у конкретному кримінальному провадженні. Указані протоколи не містять посилання на наявність будь-яких додатків, які є невід`ємною частиною цих протоколів. У протоколах (в установчій частині) лише відображено, що були застосовані технічні засоби фіксації, а саме цифрова відеокамера «Canon 706», однак, усупереч ст. 104 КПК не вказано жодних характеристик ані відеокамери, ані карти пам`яті, зокрема виробника (фірма, бренд) чи об`єму, за якими могли б ідентифікувати зазначені речові докази та встановити факт автентичності саме цього відеозапису;
- диски, долучені прокурором до матеріалів судової справи, не можуть бути оригіналом технічного носія - відеокамери «Canon 706» з урахуванням положень ч. 3 ст. 105, ч. 3 ст. 107 КПК, оскільки ця відеокамера оснащена флешносіями або мінікартою пам`яті. У протоколах не вказано про додатки у вигляді будь-яких карток пам`яті або інших технічних носіїв інформації, диски не упаковані та не запечатані належним чином, на них відсутні підписи понятих, прокурора, інших осіб, які брали участь у процесуальній дії. Це, на думку сторони захисту, дозволяло безперешкодно, безконтрольно та безслідно користуватися картою пам`яті, що також не виключає можливості її підміни, копіювання або монтажу відеозапису слідчими чи прокурорами;
- на переконання сторони захисту, слідчий чи прокурор усупереч вимогам КПК процесуально не оформив факту доступу до речових доказів, огляду флешносіїв, їх копіювання на якісь конкретні пристрій або диск. Наявні диски, як вважає сторона захисту, лише свідчать про несанкціонований доступ невідомих осіб до речових доказів без складання відповідних протоколів, без участі понятих або відеофіксації, інші дії, пов`язані начебто з копіюванням, нікому не відомі. На думку захисту, наведене свідчить про порушення вимог КПК та недопустимість вищезазначених доказів;
- суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки істотним порушенням норм кримінального процесуального законодавства, допущеним судом першої інстанції, тому судові рішення щодо ОСОБА_7 , на переконання сторони захисту, підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 436КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги касаційної скарги;
- прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд не має права давати оцінку доказам та виходить із фактичних обставин справи, які були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим на обґрунтування провини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів суд першої інстанції послався на показання:
- самого ОСОБА_7 , який не заперечував, що у складі наряду СРПП № 3 Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області разом із працівниками СРПП №3 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виїжджав для огляду на місце пригоди. На місці ДТП ОСОБА_13 проводив допит свідків. Він ( ОСОБА_7 ) проводив заміри, а ОСОБА_12 допомагав йому. Він ОСОБА_7 ) склав протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та постанову про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП стосовно водія ОСОБА_8 через відсутність водійського посвідчення, при цьому останній попросив залишити його автомобіль на місці пригоди. Потім ОСОБА_8 попросив позичити йому гроші в сумі 15 000 грн для того, щоб забрати свій автомобіль з місця пригоди за допомогою евакуатора, які пообіцяв повернути, на що він погодився. Йому невідомо, чи звертався ОСОБА_8 з таким проханням до інших працівників поліції. Він бачив, як ОСОБА_8 постійно спілкувався з другим учасником ДТП. Потім вони повезли ОСОБА_8 до наркологічного диспансеру для огляду. Дорогою в наркодиспансер він подзвонив своєму сусіду, у якого були ключі від його квартири, та домовився, щоб той узяв у квартирі гроші в розмірі 15 000 грн і виніс на дорогу, що той і зробив. Він отримав від сусіда 15 000 грн і передав їх ОСОБА_8 . Останній залишив йому технічний паспорт на автомобіль та страховий поліс. У машині ОСОБА_8 скаржився на біль. У наркологічному диспансері в ОСОБА_8 зафіксували травми і забої, на стан сп`яніння не перевіряли, явних ознак сп`яніння в нього не було. Надалі вони повернулись на місце ДТП. Коли ОСОБА_8 забрав свій автомобіль з місця пригоди, йому невідомо, з будь-якими проханнями ОСОБА_8 до нього більше не звертався. До його повноважень не входить розгляд питань щодо закриття справ. Про борг ОСОБА_8 він не нагадував, той сам подзвонив йому 15 лютого 2018 року і запропонував зустрітися близько 11:00-12:00, щоб повернути борг. У зв`язку з цим зазначеного дня він зустрівся з ОСОБА_8 поблизу торговельного центру «Космос-сіті», що на вул. Космічній у м. Запоріжжі;
- свідка ОСОБА_13 про те, що він у складі наряду з поліцейськими патрульної поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виїхали за викликом на місце ДТП на Оріхівській трасі за участю автомобілів «Фольксваген Кадді» та «Мерседес» S - класу. Він і ОСОБА_12 опитували водіїв та свідків, ОСОБА_7 робив заміри і складав протокол про адміністративне правопорушення. Він не бачив цього протоколу. У водія автомобіля «Мерседес» були ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки під час опитування в нього був запах перегару, у зв`язку з чим вони повезли його до наркодиспансеру на огляд. До наркодиспансеру з водієм він особисто не заходив і не пам`ятає, хто з ним заходив - ОСОБА_12 чи ОСОБА_7 ;
- свідка ОСОБА_8 про те, що він був учасником ДТП 10 січня 2018 року. На місце ДТП виїжджав наряд поліції, до складу якого входив ОСОБА_7 , який представлявся як « ОСОБА_14 », і саме так до нього всі зверталися. Під час пригоди свідок не перебував в стані алкогольного сп`яніння, тому з цього приводу протокол стосовно нього не складався. Інші протоколи щодо нього також не було складено, оскільки на автомобілі з єврономерами, протоколи не складаються. Він нічого не підписував та ніяких документів від поліцейських не отримував після ДТП. З іншим учасником ДТП він розібрався без складення протоколу. Слідчий в автомобілі, сидячи за кермом, складав схему ДТП, повідомив йому, що його автомобіль буде відправлений на штрафмайданчик, звідки його зможе забрати лише власник - іноземець. Він запропонував слідчому вирішити це питання, а саме не ставити автомобіль на штрафмайданчик, на що той показав на пальцях «один». Він перепитав слідчого: у гривнях чи доларах, слідчий уточнив - «доларів». За курсом гривні на той час це становило 28 000 грн. Крім нього та слідчого в автомобілі нікого не було, ОСОБА_7 в цей час був на вулиці, на місці ДТП. Він пообіцяв слідчому привезти гроші вранці, коли буде забирати автомобіль з евакуатором. Слідчий повідомив, щоб гроші він передав патрульним поліцейським, а саме ОСОБА_7 . Зазначив, що йому невідомо, чи розмовляв слідчий із ОСОБА_7 із цього приводу. Вночі ОСОБА_7 разом з напарником повезли його до наркологічного диспансеру на вул. Седова в м. Запоріжжі для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Перед ДТП він випив одну пляшку пива, у зв`язку з чим у автомобілі запропонував ОСОБА_7 вирішити це питання та не проходити огляд. Цю розмову чув напарник ОСОБА_7 , однак не втручався. Не пам`ятає, чи називав ОСОБА_7 якусь суму в автомобілі, але той погодився допомогти пройти огляд. У наркологічному диспансері його оглянув лікар, аналізи він не здавав, тести не проходив. Коли були в кабінеті лікаря, ОСОБА_7 сказав йому вийти, тому не знає, що там далі відбувалося. Вранці, близько о 7:00-8:00, він приїхав з евакуатором на місце ДТП за своїм автомобілем, де вже на патрульному автомобілі ВАЗ-2110 перебували ОСОБА_7 з напарником. Він передав ОСОБА_7 гроші у розмірі 5 000 грн за те, щоб не ставили його автомобіль на штрафмайданчик. Тоді той запитав, де решта. Свідок відповів, що іншу суму віддасть через два дні, та за власною ініціативою передав йому в заставу технічний паспорт на автомобіль, страховий поліс і документи про перетин автомобіля через кордон. ОСОБА_7 документи на автомобіль не вимагав. Він сам запропонував йому документи в заставу. Надалі 6 лютого 2018 року він написав заяву у відділі власної безпеки щодо вимагання грошей з боку поліцейського. Із 6 до 15 лютого 2018 року ОСОБА_7 йому не телефонував, у цей час він сам дзвонив ОСОБА_7 15 лютого 2018 року працівники відділу власної безпеки під розписку видали йому 15 000 грн купюрами по 500 грн для передачі ОСОБА_7 . Свідок зазначив, що йому відомо про те, що ці купюри були помічені, але не знає, де і як їх було помічено. Потім працівники відділу власної безпеки приїхали до нього додому, наділи сорочку з камерою та мікрофоном. Він подзвонив ОСОБА_7 , домовився з ним про зустріч близько 10:00. ОСОБА_7 прийшов на зустріч один, він передав йому гроші в розмірі 15 000 грн та повідомив, що іншу частину грошей віддасть, коли вони будуть. Після цього ОСОБА_7 повернув йому документи і вони розійшлися. Після передачі грошей ОСОБА_7 одразу затримали працівники відділу власної безпеки. Зазначив, що 5000 грн віддав як заставу, щоб не ставили автомобіль на штрафмайданчик, а 15 000 грн - за документи на автомобіль. Також у судовому засіданні зазначив що саме ОСОБА_7 знає як поліцейського на ім`я ОСОБА_14 ;
- свідка ОСОБА_15 про те, що його син 10 січня 2018 року на автомобілі «Фольксваген» потрапив у ДТП з автомобілем під керуванням ОСОБА_8 . Через пів години після ДТП він приїхав на місце події, де побачив, що із сином все гаразд, але ОСОБА_8 був у неадекватному стані. Він тричі дзвонив на лінію 102, повідомляв про ДТП. Три години вони чекали наряд поліції, який приїхав після третього виклику. Спочатку приїхали троє працівників поліції, серед них і ОСОБА_7 , потім приїхав слідчий на автомобілі БМВ. Хто оформлював ДТП з працівників поліції, він не знає, також йому невідомо, як повинні оформлюватися матеріали про ДТП. З ОСОБА_8 свідок познайомився на місці ДТП. Той сидів у автомобілі слідчого, де давав показання, потім слідчий повідомив, що стосовно ОСОБА_8 буде складено протокол. Син залишив працівникам поліції свій номер телефону, взяв номер телефону у ОСОБА_7 та в ОСОБА_8 . На місці ДТП сину викликали швидку, бо він погано себе почував, оскільки вдарився головою. Вранці наступного дня сина забрали в лікарню, де встановили забій шийних хребців. Сину працівники поліції жодного документа після оформлення ДТП не дали. Пізніше він подзвонив ОСОБА_8 , який сказав, що не знає, як оформили документи, йому головне, що за документами він тверезий. Через два тижні після ДТП вони почали збирати документи для оформлення страхового відшкодування, він подзвонив ОСОБА_8 , але той повідомив, що документи на автомобіль та страховий поліс, перебувають у працівників поліції. Вони звернулися до страхової компанії, але та перебувала в стадії банкрутства. Також ОСОБА_8 йому повідомив, що стосовно нього не було складено протоколу про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки це питання він вирішив із працівниками поліції. Він (свідок) подзвонив ОСОБА_7 за номером телефону, який дав йому син, та, поспілкувавшись стосовно ДТП, запитав: «Де документи?», на що той відповів, що зайнятий. Він попросив номер телефону слідчого, однак той сказав, що не знає його. Свідок звернувся до своїх знайомих, через яких дізнався, що матеріали за цією ДТП вже списані до архіву та за документами водії мирно розійшлися. Після цього він знайшов ОСОБА_8 , який повідомив, що дав працівникам поліції 5000 грн за те, що б ті не забирали його автомобіль на штрафмайданчик після ДТП, та ще повинен їм віддати 20 000 грн. Коли він попросив документи на автомобіль «Мерседес» на литовських номерах, ОСОБА_8 сказав, що документи забрали працівники поліції, а саме працівник поліції на ім`я ОСОБА_14 , і не віддають, оскільки він винен їм ще 20 000 грн. Також зазначив, що після ДТП працівники поліції до ранку чекали, поки ОСОБА_8 привіз їм 5000 грн, щоб не розміщували його автомобіль на штрафмайданчик, спочатку у нього вимагали всього 25 000 грн (1000 дол. США), але ОСОБА_8 домовився про передачу 20 000 грн. Він казав ОСОБА_8 , що необхідно звернутися в прокуратуру із заявою, оскільки не міг отримати документи і рішення суду, а також відшкодування за пошкоджений автомобіль. Але ініціатором звернення із заявою до прокуратури був саме ОСОБА_8 . Надалі у прокуратурі допитували і його, і ОСОБА_8 . Сина до прокуратури на допит не викликали. Пізніше в суді вони отримали постанову про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Суд першої інстанції дослідив і інші зібрані докази, зокрема дані:
- постанови прокурора прокуратури Запорізької області про залучення особи до проведення НСРД у формі конфіденційного співробітництва від 8 лютого 2018 року, якою ОСОБА_8 залучено до проведення НСРД;
- матеріалів НСРД, згідно з якими надано дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- протоколу огляду, помітки і вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 15 лютого 2018 року, згідно з яким за участю двох понятих ОСОБА_8 були вручені грошові кошти в сумі 15 000 грн, а саме 30 купюр номіналом 500 грн кожна, оброблені спеціальним хімічним засобом «Світлячок-М» для подальшого використання в документуванні злочинної діяльності окремих працівників Запорізького РВП Дніпровського ВП в Запорізькій області;
- відеозапису, відповідного протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 28 лютого 2018 року та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 16 лютого 2018 року, згідно з якими 15 лютого 2018 року близько 11:00 ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 навпроти центрального входу до автосалону «Віннер Форд», що на вул. Космічній в м. Запоріжжі. Під час зустрічі ОСОБА_7 з рюкзака дістав документи, які передав ОСОБА_8 зі словами: «Здесь все, что у тебя было». Надалі ОСОБА_8 оглянув документи та передав ОСОБА_7 пачку грошей з поясненням «Ну здесь на 15». Після розмови ОСОБА_8 і ОСОБА_7 розійшлися, а ОСОБА_7 був затриманий працівниками Запорізького управління ДВБ НП України;
- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 15 лютого 2018 року та долученого до нього відеозапису і протоколу освідування особи від 16 лютого 2018 року, згідно з якими 15 лютого 2018 року об 11:20 було затримано ОСОБА_7 , у якого при цьому виявлено та вилучено грошові кошти в національній валюті, а саме 30 купюр номіналом 500 грн;
- протоколу огляду від 15 лютого 2018 року, за яким ОСОБА_8 у службовому кабінеті управління з розслідування кримінальних проваджень добровільно видав отримані ним від працівника поліції документи, а саме технічний паспорт, страховий поліс № АК/ 3290193, документ про законний перетин кордону В.06.N2/389257, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_8 ;