ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 821/968/15-а
касаційне провадження № К/9901/16194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (головуючий суддя - Дубровна В.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (головуючий суддя - Бітов А.І.; судді - Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.)
у справі № 821/968/15-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування"
до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування" (далі - ПрАТ "КЗЕЗУ", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року № 0001432200, № 0001442200, № 0001452200, від 20 січня 2015 року № 0001422200/0.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками останнього її розгляду Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2014 року № 0001432200.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували пункт 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 803/2563/15.
17 червня 2021 року від контролюючого органу надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі його правонаступником - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43995495), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Ухвалою від 07 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "КЗЕЗУ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2014 року № 248/22/00213993.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення, зокрема, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 46, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.9 статті 138, підпунктів 138.10.3, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140, пункту 150.1 статті 150 ПК України, в результаті чого занижене від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2013 року на 14 570 453,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на безпідставне віднесення товариством до складу витрат сум, сплачених як проценти за користування кредитними коштами банківських установ.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 27 жовтня 2014 року прийнято, у тому числі, податкове повідомлення-рішення № 0001432200, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 14 570 453,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України).
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.