ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 640/18628/19
касаційне провадження № К/9901/16289/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року (головуючий суддя - Патратій О.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єгорова Н.М.; судді - Коротких А.Ю., Федотов І.В.)
у справі № 640/18628/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" (далі - ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2019 року № 0007171304, від 20 червня 2019 року № 0007181304, від 24 червня 2019 року № 0019351414.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 04 листопада 2020 року позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ".
Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.
13 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2019 року № 322/10-36-14-14/40328493.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання пілетів у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ" з огляду на фіктивний характер проведених поставок, що мотивовано ненаданням сертифікатів якості та документів, які вказують на походження товарів, відсутністю декларування придбаних товарів контрагентами по ланцюгу постачання, а також наявністю кримінального провадження щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ".
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання платником правил підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України з підстави ненадання належним чином оформлених первинних документів на списання пального, що не дозволяє пов`язати такі витрати з господарською діяльністю позивача, а тому їх слід кваліфікувати як додаткове благо фізичних осіб, які використовували відповідне пальне.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24 червня 2019 року № 0019351414, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1233477,00 грн за основним платежем та 308369,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20 червня 2019 року № 0007171304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 406889,92 грн за основним платежем та 245696,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20 червня 2019 року № 0007181304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 33907,49 грн за основним платежем та 20474,71 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правовідносинам платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ", Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.