ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 240/3820/22
адміністративне провадження № К/990/7733/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 (головуючий суддя Шимонович Р.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді Сушко О.О., Мацький Є.М.)
у справі №240/3820/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просила:
1.1. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) провести з 02.08.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (Закон - №796-XII), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
2. В обґрунтування позову вказано, що позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача. Відповідач, на думку позивача, повинен був нараховувати та виплачувати доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак таке підвищення не виплачується.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 позов задоволено.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 02.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3.2. Зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 02.08.2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
3.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 змінено шляхом заміни в абзаці третьому його резолютивної частини слова "мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік" словами та цифрами "прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року".
4.1. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 залишено без змін.
5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
5.1. Позивач є пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
5.2. На своє звернення до відповідача щодо відновлення виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, отримав відповідь про те, що частина 2 статті 39 Закону №796-XII не передбачає та не дає права на нарахування і виплату підвищення до пенсії.
5.3. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ. При цьому, судом враховано те, що надання Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу таку доплату, допустив протиправну бездіяльність.
7. Суд апеляційної інстанції, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виходив з того, що розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат не може слугувати мінімальна заробітна плата, натомість такою величиною є прожитковий мінімум.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
8. ГУ ПФУ в Житомирській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
8.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Скаржник зазначає про невідповідність цієї справи ознакам типової справи, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18. Відповідач звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано тієї обставини, що позивач по 11.11.2021 проживав у с. Клинець Овруцького району Житомирської області, який віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується паспортними даними. Відтак, вважає висновки суду передчасними, зробленими без повного з`ясування обставин справи.
9. Відзиву на касаційну скаргу позивач до суду не надсилав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 виклала наступні висновки:
"Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так:
" 1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.