ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 826/740/16
адміністративне провадження № К/9901/68531/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,
розглянув у письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015 №0004602204.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Глобалтрейд Груп". Зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.02.2017 у задоволенні позову відмовив з підстав правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, з огляду на непідтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та зазначеним вище контрагентом.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2018 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 25.08.2015 №0004602204.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Підприємством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом позивача, оскільки, такі операції підтверджені належними первинними документами, а в межах кримінального провадження №42014000000000259 не досліджувався зміст господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства і не встановлено фіктивність первинних документів, наданих позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно зазначеного вище контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності в межах кримінального провадження №42014000000000259 протоколу допиту свідка, засновника та директора ТОВ "Глобалтрейд Груп", який підписував первинні документи від імені Підприємства, про непричетність до діяльності Підприємства. Скаржник зауважує, що первинні документи, надані позивачем не відображають і не підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Зауважує, що судами не досліджено і не надано оцінку змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не перевірено рух активів та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, наявності дебіторської заборгованості за даними правовідносинами у сумі 80400,00 грн, не включення платником до складу витрат витрати, пов`язані із даними правовідносинами, що, на думку відповідача, підтверджує нереальність таких взаємовідносин.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.11.2023.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Глобалтрейд Груп" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 05.08.2015 №4591/26-51-22-04/14307765, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 140000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015 №0004602204, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 175000,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 35000,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 06.11.2015 №16958/10/26-15-10-05-35 прийняте Інспекцією податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ "Глобалтрейд Груп", які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі відсутності первинних документів в підтвердження таких операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації щодо зазначеного вище контрагента позивача, порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ "Глобалтрейд Груп".
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.