ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 400/4165/21
адміністративне провадження № К/990/28182/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С.
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Величко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - Управління 1 та 2 відповідно), за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С., у якому просила:
визнати неправомірним та скасувати рішення відділу у Чортківському районі головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року;
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області внести відомості про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138), площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Державний земельний кадастр.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 08 грудня 2000 року №3 їй надано у приватну власність земельну ділянку (пай) площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на землю та розробила технічну документацію для встановлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, рішенням від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з підстав накладення її земельної ділянки на інші земельні ділянки. Позивач зазначає, що допущення помилок при внесенні до Кадастру відомостей про сусідні земельні ділянки позбавляє її права внести до Державного земельного кадастру відомостей про належну їй земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частиною шостою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При вирішенні спору судом враховано, що наявність в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) перетинів земельної ділянки ОСОБА_1 з земельними ділянками з кадастровими номерами 4823382600:02:000:0987, 4823382600:02:000:0797, 4823382600:02:000:0988, 4823382600:02:000:1000, 4823382600:02:000:0798, 4823382600:02:000:0785, речові права на які зареєстровано у ДЗК, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами. А тому, спірне рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року прийнято суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
7. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням статті 4, частини шостої статті 24, статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), статей 79-1, 116, 152 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Закон №2768-III), пункту 1 частини першої статті 2, пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), пунктів 3, 138-161, 157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051). Крім того, скаржник вказує на висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі 800/341/17 та постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а та від 27 вересня 2022 року у справі №823/403/17.
8. Так, посилаючись на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, позивач зазначає, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,62 га підтверджено сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, однак, внаслідок допущення технічних помилок відповідачем позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право розпорядження вказаною земельною ділянкою як її власник.
8. У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі 823/403/17, Суд дійшов висновку, що в залежності від того, щодо якої земельної ділянки буде виявлено помилку в документації, яка була підставою для внесення про неї відомостей до Державного земельного кадастру, залежить визначення особи, зацікавленої у її виправленні.
9. Вважаючи свої права порушеними, позивач також зазначає, що ефективним способом захисту своїх прав та інтересів є вихід судом за межі позовних вимог та зобов`язання суб`єкта владних повноважень виправити помилки в Державному земельному кадастрі, що в цілому кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17, у якому зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
10. Також, позивач наводить висновок Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а про те, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Подібні висновки щодо необхідності виходу судами першої та апеляційної інстанцій за межі позовних вимог, викладені Верховним Судом у постановах від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 серпня 2023 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №400/4165/21 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 листопада 2023 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. 18 вересня 2023 року до Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначається, що статтею 24 Закону №3613-VI встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
16. Відповідач вказує, що положення статті 24 Закону №3613-VI застосовуються лише якщо одна із земельних ділянок вже внесена до Державного земельного кадастру, а інша тільки вноситься. Тільки в такий момент програмне забезпечення унеможливлює реєстрацію кожної наступної земельної ділянки, яка повністю або частково накладатиметься на площу тої земельної ділянки, яка вже є у системі ДЗК. Крім того, вказує, що реєструючи земельну ділянку, кадастровий реєстратор позбавлений законних підстав та повноважень здійснювати перевірку наданої йому документації.
17. 19 вересня 2023 року від третьої особи ОСОБА_4 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено про те, що виправлення помилок, допущених у ДЗК може бути здійснене лише після виправлення таких помилок у землевпорядній документації, у разі їх наявності.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно державного акта на право приватної власності на землю, на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Лиманівської сільської ради від 08 грудня 2000 року №4, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 10,62 га на території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
19. Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138.
20. В 2016 році Державним підприємством "Центр Державного земельного кадастру" (Миколаївська регіональна філія), за замовленням ОСОБА_1, розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
21. 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,6242 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, Лиманівська сільська рада, до якої долучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в електронній формі та у формі електронного документа.
22. За результатами розгляду поданих документів державним кадастровим реєстратором відділу у Чортківському районні Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято рішення про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року №РВ-6100902282021 з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
23. Зокрема, зазначено про перетин земельної ділянки з ділянкою 4823382600:02:000:1000; площа співпадає на 1,9897% з ділянкою 4823382600:02:000:0987; площа співпадає на 0,0619% з ділянкою 4823382600:02:000:0988; площа співпадає на 0,5421% з ділянкою 4823382600:02:000:0785; площа співпадає на 15,0316% з ділянкою 4823382600:02:000:0798; площа співпадає на 7,1828% з ділянкою 4823382600:02:000:0797; площа співпадає на 15,1633%. Рекомендовано звернутись до розробника землевпорядної документації.
24. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку та просила суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області внести відомості про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138), площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в Державний земельний кадастр.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.
31. Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлюються Земельним кодексом України, Законом України "Про Державний земельний кадастр".
32. За приписами частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державний земельний кадастр (далі - ДЗК).
33. Відповідно до статті 1 Закону № 3613-VI ДЗК - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
34. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до ДЗК передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
35. У відповідності до частини п`ятої статті 5 Закону № 3613-VI внесення відомостей до ДЗК та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
36. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до ДЗК і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
37. Згідно із частини четвертої статті 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор (далі також - реєстратор): здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
38. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
39. У відповідності до частини четвертої статті 24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
40. Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
41. Процедура та вимоги щодо ведення ДЗК визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
42. Згідно до пункту 67 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до ДЗК здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону № 3613-VI та цього Порядку.
43. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до ДЗК надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом № 3613-VI.
44. Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до ДЗК, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.