Окрема думка судді К. М. Пількова
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 9901/43/21
Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України В. О. Зеленського про визнання протиправним та скасування Указу Президента України своєю постановою від 19.10.2023 залишила апеляційну скаргу Президента України без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 - без змін.
Велика Палата погодилась з висновком суду першої інстанції про існування підстав для визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 29.12.2020 № 607/2020 "Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України" (далі - Указ) як такого, що порушує права позивача з приводу проходження публічної служби.
Погоджуючись з висновками Великої Палати Верховного Суду про незаконність оскаржуваного Указу як такого, що виданий поза межами визначених Конституцією України повноважень Президента України, висловлюю однак незгоду з ухваленим Великою Палатою рішенням з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Ефективний захист прав, свобод та інтересів здійснюється судом у спосіб, який дозволяє (1) відновити порушене право, свободу, інтерес, або (2) компенсувати втрати, спричинені неможливістю відновлення права, свободи чи інтересу.
Застосовуючи відповідний спосіб захисту, суд у кожному конкретному випадку має встановити, чи досягається цей результат. У протилежному випадку не виконується завдання адміністративного судочинства.
При цьому питання про те, чи буде захист ефективним, остаточно вирішується судом на час ухвалення рішення, а не на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд має задовольнити адміністративний позов про скасування індивідуального акта, якщо визнає його протиправним, таким, що порушує права, свободи або інтерес позивача, і якщо дійде висновку, що внаслідок скасування цього акта порушене право, свобода або інтерес відновляться.
При цьому відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У цій справі, що перебувала на розгляді Великої Палати, позов подано на захист права позивача на проходження публічної служби, а отже і гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до його "приватного життя" в сфері його ділових та професійних стосунків.
Внаслідок задоволення позову зазначене право на проходження публічної служби не було захищено: воно не було ані відновлено (оскільки станом на час прийняття рішення судом строк дії відсторонення, встановленого Указом (до 28.02.2021) сплив), ані компенсовано втрати, пов`язані з порушенням права.
Натомість рішення суду у цій справі замість того, щоб бути інструментом ефективного захисту, набуває значення джерела правової невизначеності. Позивач не може очікувати, що це рішення призведе до відновлення його права з уже означених вище причин. Оскільки ж право позивача у цій справі фактично залишилось незахищеним внаслідок неможливості його відновлення, позивач має право звернутись з вимогою компенсаційного характеру. Однак, розглядаючи компенсаційні вимоги, відповідний суд самостійно може кваліфікувати оскаржуваний Указ на предмет його відповідності закону. Висновки у цьому питанні права, яких дійшли суди у цій справі, не мають преюдиціального значення при розгляді справи іншим судом, а лише створюють колізію.