ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В., Гудими Д. А., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Уркевича В. Ю.
на ухвалу від 26 жовтня 2023 року про повернення справи № 240/32706/21 (провадження № 11-142апп23) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати їй із 12 квітня по 12 жовтня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 грудня 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити їй із 12 квітня по 12 жовтня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в ГУ ПФУ.
Позивачка вважає, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, проте відповідач протиправно не нараховує та не виплачує позивачці такі доплати (підвищення).
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29 червня 2022 року позов задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;
- зобов`язав відповідача здійснити з 12 квітня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-XII.
За висновком суду першої інстанції ОСОБА_1 має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 Закону № 796-XII.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2022 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;
- зобов`язав відповідача призначити ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року та щомісячно проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, констатував, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-XII.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду звернула увагу на те, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) не застосовується як розрахункова величина, відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-XII встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Ураховуючи віднесення населеного пункту, у якому проживає позивачка, до зони гарантованого добровільного відселення за радіаційним фактором, а також статус ОСОБА_1 як потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах дотримані всі умови, за одночасної наявності яких особа набуває право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII: належність особи до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; проживання особи в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, розташований на територіях радіоактивного забруднення; наявність в особи статусу непрацюючого пенсіонера.
Сьомий апеляційний адміністративний суд виснував, що порушене право позивачки підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій зазначила, що обрахування підвищення до пенсії позивачці як непрацюючому пенсіонеру в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати, як визначено в статті 39 Закону № 796-XII, є неправомірним.
На підставі викладеного скаржниця просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 донарахування та виплату до пенсії, починаючи з 12 квітня 2021 року, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, установлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 05 вересня 2023 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважаючи, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 вересня 2023 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників, оскільки характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.
Суть ухвали Великої Палати Верховного Суду
Вивчивши матеріали адміністративної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, 26 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для повернення справи Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, виходячи з такого:
- Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики;
- завдання Великої Палати Верховного Суду установлені статтею 45 цього Закону, частиною другою якої передбачено, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду переглядає судові рішення в касаційному порядку саме з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та виключно у визначених законом випадках;
- частиною п`ятою статті 346 КАС України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
- згідно із частиною четвертою статті 347 КАС України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу;
- предметом спору у цій справі є нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII. Разом з тим, в межах апеляційного перегляду зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 18 березня 2020 року, у якій виснувала, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат;
- зразкові справи розглядаються Верховним Судом як судом першої інстанції та Великою Палатою в апеляційному порядку. Провадження в зразкових справах характеризуються притаманною виключно їм специфікою цієї процедури. Після цього рішення Верховного Суду набуває ознак прецеденту - йому слідують суди нижчих інстанцій, що дає змогу забезпечити ефективність, передбачуваність та однаковість судової практики в однотипних спорах;
- рішення у зразковій справі з набранням законної сили є остаточним; за своєю юридичною сутністю, призначенням та спрямуванням воно має орієнтувальний характер, покликане забезпечувати однакове та правильне застосування норм матеріального права в типових правничих ситуаціях;
- за частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи;
- справа № 240/32706/21передана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Мотивація колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо наявності виключної правової проблеми фактично зводиться до питання, яка саме розрахункова величина підлягає застосуванню при визначенні розміру підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення: мінімальна заробітна плата чи розрахункова величина, встановлена пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ. Однак існування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду в межах перегляду зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18) в апеляційному порядку, виключає можливість касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 240/32706/21, правовідносини у якій подібні до зразкової справи № 240/4937/18;