ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Воробйової І. А.,
19 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 465/5184/14-ц
Провадження № 14-67цс23
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі за заявою про перегляд заочного рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
І. Обставини справи
1. У цій справі ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття. Суд першої інстанції заочним рішенням позов ОСОБА_2 задовольнив. Не погодившись із заочним рішенням, ОСОБА_1 подав заяву про перегляд цього рішення. Ухвалою місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
26 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду щодо відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, щодо неможливості залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропущенням строку її подання, або якщо причини пропущення строку визнані судом неповажними.
2. 19 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою повернула на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду цю справу.
3. Повертаючи цю справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що періодичне звернення до неї з тією ж самою правовою проблемою за відсутності обґрунтованих на те підстав, а лише з незгоди з раніше сформульованим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі від 09 листопада 2021 року № 214/5505/16 породжує хаотичність у дотриманні принципу юридичної визначеності, адже висновок щодо неможливості поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення із цих підстав без задоволення вже був висловлений та сформований задля сталості юридичної практики застосування судами норм права в подібних правовідносинах.
4. Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у разі ухвалення судом першої інстанції рішення в загальному порядку розгляду справи в позовному провадженні непоодинокими є випадки, коли відповідач подає апеляційну скаргу на це рішення теж після спливу значного часу, зокрема і під час виконавчого провадження. Таке апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є обмеженим можливими "фільтраційними" діями цього самого суду, спрямованими на залишення апеляційної скарги без розгляду, а суд апеляційної інстанції має відповідні засоби реагування на відповідну апеляційну скаргу. Аналогічно й у випадку залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення й апеляційного оскарження останнього після спливу значного часу з дня його ухвалення апеляційний суд за наявності для цього підстав повинен використовувати належні юридичні засоби.
5. Приймаючи постанову від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що апеляційне оскарження відповідачем заочного рішення у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, відмови суду першої інстанції в його поновленні (чи відсутності заяви відповідача про поновлення такого строку) не може бути додатково обмеженим можливістю суду постановити ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду та необхідністю оскаржувати цю ухвалу для того, щоб, ймовірно, отримати право на апеляційне оскарження самого заочного рішення.
6. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що висновки, сформульовані в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, спрямовані на те, щоб гарантія апеляційного перегляду справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, частина перша статті 17 ЦПК України) однаково застосувалася як у випадку такого оскарження рішення суду, ухваленого в загальному порядку розгляду справи в позовному провадженні (зокрема, і зі спливом значного строку після його ухвалення), так і у випадку апеляційного оскарження заочного рішення з урахуванням, зокрема, спеціальних приписів статей 287, 288 ЦПК України (без створення процесуальної перешкоди для оскарження заочного рішення у вигляді ухвали про залишення без розгляду заяви про його перегляд, можливість постановлення якої в частині третій статті 287 ЦПК України не передбачена). Про жодну "незаконну процесуально-правову перевагу відповідачу" та, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 26 квітня 2023 року, порушення принципів юридичної визначеності, рівності сторін перед законом і судом, змагальності тощо (зокрема, у тій інтерпретації, яку цим принципам надав Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)) у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 мова не йшла.
7. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що твердження колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про неможливість перегляду оскаржених судових рішень і ухвалення законного судового рішення без відступу від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 є необґрунтованим. Застосування цього висновку не є перешкодою ні для перегляду судових рішень, ні для ухвалення законного рішення.
ІІ. Зміст окремої думки
8. З постановою Великої Палати Верховного Судуне погоджуємося.
9. Вважаємо, що питання щодо пропущення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суди повинні вирішувати в межах та на підставі ЦПК України, яким передбачено залишення заяви без розгляду як наслідок пропущення процесуального строку, а не залишення заяви без задоволення.
10. Відповідно до статті 228 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, заочне рішення могло бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
11. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України (стаття 126 ЦПК України).
12. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 відступила від висновку, сформульованого в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11 (провадження № 61-13202св20). Такий відступ полягав у тому, що суд приймає до розгляду належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення незалежно від пропуску строку на її подання та залишає цю заяву без задоволення у разі, якщо нема підстав для поновлення вказаного строку (пункт 35 постанови).
13. Таким чином, у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала підхід до вирішення питань розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду в разі подання її з пропущенням встановленого для цього процесуального строку.