П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 990/29/23
Провадження № 11-80заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача -Белінської О. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Загороднюк А. Г., Губська О. А., Соколов В. М.) у справі № 990/29/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним та нечинним повністю,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративнимпозовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 про позбавлення позивача статусу судді у відставці;
- поновити ОСОБА_1 в статусі судді у відставці у зв`язку з незаконним рішенням ВРП;
- копію рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду направити до Пенсійного фонду України, який забезпечує виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, для поновлення виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 02 лютого 2023 року (а. с. 23, 24).
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 є протиправним та незаконним, оскільки ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 158/803/14-к було змінено вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року про засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (у редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (далі - Закон № 1508-VI), чинного на час вчинення злочину) за одержання 23 червня 2010 року хабаря в розмірі 3500 гривень, та відповідно до вимог частини п`ятої статті 74 КК України позивача було звільнено від призначеного судом йому покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. У вказаній ухвалі апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувачений (позивач) підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а відповідно вирок суду в цій частині - зміні.
3. ОСОБА_1 зазначив, що за зміненим вироком Млинівського районного суду Рівненської області він не підлягає кримінальній відповідальності, а вирок не є обвинувальним. При звільненні особи від призначення покарання на підставі частини п`ятої статті 74 КК України вона відповідно до частини третьої статті 88 КК України вважається такою, що не має судимості. У разі відсутності кримінальної відповідальності особи не може бути відносно неї обвинувального вироку.
4. На думку позивача, ВРП не врахувала, що після розгляду справи в апеляційній інстанції вирок Млинівського районного суду Рівненської області не ґрунтується на кримінальній відповідальності, від якої звільняється особа, а також він є неповним, оскільки в ньому відсутня санкція, тобто покарання, від якого звільнено. Після апеляційного розгляду, при відсутності кримінальної відповідальності, будучи неповним, вирок не може бути обвинувальним. Тобто повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про те, що вирок від 25 квітня 2016 року вступив у силу є незаконним, оскільки він піддавався змінам, які усувають кримінальну відповідальність і санкцію покарання.
5. Отже, ОСОБА_1 вважає, що в цьому випадку немає обвинувального вироку відносно позивача, оскільки після розгляду в суді апеляційної інстанції вирок не є обвинувальним і вступив у силу частково.
6. Позивач також указав, що не був присутнім під час розгляду у ВРП питання про припинення відставки, оскільки його не було повідомлено про час та дату розгляду цього питання, що є грубим порушенням його законних прав, а також принципів об`єктивності та справедливості, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), через фактичне позбавлення / обмеження неправомірними діями та бездіяльністю істотних прав у процесі прийняття рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 01 травня 2023 рокувідмовив у задоволенні позову.
8. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 158/803/14-к апеляційний суд, надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, не встановив підстав для скасування вироку суду першої інстанції із закриттям кримінального провадження, як і підстав для ухвалення нового вироку. Водночас суд зазначив, що довід прокурора про необхідність звільнення обвинуваченого від призначеного покарання є слушним.
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за вказаною ухвалою апеляційного суду ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 74 КК України звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, проте не звільнено від кримінальної відповідальності на час ухвалення ВРП оскаржуваного рішення відносно позивача.
10. Суд першої інстанції також зазначив, що участь судді на засіданні ВРП при розгляді питання про припинення відставки не передбачена ні Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), ні Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
11. Отже, згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за встановлених обставин у справі, відсутні підстави для визнання протиправним та нечинним рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23, а оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких його прийнято.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
12. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає це рішення несправедливим і незаконним у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
13. На думку скаржника, ні ВРП, ні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не звернули уваги, що станом на 26 грудня 2022 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області був без санкції, тобто без покарання, а отже, на той час, як і на сьогодні, ОСОБА_1 є несудимий.
14. Скаржник указав, що згідно зі статтею 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, тобто якщо особа не судима, то відносно неї немає обвинувального вироку. Також частина третя статті 88 цього Кодексу вказує, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і карність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. ОСОБА_1 зазначив, що вказував на це в судовому засіданні суду першої інстанції та в позовній заяві, що після звільнення його від покарання ухвалою Івано-франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року позивач є несудимим і відносно нього не може бути обвинувального вироку. Проте, на переконання скаржника, цей факт Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив поза увагою.
15. ОСОБА_1 також зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що від покарання згідно із частиною п`ятою статті 47 КК України суд може звільнити особу лише за вироком, тобто доказати вину особи і тоді звільнити. При цьому за ухвалою суду закон не дозволяє цього робити.
16. Скаржник вважає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду безпідставно вказує, що вироком суду ОСОБА_1 був звільнений лише від покарання, хоча згідно з ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року він звільнений і від кримінальної відповідальності.
17. ОСОБА_1 наголосив, що розгляд справи ВРП без його повідомлення й участі є порушенням прав і свобод позивача, гарантованих статтею 55 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, посилання суду першої інстанції на Регламент та Закон № 1798-VIII як основні документи є неправильним, оскільки статті Конституції України мають пряму дію і більшу юридичну силу, ніж інший закон чи Регламент. Особу не можна піддавати позбавленню прав без відповідного повідомлення про те, що відносно неї буде розглядатись справа, в результаті рішення по якій вона позбавляється конституційних прав.
18. Крім того, це є порушенням закріплених у статті 6 Конвенції прав, а саме: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.
19. До того ж, будучи відсутнім на засіданні ВРП, ОСОБА_1 не міг заявляти вмотивовані відводи членам ВРП.
20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду й постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
21. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими, натомість суд першої інстанції прийняв законне та вмотивоване рішення, яке базується на правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права.
22. ВРП указала, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повністю дотримався вимог, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), об`єктивно, ґрунтовно, всебічно дослідив всі обставини у справі, які мають значення для прийняття законного рішення.
23. На думку ВРП, під час судового засідання ОСОБА_1 мав можливість надавати пояснення у справі, долучати необхідні докази, подавати відповідні клопотання. Відмова ж у задоволенні клопотання позивача, зокрема, "про залучення Наукової ради при Верховному Суді для того, щоб вона надала відповідь, чи є кримінальна відповідальність у цьому випадку" не може вказувати на порушення судом прав та інтересів позивача, тим більше на прийняття незаконного рішення. До того ж питання наявності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України не є проблемним і встановлено вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року.
24. ВРП зауважила, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року було змінено вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок залишено без змін. Водночас, на переконання ВРП, звільнення від покарання ОСОБА_1 на підставі статей 49, 74 КК України не є реабілітуючою обставиною та не говорить про відсутність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.
25. ВРП також зазначила, що ні Закон № 1798-VIII, ні Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), а отже і Регламент, який регулює процедурні питання здійснення ВРП повноважень, розгляд та прийняття ВРП рішень, не вимагає повідомлення та запрошення судді до ВРП під час розгляду питання про припинення відставки судді у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком за вчинення умисного злочину.
26. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.
Рух апеляційної скарги
27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 травня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 990/29/23, а ухвалою від 04 липня 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
28. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
29. Представник відповідача просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
30. ОСОБА_1 з квітня 1984 року працював народним суддею Ківерцівського районного народного суду Волинської області (Ківерцівського районного суду Волинської області), Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 року № 1570-ІІІ обраний безстроково суддею Ківерцівського районного суду Волинської області.
31. Рішенням ВРП від 17 березня 2020 року № 789/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ківерцівського районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
32. У свою чергу, 27 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000111, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368 КК України (у редакції, що діяла на час вчинення злочину) та частиною другою статті 375 КК України.
33. У подальшому вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI, чинного на час вчинення злочину) за одержання 23 червня 2010 року хабаря в розмірі 3500 гривень. Указаним вироком ОСОБА_1 за двома іншими епізодами - за частиною другою статті 368 та частиною другою статті 375 КК України - виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень.
34. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року зазначений вирок залишено без змін.
35. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
36. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року задоволено подання Рівненського апеляційного суду. Матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368, частиною другою статті 375 КК України, направлено на розгляд до Тернопільського апеляційного суду.
37. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI), а саме в одержанні 23 червня 2010 року хабаря в розмірі 3500 гривень, скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. У частині виправдання ОСОБА_1 за двома епізодами - за частиною другою статті 368, за частиною другою статті 375 КК України - у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень вирок залишено без змін.
38. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1, а ухвалою від 31 січня 2020 року закінчено підготовку матеріалів кримінального провадження до касаційного розгляду, касаційний розгляд скарги прокурора призначено на 08 квітня 2020 року.
39. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задоволено частково. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в частині скасування вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо визнання ОСОБА_1 винним за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI) за епізодом одержання 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати - скасовано і призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
40. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу прокурора Прокуратури Волинської області Шумика О. Б. залишено без задоволення. Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. задоволено частково. Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI) за епізодом одержання ним 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_2 у розмірі 3500 грн скасовано, кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Арешт, накладений на майно ОСОБА_1 в межах цього кримінального провадження, скасовано. У решті вирок суду залишено без змін.
41. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .
42. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задоволено. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
43. У подальшому до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку статті 34 КПК України надійшло подання Тернопільського апеляційного суду щодо неможливості утворити склад суду в Тернопільському апеляційному суді для судового розгляду апеляційних скарг у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів у судовій палаті з розгляду кримінальних справ.
44. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2021 року подання Тернопільського апеляційного суду задоволено. Матеріали кримінального провадження (справа № 158/803/14-к) щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора Шумика О. Б., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Столярука В. В. на вирок Млинівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року направлено для розгляду до Івано-Франківського апеляційного суду.
45. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
46. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. залишено без задоволення. Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінено. Відповідно до частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок суду залишено без змін.
47. У подальшому ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року.
48. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року за вказаною скаргою відкрито касаційне провадження.
49. Водночас відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
50. 26 грудня 2022 року до ВРП за вхідним № 5113/0/8-22 надійшло повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про набрання законної сили обвинувальним вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо судді у відставці ОСОБА_1, що є підставою для припинення його відставки.
51. Рішенням ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 припинено відставку ОСОБА_1 у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.
52. Вважаючи рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Щодо судимості апелянта та набрання законної сили обвинувальним вироком за вчинення умисного злочину
53. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
54. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
55. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України.
56. На підставі статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.