У Х В А Л А
26 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 240/32706/21
Провадження № 11-142апп23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О.Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (судді Сторчак В. Ю., Полотнянко Ю. П., Граб Л. С.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного судуз позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати їй із 12 квітня по 12 жовтня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 грудня 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити їй із 12 квітня по 12 жовтня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відповідач протиправно не нараховує та не виплачує їй як непрацюючій пенсіонерці, проживаючій в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, доплату (підвищення) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 12 квітня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи № 240/4946/18, дійшов висновку, що згідно із рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 позивачка має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 Закону №796-XII.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII. Зобов`язано ГУ ПФУ провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 12 квітня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, визначене статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України № 796-ХІІ, у зв`язку із чим є правові підстави для зобов`язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати на її користь.
При визначенні розрахункової величини для проведення розрахунку доплати до пенсії, на яку позивачка має право, суд апеляційної інстанції застосував норми Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII). При цьому суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, яка, розглядаючи зразкову справу № 240/4946/18, виснувала, що за змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
З огляду на це суд апеляційної інстанції виснував, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання ГУ ПФУ нарахувати і виплатити позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року.
Рух касаційної скарги
Не погодившись із судовим рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивачка звернулась до Верховного Суду із касаційної скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального пава, просить скасувати його постанову, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 вересня 2023 року справу № 240/32706/21передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 вересня 2023 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Короткий зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судупослався на те, що спірні в цій справі правовідносини містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ.
До цього висновку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов з огляду на таке.
У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), право на яке, на думку позивачки, з доводами якої погодились суди попередніх інстанцій, виникло в неї з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII). Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вбачає необхідність формування правового висновку у правовідносинах щодо питання застосування розрахункової величини для визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, згідно із статтею 39 Закону № 796-XII, починаючи з 01 січня 2017 - дати набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким було запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року, з огляду на те, що в межах апеляційного перегляду зразкової справи № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що входить у пряму суперечність з положеннями пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ, за правилами якого, після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судупослався на те, що правовідносини містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ. При цьому зазначив, що поняття "виключність" презюмує існування певних ознак, зокрема, відсутність усталеної судової практики, наявність складної колізії в нормативному регулюванні спірних правовідносин. З урахуванням існування кількісного критерію, на думку колегії суддів окреслена вище правова проблема має характер виключної, зумовлює необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.