ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 670/524/21
провадження № 51-2743 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021243000001844, 12022243660000025, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 23 вересня 2021 року вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.389 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначене вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2021 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, ОСОБА_7 призначено покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч.1 ст.72 КК України, визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 5 місяців 10 днів.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 770 грн. матеріальної шкоди та 4 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого - без задоволення.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, 01 вересня 2021 року близько 11:00 год., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, із підвального приміщення будинку АДРЕСА_2, у якому тимчасово проживав з дозволу власника ОСОБА_6, таємно викрав металевий каналізаційний люк вартістю 600, 32 грн., саморобний металевий каток вартістю 332, 32 грн. та чавунну ванну вартістю 600 грн., чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1 532, 64 грн.
Також, 11 вересня 2021 року близько 11:00 год., за аналогічних обставин, ОСОБА_7, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, із підвального приміщення будинку викрав електродвигун вартістю 1170 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_7, будучи засудженим вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23.09.2021 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт, та 04.11.2021 року поставлений на облік Хмельницького районного сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації", будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, свідомо ігноруючи покладене на нього зобов`язання, без поважних причин, умисно, з метою ухилитися від відбування покарання, у період з 05.01.2022 по 14.01.2022 тричі не з`явився у Віньковецьку селищну раду для відбування покарання у виді громадських робіт, не маючи на те законних підстав, чи будь-яких поважних причин.У зв`язку із цим, 10.01.2022, інспектором органу з питань пробації ОСОБА_7 винесено застереження у виді письмового попередження про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, з яким останній ознайомився та підписав. ОСОБА_7, незважаючи на винесене застереження, надалі свідомо ігноруючи покладене на нього зобов`язання, без поважних причин, умисно, з метою ухилитися від відбування покарання, починаючи з 14.02.2022 по 18.02.2022, жодного разу не з`явився для відбування громадських робіт в комунальне підприємство "Віньковецький комунсервіс".
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що місцевий суд всупереч вимог п.2 ч.3 ст.374, 370 КПК України у вироку не мотивував чому виключив із обвинувачення частину викрадених речей, а також не навів мотивів з яких не взяв до уваги показання потерпілого, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Вважає, що внаслідок зменшення обсягу обвинувачення суд неправильно вирішив цивільний позов, а стягуючи моральну шкоду, в мінімальному розмірі, суд в повній мірі не врахував, що потерпілий є особою похилого віку, переживання вплинуло на його стан здоров`я, завдана шкода не відшкодована, тому змушений буде нести фінансові витрати для придбання аналогічного майна.
Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про повторний допит свідків, повторно їх не допитав, чим порушив вимоги ст.404 КПК України.
Крім того, в порушення вимог ст.419, 370 КПК України, доводи апеляційної скарги потерпілого належним чином не перевірив та в ухвалі не зазначив підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_6, в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважала скаргу потерпілого необґрунтованою та просила залишити її без задоволення. Аналогічну позицію підтримав засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.389 КК України та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються.
Потерпілий ОСОБА_6 не погоджується із обсягом обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, визнаного судом доведеним, через те, що на його думку, місцевий суд виключив із обвинувачення частину викрадених речей. Проте, ці доводи були предметом належної перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.