ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 202/2352/17
провадження № 51-4898км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Ухвалено стягнути із
ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 150 000 грн у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, внаслідок злочинної недбалості керівника нафтобази ОСОБА_7, який був особою, що зобов`язана дотримувати правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, через нездійснення належного контролю ним за виконанням підлеглими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки
в ході експлуатації нафтобази Дніпропетровського регіону ТОВ "Восток" 25 червня 2013 року о 08:36 старший товарний оператор ОСОБА_11 під час наливу дизельного палива в автоцистерну автомобіля марки "Сканія", д/з НОМЕР_1, із причепом, д/з НОМЕР_2, на ділянці, розташованій у східній частині нафтобази Дніпропетровського регіону підприємства ТОВ "Восток", за адресою: вул. Єсеніна, 24Б, м. Дніпропетровськ, порушив вимоги безпеки ведення технологічних процесів підвищеної небезпеки, у тому числі особистої безпеки, а саме: відбору проб до закінчення наливу нафтопродуктів в автоцистерну; підйому шланга стояка наливу під час наливу нафтопродуктів в автоцистерну; відбору проб з автоцистерни без присутності спостерігача (дублера), які здійснював без використання повного комплекту засобів індивідуального захисту, що призвело до займання дизельного палива в межах першої секції причепа та вибуху з облиттям нафтопродуктами і загорянням його одягу та одягу водія автомобіля марки "Сканія" ОСОБА_12 .
Внаслідок цього, ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у вигляді термічних опіків, а ОСОБА_12 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
На підставі вищевказаного місцевий суд дійшов висновку, що допущені керуючим нафтобазою ТОВ "Восток" ОСОБА_7 порушення спричинили загрозу загибелі людей та настання інших тяжких наслідків у результаті бездіяльності, яка виразилася у невжитті заходів щодо усунення недоліків, виявлених позаплановою перевіркою (акт від 12 червня 2013 року № 29/09-4), зазначених у відповідному приписі, та невжитті належних заходів як керуючим нафтобазою та виконуючим обов`язки з охорони праці, контролю за безпекою виконання технологічних процесів, додержанням вимог безпеки працівниками технологічних процесів та використанням засобів індивідуального і колективного захисту відповідно до вимог з охорони праці, і безпосередньо перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням такої загрози.
Дії засудженого ОСОБА_7, що виразилися в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що створило загрозу загибелі людей та настання інших тяжких наслідків, місцевий суд кваліфікував за ч. 1 ст. 272 КК.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_7 змінено в частині формулювання обвинувачення.
Постановлено виключити з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання, що внаслідок злочинної недбалості керівника нафтобази ОСОБА_7 . ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких останній помер (абз. 9 мотивувальної частини вироку), та було порушено порядок відбору проб старшим товарним оператором ОСОБА_13, який останній здійснював без присутності спостерігача (дублера).
Суд постановив скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та відмовити в задоволенні цивільного позову.
В іншій частині постановлено вирок суду залишити без змін.
Вимоги та доводи, викладені в касаційних скаргах
У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольнити в повному обсязі цивільний позов потерпілої. Покликається на те, що апеляційний суд позбавив потерпілу можливості реалізувати своє право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. Вказує на неповноту апеляційного розгляду, що призвело до ухвалення помилкового, необґрунтованого та несправедливого судового рішення в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на приписи ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та помилково дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_7 перебував на посаді керуючого нафтобазою ТОВ "Восток" та був у трудових
відносинах із цим товариством, то і відшкодування шкоди покладається на роботодавця - ТОВ "Восток". Крім того, стверджує, що апеляційний суд не надав належної оцінки письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, які в сукупності підтверджують завдану потерпілій ОСОБА_8 моральну шкоду. Також, на його думку, апеляційний суд не взяв до уваги відповідних статей ЦК та нормативно-правових актів, які регулюють відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, позбавивши потерпілу права на відшкодування завданої їй моральної шкоди саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду. Стверджує, що судами попередніх інстанцій було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні цивільного позову, а місцевий суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, адже потерпіла ОСОБА_8 зазнала сильних та тривалих душевних страждань внаслідок загибелі її чоловіка
ОСОБА_12 . Стверджує, що оскільки винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, доведено, то саме з нього має бути стягнуто моральну шкоду.
У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про перегляд судових рішень обох інстанцій. Вказує, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання вимог чинного законодавства, з неповнотою судового розгляду та неправильним дослідженням доказів і невідповідністю висновків суду обставинам справи. Стверджує, що суди обґрунтували винуватість
ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сфальсифікованими доказами. Вважає фактичні дані, які містяться у висновках судових експертиз, недопустимими доказами, оскільки вони ґрунтуються на неналежних документах. Зазначає про незаконне зупинення досудового розслідування стосовно підзахисного, що призвело до звернення з обвинувальним актом до суду поза межами строків досудового розслідування.
Захисник звертає увагу, що під час виділення матеріалів кримінального провадження було порушено норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Наголошує, що постанова прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження не містить відомостей, які саме матеріали стосовно ОСОБА_7 виділяються. Крім того, зазначає, що досудове розслідування розпочато прокурором, який не мав повноважень.
Також вважає, що фактичні дані, що містяться у протоколі огляду від 25 червня
2013 року, недопустимими доказами, адже протокол не підписано ОСОБА_7 . До того ж акцентує, що у протоколі зазначено про вилучення флешнакопичувача
з відеореєстратора, запис якого не відкривався стороні захисту, та, на
переконання захисника, спростовує доводи сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_7 .
Наголошує, що до матеріалів кримінального провадження не долучено речових доказів, які покладено в основу обвинувального вироку.
Вважає, що суди допустили порушення статей 280, 281, 284 КПК та не врахували, що строк досудового розслідування станом на момент звернення прокурора з обвинувальним актом сплив через те, що досудове розслідування необґрунтовано було зупинено. За твердженням касатора, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам КПК, а вказаний суд не надав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Щодо цивільного позову потерпілої, то захисник вказує на те, що ОСОБА_8 вже реалізувала своє право на відшкодування шкоди, оскільки відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року з ТОВ "Восток" стягнуто 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_8 . Вважає, що потерпіла намагається отримати подвійне стягнення як від підприємства, так і від ОСОБА_7, що суперечить приписам закону.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Водночас заперечував щодо задоволення касаційних скарг прокурора та представника потерпілої.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи касаційної скарги захисника та заперечував щодо задоволення касаційних скарг представника потерпілої і прокурора.
Прокурор не підтримала доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, і просила частково задовольнити касаційні скарги представника органу публічного обвинувачення та представника потерпілої.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах захисника, представника потерпілої та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зокрема щодо фальсифікації документів, які підтверджують покладення на керуючого нафтобазою ТОВ "Восток" ОСОБА_7 обов`язків з охорони праці на цьому підприємстві, що, за твердженням захисника, призвело до неправильних висновків судових експертиз, які надалі суди поклали в основу рішення про визнання підзахисного винуватим.
Крім того, захисник у значній частині касаційної скарги наводить перелік доказів, покладених судами в обґрунтування винуватості ОСОБА_7, надає їм власну оцінку та стверджує про їх недостовірність, що не може бути предметом касаційного розгляду.
Також захисник указує на неповноту судового розгляду.
Тобто він переважно не погоджується з установленими судами фактичними обставинами справи, зазначає про неповноту судового розгляду та ставить під сумнів достовірність доказів, покладених в основу винуватості підзахисного. Однак з урахуванням статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Натомість зазначені захисником доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який погодився з рішенням місцевого суду, зокрема щодо винуватості засудженого, юридичної оцінки дій ОСОБА_7, з урахуванням внесених змін, щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим
є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів
- з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Апеляційний розгляд, як установлено ч. 1 ст. 405 КПК, здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 КПК.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності та обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
За статтею 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Указаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.
Так, суд, розглядаючи кримінальне провадження, зокрема за апеляційною
скаргою сторони захисту, повторно дослідивши висновок комісійної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці від 22 лютого 2016 року № 774-16, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення скарги та виключення з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на те, що внаслідок злочинної недбалості керівника нафтобази ОСОБА_7 . ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, а ОСОБА_12 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких помер (абз. 9 мотивувальної частини вироку).
Крім того, колегія суддів погодилася з доводами захисника в тій частині, що відбір проб старшим товарним оператором ОСОБА_13 не здійснювався без присутності спостерігача (дублера), оскільки таким дублером фактично виступав водій ОСОБА_12, який, як установив апеляційний суд, виконував обов`язки експедитора. У зв`язку з цим ухвалою апеляційного суду також виключено з формулювання обвинувачення порушення ОСОБА_13 порядку відбору проб, внаслідок здійснення відбору без присутності спостерігача (дублера).
Незважаючи на виключення з формулювання обвинувачення вищевказаних посилань, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вказав на те, що саме бездіяльність ОСОБА_7 створила загрозу настання таких наслідків, а безпосередній причинно-наслідковий зв`язок із цими наслідками мають дії інших осіб, зокрема допущені порушення працівниками нафтобази ТОВ "Восток" - старшим товарним оператором ОСОБА_11 та водієм ОСОБА_12 . Ці порушення призвели до виникнення трагічних подій і перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку.