ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 758/9755/20
провадження № 51-2598 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020100070002662 від 23 серпня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Болград Одеської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року ОСОБА_6 було визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 64 133,32 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_6 було визнано винуватим у тому, що він 22 серпня 2020 року приблизно о 21:30, перебуваючи в якості ймовірного покупця, знаходячись по вул. Братській, 4 у м. Києві, де попередньо домовився з ОСОБА_8 для огляду його автомобіля "Volkswagen СС", державний номерний знак НОМЕР_1, який обвинувачений бажав придбати у свою власність, під час спільного огляду транспортного засобу, сів за кермо автомобіля та в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння даним транспортним засобом, реалізуючи який, ОСОБА_6, перебуваючи за кермом вказаного автомобіля, розпочав рух та поїхав у невідомому напрямку, без дозволу власника.
Таким чином, ОСОБА_6 незаконно, всупереч волі власника, вилучив з власності ОСОБА_8 автомобіль "Volkswagen СС", державний номерний знак НОМЕР_1 .
В подальшому ОСОБА_6, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Volkswagen СС", спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої керований ним автомобіль зазнав значних механічних ушкоджень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали не надав належну оцінку всім конкретним доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення про безпідставне застосування місцевим судом до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України. Зокрема, на переконання прокурора, суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, в ході досудового розслідування і судового розгляду в суді першої інстанції вину не визнавав та не відшкодував заподіяних потерпілому збитків.
Крім того, прокурор зауважує, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи сторони обвинувачення щодо суспільної небезпечності особи обвинуваченого та вчиненого ним діяння, а лише формально перерахував обставини, зазначені у вироку місцевого суду, та не врахувавши особливостей положень ст. 75 КК України, дійшов помилкового висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просила її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 289 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів сторони обвинувачення про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.