Постанова
Іменем України
27 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 275/874/21
провадження № 61-6523св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2022 року у складі судді Данилюк О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є інвалідом дитинства 2-ї групи.
06 липня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який був посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О. І.
За умовами вказаного договору позивач передав у власність відповідачці належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, та три земельні ділянки: площею 0, 2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1820986001:01:001:0957, площею 0, 2225 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958 та площею 0, 2117 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144, взамін чого відповідач зобов`язувалась надавати йому довічно матеріальне забезпечення.
Так, відповідно до пункту 7 вказаного договору за згодою сторін обов`язок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку; забезпечення його постійним калорійним харчуванням за раціоном, який складає дієтолог чи лікар (вартість харчування визначається, виходячи з середніх цін на продукти у період їх придбання); забезпечення придатним для носіння одягом, взуттям; забезпеченням догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт побутової а також аудіо -, телетехніки тощо); забезпечення потреб у відпочинку, забезпечення готівкою у сумі, яка має бути не меншою прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України; забезпечення необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок - рахунків.
Разом із тим, відповідачка вказані умови договору довічного утримання належним чином не виконувала, окрім збереження за ним права проживання у відчужуваному житловому будинку.
При цьому відповідачка на добровільне розірвання вказаного договору довічного утримання не згодна, уникає зустрічей з ним, на телефонні дзвінки не відповідає, а тому він вважає, що наявні всі підстави для розірвання вказаного договору в судовому порядку.
Крім того, зазначав, що ОСОБА_2 сама мала намір розірвати спірний договір в судовому порядку, для чого зверталася до Брусилівського районного суду Житомирської області, однак з невідомих йому причин вона передумала це робити, і тому її позовну заяву було залишено без розгляду.
Враховуючи наведене просив суд: розірвати договір довічного утримання від 06 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О. І., зареєстрований в реєстрі під № 1387, та застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, визнавши за ОСОБА_1 право власності на наступні об`єкти: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 182098001:01:001:0957; земельну ділянку площею 0, 2225 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958; земельну ділянку площею 0, 2117 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, позов задоволено.
Розірвано договір довічного утримання від 06 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О. І., зареєстрований в реєстрі під №1387.
Застосовано наслідки розірвання договору довічного утримання від 06 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О. І., зареєстрованого в реєстрі під № 1387, визнавши за ОСОБА_1 право власності на наступні об`єкти: житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 182098001:01:001:0957; земельну ділянку площею 0,2225 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958; земельну ділянку площею 0,2117 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 позивача належним доглядом не забезпечувала, необхідну йому допомогу та побутові послуги не надавала, протягом декількох років його не відвідувала.
При цьому судами зазначено, що надіслання відповідачкою у грудні 2021 року та січні 2022 року грошових переказів позивачу не впливають на вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 490/7474/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що положеннями статті 744 ЦК України передбачено можливість визначення в договорі обов`язків як утримання, так і догляду, розмежовані указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем.
Зазначає, що умовами договору утримання позивача повинно проводитись шляхом його майнового забезпечення та не передбачено такої умови як обов`язок з догляду.
При цьому позивач з серпня 2021 року перестав приймати від неї продукти харчування, кошти та інші види забезпечення, що підтверджується показами свідків.
Доказів неналежного виконання умов договору позивачем не надано.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 липня 2012 року було укладено договір довічного утримання, який було посвідчено нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О. І., який було зареєстровано в реєстрі за № 1387.
Відповідно до умов пункту 1 даного договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, та три земельні ділянки: площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1820986001:01:001:0957, площею 0, 2225 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958, площею 0, 2117 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язалась надавати ОСОБА_1 довічно матеріальне забезпечення.
Згідно з пунктом 7 договору за згодою сторін обов`язок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку; забезпечення його постійним калорійним харчуванням за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, вартість харчування визначається, виходячи з середніх цін на продукти харчування; забезпечення придатним для носіння одягом, взуттям; забезпечення догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт побутової техніки, а також аудіо-телетехніки тощо); забезпечення потреб у відпочинку, забезпечення готівкою у сумі, яка не має бути меншою прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України; забезпечення необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок-рахунків.
Пунктом 8 договору передбачено, що грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України, щомісячно.
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства.