Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 727/5584/22
провадження № 61-8210св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Височанської Н. К., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, договору купівлі-продажу укладеним, поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 1985 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Дунаївською сільською радою Заліщицького району Тернопільської області.
Під час зареєстрованого шлюбу, а саме 31 жовтня 2005 року сторони за спільні кошти у розмірі 55 500 грн набули у спільну сумісну власність 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, проте, оскільки у випадку купівлі-продажу частини будинковолодіння необхідно було спочатку запропонувати купити цю частку іншому співвласнику останнього, вирішили оформити цей правочин як договір дарування, хоча насправді фактично відбувся договір купівлі-продажу.
11 лютого 2008 року їх шлюб було розірвано.
Після розлучення ОСОБА_2 залишився проживати у вказаному вище житловому будинку, а вона переїхала проживати до належної їй квартири. Певний час між колишнім подружжям не виникало спору щодо спільного майна.
Однак останнім часом відповідач почав категорично заперечувати той факт, що вона має право користуватись їх спільним майном, а 25 березня 2022 року ОСОБА_2 не пустив її до будинку, коли вона прийшла до сина на день народження онука, обґрунтовуючи такі свої дії тим, що вона не є власницею його частини і не зареєстрована в ньому, останній належить лише йому на підставі договору дарування.
В цей час вона дізналася про порушення її прав відповідачем та вирішила поділити спільне сумісне майно подружжя, тобто строк позовної давності нею не пропущений.
Враховуючи те, що у добровільному порядку провести такий поділ неможливо, тому просила суд:
визнати договір дарування частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Гандабурою Г. П. 31 жовтня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 7001, удаваним;
визнати, що 31 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;
визнати 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
визнати право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2022 року у складі судді Бойко М. Є. позов задоволено частково.
Визнано договір дарування від 31 жовтня 2005 року щодо відчуження 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, удаваним правочином.
Визнано, що 31 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного житлового будинку.
Припинено право спільної сумісної власності на 1/2 частки зазначеного нерухомого майна.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку спірного житлового будинку.
В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Визнаючи оспорюваний договір купівлі-продажу удаваним правочином, суд першої інстанції виходив із того, що сторони вказаного правочину мали на меті досягнення правових наслідків, характерних для договору купівлі-продажу, оскільки за відчуження нерухомості ОСОБА_4 отримав грошові кошти, що у свою чергу свідчить про оплатність договору.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надано суду доказів, які б підтверджували обставини придбання ним спірного майна за власні кошти, необхідні для спростування презумпції спільності майна подружжя, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину спірного будинковолодіння із припиненням права спільної сумісної власності на майно.
При цьому суд першої інстанції відхилив посилання відповідача про те, що він після розірвання здійснив масштабне покращення (реконструкцію) спірного об`єкта нерухомості, оскільки останній не довів факт того, що реконструкція майна відбувалась за рахунок його трудових чи грошових затрат, а також, що у результаті капітального ремонту чи переобладнання житла спірний об`єкт нерухомості зазнав значного перетворення, втратив тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності, і такі обставини відбулись після розірвання шлюбу.
Крім того, судом зазначено, що відповідач клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, а також про витребування матеріалів інвентарної справи на майно не заявляв.
Також, відхиляючи посилання відповідача на застосування строків позовної давності, місцевий суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що до моменту звернення позивача до суду із вказаним позовом відповідач заперечував право ОСОБА_1 на майно, яке є спільним сумісним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2022 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2023 року.
Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 містить доводи лише щодо незастосування строку позовної давності до позовних вимог про визнання правочину удаваним, договору купівлі-продажу укладеним, встановлення обсягу спільного майна подружжя, наявного на час припинення шлюбних відносин, без урахування здійснених відповідачем поліпшень, апеляційний суд дійшов висновку, що не має повноважень самостійно вдаватися до переоцінки висновків місцевого суду про наявність підстав для визнання договору дарування удаваним та укладення договору купівлі-продажу.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги щодо недотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду із вимогами про визнання правочину удаваним, договору купівлі-продажу укладеним.
Так, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання правочину удаваним, договору купівлі-продажу укладеним розпочався з дати вчинення спірного правочину, тобто з 31 жовтня 2005 року, натомість позивач звернулась до суду із позовом у липні 2022 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. При цьому позивачем не визнавалися обставини пропуску строк позовної давності та не ставилось питання про визнання поважними причини такого пропуску.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на набуття відповідачем спірного майна на підставі договору дарування, спірне майно є особистою приватною власністю останнього.
Крім того, ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд з підстав істотного збільшення майна чоловіка у своїй вартості, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, не заявляла.
Апеляційний суд погодився із належним складом осіб, які беруть участь у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 607/5148/20, від 28 червня 2022 року у справі № 576/564/21, від 14 лютого 2022 року у справі №346/2238/15, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що спір стосується саме спільного майна подружжя, а тому до спірних правовідносин позовна давність повинна застосовуватись із врахуванням особливостей СК України, зокрема статті 72.
Заявник вказує, що статтею 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Таким чином, враховуючи те, що позивач дізналась про порушення свого права власності на спірне майно у березні 2022 року, тому, звертаючись до суду із вказаним позовом, вона не пропустила строк позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Дунаївською сільською радою Заліщицького району Тернопільської області 29 вересня 1985 року актовим записом № 11, розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2007 року.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинено договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Гандабурою Г. П. 31 жовтня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 7001, за яким ОСОБА_2 набуто право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи приєднано розписку ОСОБА_4 від 31 жовтня 2005 року, за якою останній отримав від ОСОБА_2 55 550 грн за продаж 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 липня 2022 року № 304942238 1/2 частина житлового будинку літ. "А" по АДРЕСА_1 складається з: п`яти кімнат загальною площею 143,00 кв. м, житловою площею 71,60 кв. м.
Наведене підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 26 травня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.