Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 200/26250/15-ц
провадження № 61-7620св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року відкрито провадження у справі.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09 грудня 2014 року у розмірі 111 005,66 грн, понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в розмірі 1 110,06 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а всього 122 115,72 грн.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 19 вересня 2016 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду.
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики безгрошовим та неукладеним.
Ухвалою місцевого суду від 10 червня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 183 706 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на повторне заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто як передчасно подану.
Враховуючи те, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції в порядку статті 284 ЦПК України не переглядалось, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту як передчасно подана.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставою касаційного оскарження є неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 лютого 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що відповідно до положень статті 288 ЦПК України повторне заочне рішення можна оскаржити в загальному порядку, визначеному ЦПК.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року відкрито провадження у справі.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09 грудня 2014 року у розмірі 111 005,66 грн, понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в розмірі 1 110,06 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а всього 122 115,72 грн.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 19 вересня 2016 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду.
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики безгрошовим та неукладеним.
Ухвалою місцевого суду від 10 червня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 183 706 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
Також місцевий суд у резолютивній частині рішення зазначив, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційну скаргу може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на повторне заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто як передчасно подану.
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд повторного заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року.
Ухвалою місцевого суду від 10 травня 2023 року у прийнятті повторної заяви представника відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).