Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 521/11446/21
провадження № 61-5120св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року у складі судді Леонова О. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Бездрабко В. О., Орловської Н. В., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що військовою прокуратурою Південного регіону України 17 березня 2015 року відносно нього за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 та частиною третьою статті 368 КК України, було розпочато досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015160690000008.
В рамках цього кримінального провадження за місцем його проживання проводився обшук та вилучалося майно; проводився особистий обшук; повідомлено про підозру в скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статей 28 та 368 КК України, які є тяжкими злочинами; з 03 червня 2015 року по 21 липня 2016 року щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави у розмірі 2 436 000 грн, а 21 липня 2016 року згідно із ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року за нього внесено заставу у розмірі 413 000 грн.
Всього під заставою він перебував по 24 березня 2021 року та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року було задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Мазітова Т. Г. про відмову від підтримання державного обвинувачення, а кримінальне провадження в частині його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28 та частиною третьою статті 368 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді.
Відповідно до мотивувальної частини зазначеного судового рішення мотивом відмови від підтримання обвинувачення є висновок про те, що в ході судового розгляду кримінального провадження пред`явлене обвинувачення не підтвердилось та не встановлено підстав для доведеності винуватості особи, тобто встановлено відсутність у його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України чи будь-якого іншого злочину.
Посилаючись на те, що будучи позбавленим волі у період з 03 червня 2015 року по 21 липня 2016 року він був відсторонений від роботи та недоотримав заробіток, на який розраховував, а перебуваючи під заставою з 21 липня 2016 року по 24 березня 2021 року не міг користуватися грошима в сумі 413 400 грн, які були внесені як застава, що спричиняло фінансові труднощі для сім`ї, а також на те, що під час перебування під слідством у нього померли батьки та брат, які проживали в росії і на похорони яких він не міг виїхати, тому просив суд стягнути з держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку грошових коштів у рахунок відшкодування втраченого заробітку в розмірі 70 361,72 грн та 4 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок незаконного та невмотивованого притягнення до кримінальної відповідальності та подальших процесуальних рішень щодо нього. Такі обставини негативно вплинули на звичайний життєвий ритм, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до погіршення стану здоров`я, постійних неврозів, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях його життя. Зауважив, що від такого стану та нецільового використання сімейних коштів постраждав не лише він, але й члени його сім`ї.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку грошові кошти на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 065 000,00 грн та в рахунок відшкодування недоотриманого заробітку в сумі 70 361,72 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив із того, що позивач перебував під слідством та судом 71 місяць, із яких 1 рік 1 місять та 19 дію перебував під вартою, тому місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення розміру відшкодування виходячи з 2,5 мінімальних заробітних плат, визначених станом на час розгляду справи, що, на думку суду, буде співмірним спричиненим позивачу негативним наслідкам.
Також місцевий суд погодився із доводами позивача про те, що у період з 03 червня 2015 року по 24 липня 2016 року він недоотримав заробіток у розмірі 70 361,72 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року частково змінено, зменшено визначений до стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 розмір грошового відшкодування моральної шкоди із 1 065 000,00 грн до 552 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про наявність підстав для відшкодування спричиненої шкоди, проте суд апеляційної інстанції зазначив, що застосований місцевим судом метод розрахунку грошового відшкодування моральної шкоди, виходячи з 2,5 мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством та судом, є доречним до час утримання позивача під вартою, однак є завищеним при застосуванні до іншого періоду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 607/13541/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 357/14357/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно встановив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, обрахувавши його на нижчому рівні ніж це передбачено, оскільки з жовтня 2022 року мінімальна заробітна плата становила 6 700 грн. Отже, мінімальний розмір відшкодування позивачу мав становити 615 900 грн.
Також апеляційний суд не приділив належної уваги психологічній експертизі. Заявник вважає, що посилання апеляційного суду щодо наявності підстав для зменшення відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження.
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 28 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 214/6982/13-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не залучили належного відповідача до участі у вказаній справі.
Також заявник вказує, що розрахунок, наведений судом першої інстанції, щодо застосування коефіцієнта 2,5 не передбачений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", що призвело до збитків Державного бюджету України. Вказаної помилко також допустився апеляційний суду під час зміни суми відшкодування, оскільки сума, на отримання якої має позивач, становить 426 000 грн.
При цьому суди не встановили незаконності відсторонення позивача від роботи, а тому помилково стягнули недоотриманий заробіток.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2015 року на майно ОСОБА_1, вилучене відповідно до протоколу обшуку, проведеного 03 червня 2015 року, за адресою : АДРЕСА_1 та протоколу обшуку, проведеного 03 червня 2015 року у службовому кабінеті № 307 ІНФОРМАЦІЯ_1, було накладено арешт.
03 червня 2015 року о 21год. 45 хв. ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 208 КПК України та відносно нього проведено особистий обшук, що також підтверджується відповідним протоколом.
03 червня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру в скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, які є тяжким злочином та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
05 червня 2015 року відносно ОСОБА_1 згідно із ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 2 436 000 грн до 02 серпня 2015 року.
21 липня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру в скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 28 та частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року, від 27 серпня 2015 року, від 21 жовтня 2015 року, від 15 грудня 2015 року, від 12 лютого 2016 року, від 01 квітня 2016 року, від 16 травня 2016року запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 2 436 000 гривень стосовно ОСОБА_1 продовжувався.
13 липня 2016 року згідно із ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси стосовно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 413 400 грн до 10 вересня 2016 року
21 липня 2016 року за ОСОБА_1 внесено заставу у розмірі 413 400 грн (чотириста тринадцяти тисяч чотирьохсот гривень) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області заставодавцем ОСОБА_3 .
На день затримання та обрання запобіжного заходу - тримання під вартою позивач працював у Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді головного спеціаліста.
Згідно із довідкою з місця роботи від 08 квітня 2021 року № 339 розмір заробітку, неотриманого ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 03 червня 2015 року по 24 липня 2016 року, становить 70 361,72 грн.
31 липня 2015 року ОСОБА_1 в порядку частини третьої статті 253 КПК України повідомлено про те, що на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Дніпропетровської області відносно нього проводились негласні слідчі (розшукові) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо - відео контроль особи та візуальне спостереження у публічно - доступних місцях.
31 липня 2015 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 42015160690000008 від 17 березня 2015 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, було скеровано до суду.
28 січня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду обвинувальний акт від 31 липня 2015 року повернуто прокурору, а 09 березня 2021 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 42015160690000008 від 17 березня 2015 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, було скеровано до Малиновського районного суду м. Одеси.
Відповідно до постанови прокурора у кримінальному провадженні про відмову від підтримання публічного (державного) обвинувачення від 16 квітня 2021 року прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні за № 42015160690000008 від 17 березня 2015 року в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Мазітова Т. Г. про відмову від підтримання державного обвинувачення задоволено, а кримінальне провадження, внесене за № 42015160690000008 від 17 березня 2015 року в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді.
З огляду на зміст зазначеного судового рішення прокурор відмовився підтримувати публічне обвинувачення в частині обвинувачення ОСОБА_1, оскільки пред`явлене йому обвинувачення не підтвердилося за наслідками розгляду справи в суді та не встановлено підстав для доведеності винуватості особи, а всі можливості їх отримання вичерпані.
Відповідно до висновку експерта № 08/21 за результатами проведення судової психологічної експертизи, складеного 26 липня 2021 року Лабораторією психологічних досліджень та експертиз "Психологіка" (ФОП Савостін О.П.), у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли внаслідок неправомірних дій Військової прокуратури Південного регіону України. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок неправомірних дій Військової прокуратури Південного регіону України. Попередній орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) відповідає заявленим вимогам та становить 4 000 000 (чотири мільйони) грн.
Наведеними доказами підтверджено факт перебування позивача під слідством та судом з 03 червня 2015 року по 23 квітня 2021року (5 років 9 місяців 22 доби), із яких з 03 червня 2015 року по 21 липня 2016 року (1рік 1 місяць 19 діб) - під вартою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права