ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 691/961/22
провадження № 61-11585св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Черкаська обласна прокуратура,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2014 року Городищенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ВП ГУНП в Черкаській області) вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про кримінальне правопорушення за № 12014250110000313, з попередньою кваліфікацією за частиною другою статті 121 КК України, зокрема, стосовно підозрюваного ОСОБА_1
08 липня 2014 року слідчий суддя Городищенського районного суду Черкаської області відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрав міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 02 вересня 2014 року, термін дії якого неодноразово продовжувався.
01 грудня 2014 року до Городищенського районного суду Черкаської області на розгляд надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Городищенського району Черкаської області, за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
Городищенський районний суд Черкаської області своєю ухвалою від 21 квітня 2015 року відносно, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_1 змінив міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт строком до 21 червня 2015 року.
Городищенський районний суд Черкаської області своєю ухвалою від 14 березня 2016 року змінив запобіжний захід у виді домашнього арешту на особисте зобов`язання строком до 04 травня 2016 року.
Городищенський районний суд Черкаської області своїм вироком від 29 листопада 2021 року, який Черкаський апеляційний суд своєю ухвалою від 13 вересня 2022 року залишив без змін, визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення (злочину).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 підозрювався, а в подальшому обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину, до нього застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження. Позивач 9 місяців утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є істотною мірою впливу на особу та кардинально змінює життя людини.
В результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, тривалого судового розгляду, позивачеві спричинено моральну шкоду, що полягає у його душевних стражданнях та потребує додаткових зусиль в організації свого життя. Такі обставини негативно впливали на звичайний життєвий ритм ОСОБА_1 протягом майже 9 років.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом протягом 8 років 2 місяців та 9 днів, загалом 98 місяців та 9 днів, кошти в сумі 637 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Городищенський районний суд Черкаської області своїм рішенням від 08 травня 2023 року (у складі судді Подороги Л. В.) позов ОСОБА_1 задовольнив.
Стягнув з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 637 000 грн, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, знаходячись під слідством та судом, зазнаючи обмеження прав внаслідок застосування запобіжних заходів, позивач зазнав моральних страждань. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині формулювання резолютивної частини рішення, ДКСУ оскаржила його в апеляційному порядку.
Черкаський апеляційний суд своєю постановою від 18 липня 2023 року рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року змінив, вказав в його резолютивній частині про те, що кошти на користь позивача стягуються з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишено за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, й представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах ДКСУ чи її територіальних органів не є необхідною. Суд першої інстанції, ухваливши правильне по суті судове рішення, на вказане не звернув уваги та помилково зазначив у резолютивній частині рішення про компенсацію моральної шкоди позивачу з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку ДКСУ.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
28 липня 2023 року Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області (далі - ДКСУ в особі ГУ ДКСУ у Черкаській області) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, в якій заявник просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
Заявник посилається на те, що звертаючись із апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції, ДКСУ просила лише змінити формулювання абзацу другого резолютивної частини рішення, при цьому сума відшкодування нею не оспорювалася, відтак судовий збір за подання апеляційної скарги підлягав сплаті у розмірі, виходячи з вимоги немайнового характеру.
У вересні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кучеренко Н. В., подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, ДКСУ мала б з звернутися до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, а не в порядку касаційного перегляду судового рішення в частині розподілу судових витрат.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував цивільну справу.
У вересні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Городищенський районний суд Черкаської області своїм рішенням від 08 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Стягнув з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 637 000 грн, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 червня 2023 року у задоволенні клопотання ДКСУ про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ДКСУ на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року залишено без руху та надано строк для сплати судового збору в сумі 9 555 грн, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вказаної ухвали 22 червня 2023 року ДКСУ надіслала до апеляційного суду заяву про усунення визначених недоліків, надавши квитанцію про сплату судового збору у розмірі 9 555 грн.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДКСУ на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року.
27 червня 2023 року ДКСУ надіслала на адресу апеляційного суду заяву про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи тим, що рішення місцевого суду заявником не оскаржується в частині розміру відшкодування моральної шкоди, а вимога про зміну формулювання резолютивної частини рішення, викладена в апеляційній скарзі, є вимогою немайнового характеру, відтак, з урахуванням розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, надміру сплачений ДКСУ судовий збір складає 8 066,40 грн (9 555 грн - 1 488,60 грн) та підлягає поверненню.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом доводів та вимог касаційної скарги, постанова апеляційного суду оскаржується в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права