ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 380/13906/21
адміністративне провадження № К/990/24877/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/13906/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів, скасування наказу,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року , прийняте у складі головуючого судді Кузана Р.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючої Хобор Р.Б., суддів Кузьмича С.М., Улицького В.З.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 14.05.2021 року № 557ц про скасування з 14.05.2021 надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 недораховану заробітну плату в розмірі 14 482 гривні 76 коп;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заборгованості належних сум при звільненні в розмірі 345831,47 грн, а саме заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 27.05.2021 по дату постановлення рішення судом.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незаконність оскаржуваного наказу, яким відповідач з 14.05.2021 скасував йому надбавку за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, оскільки у відповідача не було законодавчих підстав для скасування вказаної надбавки. Також позивач не погоджується із розміром компенсації за невикористані дні відпустки, яку відповідач нарахував йому після його звільнення за власним бажанням з 26.05.2021. Зазначив, що працюючи з 1995 року в органах прокуратури, його стаж роботи складає більше 10 років, а тому тривалість його відпустки становить 45 календарних днів, отже сумарна кількість днів невикористаної відпустки за період з 23.10.2014 по 26.05.2021 становить 315 календарних днів. Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Позивач уважає, що розрахунковий період слід обчислювати з 01.05.2020 по 30.04.2021. Кількість робочих днів у розрахунковому періоді становить 251. Кількість календарних днів - 355. Середньоденна заробітна плата 2335,64 грн. Тобто, із розрахунку позивача, компенсація за дні невикористаної відпустки становить 520189,79 грн ((251*2335,64)/355*315), а із врахуванням виплаченої суми 345831,47 грн (520189,79-174358,32).
3. Позивач просить також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 27.05.2021 по дату постановлення рішення у справі відповідно до статті 117 КЗпП України.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 271687,98 грн з нарахуванням, утриманням та перерахуванням у відповідні бюджети/фонди передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на момент поновлення позивача на посаді в травні 2021 року порядок нарахування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи змінився, відтак ця надбавка не могла нараховуватись та виплачуватись позивачу у розмірі, встановленому йому наказом № 576ц від 01.04.2014. Також позивач в період з 24 жовтня 2014 року по 13 травня 2021 року не перебував на займаній посаді в Генеральній прокуратурі України (Офісі Генерального прокурора), відтак фактично не виконував завдань та функцій за посадою, тобто, якість роботи позивача у вказаний період об`єктивно не могла бути оцінена. Тому суд дійшов висновку про те, що Генеральний прокурор, скасовуючи позивачу надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
6. Стягуючи з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 271687,98 грн, суд першої інстанції виходив із того, що сумарний заробіток позивача за останні 12 місяців перед виплатою компенсації за невикористані дні відпустки (розрахунковий період з 01.05.2020 по 30.04.2021) становить 369498,28 грн.
7. Визначаючи фактичний розмір заробітку позивача за період з 01.05.2020 по 05.10.2020, суд, пославшись на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №813/7874/14, врахував середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 2335,64 грн та виходив із того, що за вказаний період було 107 робочих днів, відтак, розмір заробітної плати позивача у вказаний період у складі загальної суми виплаченого йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 249913,48 грн (2335,64 х 107 р.д.).
8. За період з 06.10.2020 по 30.04.2021 суд першої інстанції врахував середньоденну заробітну плату позивача в розмірі 830,45 грн (без урахування коефіцієнту підвищення посадового окладу), яку було встановлено у справі № 380/10648/21 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 06.10.2020 по 13.05.2021, тому розмір заробітної плати позивача за період з 06.10.2020 по 30.04.2021 становить 119584,80 грн (124567,50 грн (середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 06.10.2020 по 13.05.2021) - 4982,70 грн (середній заробіток з 01.05.2021 по 13.05.2021).
9. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сумарний заробіток позивача за розрахунковий період становить 369498,28 грн (249913,48 грн + 119584,80 грн), а тому загальна сума компенсації за невикористані позивачем дні відпустки за період з 24.10.2014 по 14.05.2021 становить 446 046,30 грн (369498,28 грн : 251 (кількість робочих днів) = 1472,10 грн (середній заробіток) х 303 днів відпустки = 446046,30 грн).
10. З урахуванням фактично виплаченої позивачу суми компенсації за невикористані дні відпустки, суд стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 271 687,98 грн (446046,30 - 174358,32 грн).
11. У задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд відмовив через те, що така вимога є передчасною, оскільки відповідач не провів із позивачем остаточний розрахунок при звільненні.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 14.05.2021 року № 557ц про скасування ОСОБА_1 з 14.05.2021 надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 547823,36 грн (п`ятсот сорок сім тисяч вісімсот двадцять три гривні 36 копійок); зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2021 по 10.08.2022.
13. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наказ про скасування позивачу надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи є необґрунтованим, тобто таким, який не має підстав для його прийняття, оскільки відповідач не зазначив у наказі причин для скасування позивачу вказаної надбавки. У зв`язку із цим, суд задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь недоплаченої заробітної плати за травень 2021 року в сумі 14482,76 грн.
14. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення суми компенсації за дні невикористаної відпустки з 2014 року по 2021 рік, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за період з 01.05.2020 по 30.04.2021 (розрахунковий період) середньоденна заробітна плата позивача становила 2335,64 грн (такий розмір встановлений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі № 813/7874/14), тому ураховуючи, що кількість днів невикористаної позивачем відпустки є 303, то сума компенсації позивачу днів невикористаної відпустки становить 707 698,92 грн (303х2335,64). Зважаючи на ту обставину, що відповідач виплатив позивачу компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 174 358,32 грн, то на користь позивача суд стягнув 533 340,60 грн (707 698,92 - 174 358,32).
15. Також суд апеляційної інстанції зазначав про те, що оскільки позивач звільнився з посади 26.05.2021, а відповідач не виплатив позивачу при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та заробітну плату за травень 2021 року у належному розмірі, то відповідач порушив строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП України, а тому суд уважав, що у відповідача є відповідний обов`язок нарахувати та виплати позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2021 по 10.08.2022, тобто по дату прийняття апеляційним судом постанови, оскільки саме цей період визначив позивач та протягом цього періоду триває затримка розрахунку.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в решті позовних вимог ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
17. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, включивши у розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки невиплачену суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення, неправильно застосували положення пункту 2 Порядку № 100 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №818/1551/17. Так, відповідач зазначає, що у травні 2021 року позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 05.10.2020 у розмірі 2 485 431, 46 грн, який відповідно до вимог чинного законодавства має враховуватися при розрахунку ОСОБА_1 компенсації за 303 дні невикористаних відпусток. Отже, суму компенсації було розраховано із визначеної Восьмим апеляційним адміністративним судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі № 813/7874/14, яка була виплачена за розрахунковий період, який повинен включатися для розрахунку суми компенсації за невикористані відпустки. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 575, 44 грн (204 281, 79 грн (сумарний заробіток за останні 12 місяців, який у даному випадку склав розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплаченого за період, визначений у справі № 813/7874/14)/ 355 календарних днів (без святкових днів), а тому сума компенсації за 303 дні невикористаних відпусток становить 174 358, 32 грн (575, 44 грн х 303 дні невикористаних відпусток), яка і була виплачена позивачу.
19. Також касатор вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 № 505, пункт 2.8 Положення про порядок встановлення і виплати надбавок і доплат до посадових окладів працівників органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 85 від 18.06.2015 та статті 2 Закону України "Про оплату праці" без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №805/3983/17-а стосовно надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
20. Крім того касатор посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст.ст.116, 117 КЗпП при вирішенні спорів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №806/2473/18, від 24 липня 2019 року у справі №805/3167/18-а, від 03 квітня 2019 року у справі №662/1626/17, від 17 січня 2019 року у справі №2-1579/11. Відповідачем вказано на те, що судом не встановлено наявності та ступеню вини відповідача при допущенні затримки виплати позивачу за період з 27.05.2021 по 10.08.2022.
ІV. Позиція інших учасників справи
21. Позивач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване судові рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р., від 19 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року.
23. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 07 листопада 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
25. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Львівського окружного адміністративного суду № 813/7874/14 від 05.10.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №2501-ц від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24.10.2014. Стягнуто з Офісу Генерального, як правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 1234879,15 грн. (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень 15 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства; зобов`язано Офіс Генерального прокурора, як правонаступника Генеральної прокуратури України, проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".
26. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 17439,55 грн суд допустив до негайного виконання.
27. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.02.2021 змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №813/7874/14 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: стягнув з Офісу Генерального прокурора як правонаступника Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2485431,46 грн, в решті рішення залишив без змін. В цій постанові суд апеляційної інстанції вказав, що коефіцієнт підвищення посадового окладу начальника управління в період з 06.09.2017 по 05.10.2020 становить 2,25, тому середньоденна заробітна плата становить 2335,64 грн (1038,06 х 2,25).
28. 14.05.2021 Генеральний прокурор Офісу Генерального прокурора видав наказ №556ц, відповідно до пункту другого якого ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24.10.2014.
29. Наказом Генерального прокурора від 14.05.2021 року № 557ц відповідно до статті 9 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року
№ 113-IX позивачу скасовано з 14.05.2021 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, встановлену до звільнення з роботи.
30. 25.05.2021 позивач подав відповідачу заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням, на підставі пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 26.05.2021 та просив провести розрахунок при звільненні, виплативши компенсацію за невикористані дні відпустки та матеріальну допомогу на оздоровлення за період 2014-2021 років.
31. Наказом Офісу Генерального прокурора від 25.05.2021 №704ц позивача звільнено з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 26.05.2021 у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
32. 25.05.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати письмовий розрахунок всіх належних йому виплачених сум при звільненні (зокрема, заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, матеріальна допомога) з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.
33. Відповідач листом від 10.06.2021 № 21-1513вих-21 повідомив позивача, що виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 000 772,33 грн та компенсацію за невикористані 303 дні відпустки у розмірі 174358,32 грн.
VІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
34. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
36. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
37. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
38. Приписами статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
39. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
40. Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
41. Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
42. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ).
43. Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
44. В абзаці 1 пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
45. Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
46. Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку № 100 Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
47. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
48. Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
49. За змістом пункту 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
50. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100", яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, у Порядку № 100 виключено пункт 10.