ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 240/5632/23
адміністративне провадження № К/990/19147/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/5632/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення матеріальної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2023, постановлену у складі головуючого судді Нагірняка М.Ф.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Боровицького О. А., суддів Курка О.П., Шидловського В.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 04.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини пенсії у розмірі 84% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури без обмежень її граничного розміру, право на розмір якої підтверджено постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі №2а-690/12, з урахуванням посадового окладу, визначеного згідно із частиною третьою статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), завданої прийняттям положень пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, що визнані згодом неконституційними, за період з 01.07.2015 по 31.03.2020 включно, в сумі 944 751,36 грн шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на його користь.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на те, що внаслідок дій держави Україна - у зв`язку із прийняттям пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, який згодом було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 було порушено його право на отримання пенсії із урахуванням посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, чим завдано йому матеріальну шкоду.
2. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.05.2023 залишив без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2023.
4. 27.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норма матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 14.06.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Предметом спору в цій справі є стягнення матеріальної шкоди, яка, на думку позивача, завдана йому внаслідок прийняття закону, який згодом було визнано неконституційним.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивачем не заявлено вимог вирішити публічно-правовий спір, тому вимоги про стягнення шкоди не можуть бути розглянуті адміністративним судом відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що цей спір є публічно-правовим та відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки стосується недоотриманої суми пенсії, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
10. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
11. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
13. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
15. В той же час приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
16. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
17. Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, про що слушно зауважує позивач. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 03.07.2018 у справі №826/27224/15).
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. При визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.
20. У справі, яка розглядається, позивач, звертаючись до суду з цим позовом зазначив, що майнова шкода йому була завдана положеннями закону, який було визнано згодом неконституційним, у зв`язку із чим просив стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області недоотриману суму пенсії за період з 01.07.2015 по 31.03.2020 включно в сумі 944 751, 36 грн, яку він би реально міг одержати, якби окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому пенсії.