ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 202/6896/22
провадження № 51-2357 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представників Державної
казначейської служби України ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження в судах, та представника Державної казначейської служби України ОСОБА_8 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у провадженні за заявою ОСОБА_9 про стягнення в порядку відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, ОСОБА_9 був визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та виправданий у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про стягнення в порядку відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування з Державного бюджету України суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_9 задоволено. Постановлено стягнути з Державного казначейства України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_9 92009 грн. у відшкодування сум, сплачених за надання юридичної допомоги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а ухвалу районного суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що судові рішення постановлені з істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки заяву ОСОБА_9 розглянуто в кримінальному судочинстві, а не в цивільному, як це передбачено законодавством, що є порушенням ст.ст. 19, 1176 ЦК України та суперечить практиці Верховного Суду, викладеній в постановах Великої Палати від 20 березня 2019 року (справа № 686/1049/18) та від 21 листопада 2018 року (справа № 146/1091/17). Порушення норм процесуального закону призвело до того, що Державна казначейська служба України не була залучена у справу в якості відповідача і не могла користуватися своїми процесуальними правами.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою те, що в матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_9 на апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України, де він фактично підтримав цю скаргу та не заперечував проти закриття провадження у справі, тобто фактично відмовився від позову.
Представник Державної казначейської служби України у своїй скарзі з доповненням просить скасувати судові рішення та залишити заяву ОСОБА_9 без задоволення. В обґрунтування наводить аналогічні доводи щодо порушення прав цієї Служби як відповідача по заяві, невірне визначення процесуального порядку, в якому мала би розглядатися заява ОСОБА_9 . Також стверджує, що Казначейство, відповідно до своїх повноважень та компетенції, не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну діями органів досудового слідства. Крім того, стверджує, що суд не здійснив оцінку реальної необхідності витрат на правничу допомогу та їх розміру з огляду на засади розумності та конкретні обставини справи, а тому встановлені судові витрати у справі є завищеними.
Посилається на практику ВС щодо відсутності підстав для стягнення шкоди з Державної казначейської служби України та помилкового визначення в резолютивній частині рішення про суб`єкт його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги надійшло заперечення від ОСОБА_9, який просив залишити судові рішення без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скарги та просила їх задовольнити.
Представник Державної казначейської служби України ОСОБА_6 підтримала касаційні скарги та просила їх задовольнити, представник ОСОБА_7 підтримав скаргу, подану в інтересах Казначейської служби, та касаційну скаргу прокурора в частині скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Доводи касаційних скарг про невірне визначення процесуального порядку, в якому мала би розглядатися заява ОСОБА_9, є слушними.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть бути розглянуті будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.