ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 345/318/22
провадження № 51-1701 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021091170000425 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, раніше 6 разів судимого, у тому числі за злочини проти власності, останнього разу за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2022 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2022 року, більш суворим покарання, призначеним за цим вироком, остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В строк покарання зараховано покарання, відбуте повністю за вироком від 10 червня 2022 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та не погашену судимість, повторно вчинив корисливий злочин за таких обставин.
Так, 13 жовтня 2021 року, приблизно о 20:00 год., умисно, повторно, шляхом зламу люку підвального приміщення, незаконно проник у квартиру по АДРЕСА_2, звідки викрав мобільний телефон Samsung, вартістю 1710 грн із сім-картою, а також гроші в сумі 600 євро (що згідно курсу НБУ на момент злочину становило 18 255,90 грн), 50 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент злочину становило 1317,45 грн) та 3000 грн.
В результаті злочинних дій потерпілій ОСОБА_8 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 24 383,35 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вина його підзахисного за епізодом викрадення грошей не доведена жодними належними і допустимими доказами. При призначенні покарання за фактом викрадення мобільного телефону суд не врахував визнання засудженим своєї вини, щире каяття, відшкодування шкоди, не мотивував неможливість застосування положень ст. 69 КК України, що призвело до призначення надто суворого покарання. Суд апеляційної інстанції не дав відповідей на усі доводи апеляційної скарги, а тому ухвала не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник не оскаржує висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у викраденні мобільного телефона, проте заперечує його винуватість у заволодіння грошима потерпілої. Суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення в межах доводів касаційної скарги. При цьому захисник висловлює доводи щодооскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом. Тому доводи захисника з цього приводу не заслуговують на увагу.