ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада2023 року
м. Київ
справа № 161/18296/21
провадження № 51-2759 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580001959, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України, звільненого від покарання на підставі ст. 105 КК України з передачею під нагляд батька на строк 1 рік; 2) вироком Турійського районного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року за ч.1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбуття покарання; 3) вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 09 вересня 2021 року за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України із застуванням ст. 69 КК України до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбуття покарання.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 09 вересня 2021 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбуття покарання.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7, 09 серпня 2021 року, близько 14 год, перебуваючи під вартою в ДУ "Луцький слідчий ізолятор", який знаходиться за адресою: вул. Нестора Бурчака,3, в м. Луцьк, знаходячись у камері № 31, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із особою похилого віку - потерпілим ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, завдав останньому численних ударів по різним частинам тіла, спричинивши йому, згідно висновку судово-медичного експерта №363 від 28 вересня 2021 року, тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення, від яких потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причиною смерті ОСОБА_8 є закрита тупа травма органів грудної клітки, яка супроводжувалась численними зламами ребер із пошкодженням парієтальної плеври та гемотораксу, що призвело до розвитку травматичного шоку, який і є безпосередньою причиною смерті.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо недоведеності, на її думку, винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Вважає, що судами як першої так і апеляційної інстанцій, на підтвердження винуватості засудженого, покладено неналежні докази, які б беззаперечно доводили про те, що саме ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 419 КПК України, не спростував належним чином твердження сторони захисту про наявність цих недопустимих доказів у кримінальному провадженні та не надав мотивовані відповіді на них.
Під час касаційного розгляду захисник підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.