ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 521/5428/22
провадження № 51 - 894км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022163470000170, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, ОСОБА_7 до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень), яке відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України складанню не підлягає та виконується самостійно.
До набрання вироком законної сили обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а строк відбуття покарання визначено рахувати з дати взяття його під варту, тобто з 14 квітня 2022 року.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 17 лютого 2022 року, приблизно о 15:00, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_8, а саме: електронний пристрій для куріння "IQOS 3 DUO" та годинник "Wlisth", чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 3500 гривень.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок та ухвалу і виключити посилання на призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України із застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК України.
Аргументуючи свою позицію зазначає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевий суд не врахував положень ст. 80 КК України та безпідставно обрав обвинуваченому міру примусу із застосуванням положень ст. 71 КК України.
В свою чергу апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не врахував що на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 сплатив штраф, призначений за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року та помилково не змінив оскаржуваний вирок місцевого суду в частині призначеного покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Захисник ОСОБА_6 підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень).
В подальшому, вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за таємне викрадення майна, поєднане з проникненням у житло. При цьому до покарання за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 3 роки на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком у виді штрафу, яке визначено виконувати самостійно.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.