ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 322/637/17
провадження № 51-3438 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015080000000102, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 332 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 332 КК України та виправдано в зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 обвинувачувався у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; у сприянні організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України наданням засобів, вчиненим службовою особою з використанням службового становища, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
Так, ОСОБА_6 у період з 16 січня 2014 року по 19 червня 2014 року, перебуваючи у смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, будучи службовою особою - завідувачем Новомиколаївського РС УДМС України в Запорізькій області, вступив у злочинну змову з ОСОБА_7, направлену на сприяння громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_8 у незаконному переправленні громадян Ісламської Республіки Іран: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, через державний кордон України, шляхом надання засобів, а саме незаконного оформлення та видачі вказаним іноземцям, в тому числі і ОСОБА_8, паспортів громадян України на ім`я неіснуючих осіб, достовірно знаючи про дійсну мету їх використання для оформлення їм паспортів громадян України для виїзду за кордон з метою подальшого незаконного переправлення цих осіб через державний кордон України.
ОСОБА_6 отримавши від ОСОБА_7 фотокартки трьох вищезазначених іноземців встановленого зразку, використовуючи своє службове становище і діючи умисно, в порушення вимог чинного законодавства, яким регламентовано обмін паспорту громадянина України замість утраченого та реєстрацію місця проживання особи, всупереч своїх службових обов`язків та з метою прикриття своєї протиправної діяльності і надання своїм злочинним діям законного вигляду, завів відповідні справи по втраті паспортів: № 2 від 16.01.2014 року по втраті паспорту неіснуючою особою на ім`я ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, № 8 від 19.02.2014 року по втраті паспорту неіснуючою особою на ім`я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, № 21 від 10.04.2014 року по втраті паспорту неіснуючою особою на ім`я ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також відповідні справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.197, 198 КУпАП, за вигаданими ним фактами втрати паспортів вказаними неіснуючими особами: № 12 від16.01.2014 року відносно ОСОБА_11, №45 від 19.02.2014 року відносно ОСОБА_12, №82 від 10.04.2014 року відносно ОСОБА_13, в офіційні документи яких вніс завідомо неправдиві відомості.
У вказаний період часу ОСОБА_6, оформив від імені неіснуючих осіб ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідні заяви про нібито втрату ними своїх паспортів, після цього вніс до офіційних документів зазначених справ та до інших офіційних документів неправдиві відомості про прізвище, ім`я, по батькові, даті і місце народження, адресу реєстрації місця проживання, місце роботи, номери мобільних телефонів, серії та номер втрачених паспортів, а також сам факт та обставини їх втрати, а саме у: протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗП 043938 від 16.01.2014, постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МЗП 043938 від 16.01.2014, висновок за заявою про втрату паспорту ОСОБА_11 від 11.02.2014, картку реєстрації особи на ім`я ОСОБА_11, картку реєстрації особи на ім`я ОСОБА_12, протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗП 043971 від 19.02.2014, постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МЗП 043971 від 19.02.2014, висновок за заявою ОСОБА_12 про втрату паспорту від 18.03.2014, картку реєстрації особи на ім`я ОСОБА_13, висновок за заявою про втрату паспорту ОСОБА_13 від 03.05.2014, протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗП 054408 від 10.04.2014, постанову про накладення адміністративного стягнення ПР МЗП 054408 від 10.04.2014.
Всі зазначені документи ОСОБА_6 завірив своїми підписами, як службова особа Новомиколаївського РС УДМС України в Запорізькій області, з метою подальшої незаконної видачі паспортів громадян України на ім`я вказаних неіснуючих осіб.
Використовуючи відповідні бланки заяв (форма № 1) старого зразка, надруковані ще у 1996 році, оформив заяви на отримання попередніх нібито втрачених паспортів на ім`я вказаних неіснуючих осіб, а саме від 05.11.1998 року на ім`я неіснуючої особи ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, нібито зареєстрованого в смт. Новомиколаївка, куди вклеїв отриману від ОСОБА_14 фотокартку громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_10 ; від 22.10.2001 року на ім`я неіснуючої особи ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, нібито зареєстрованого в смт.Новомиколаївка, куди вклеїв отриману від ОСОБА_14 фотокартку громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_8 ; від 20.11.2001 року на ім?я неіснуючої особи ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, нібито зареєстрованого у смт. Новомиколаївка, куди вклеїв отриману від ОСОБА_14 фотокартку громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_9, з підробленими підписами колишніх посадових осіб вказаного органу, що працювали у той період часу, створивши тим самим враження дійсного існування цих осіб і законність їх документування нібито втраченими паспортами, що дало йому змогу скласти відповідні зазначені недостовірні висновки за результатами розгляду заяв про втрату паспортів та прийняти рішення про видачу цим неіснуючим особам нових паспортів, а саме:
- 12.02.2014 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я неіснуючої особи ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, вклеївши на першу сторінку відповідну фотокартку даного іноземця;
- 25.03.2014 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я неіснуючої особи ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, вклеївши на першу сторінку відповідну фотокартку даного іноземця;
- 03.05.2014 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я неіснуючої особи ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, вклеївши на першу сторінку відповідну фотокартку даного іноземця, які особисто завірив своїм підписом як завідувач Новомиколаївського РС УДМС України в Запорізькій області.
Після цього приблизно наприкінці червня 2014 року, ОСОБА_6 передав зазначені вище підроблені паспорти громадян України на ім`я неіснуючих осіб безпосередньо ОСОБА_14, який у свою чергу передав їх ОСОБА_8 для подальшого оформлення ним відповідних паспортів громадян України для виїзду за кордон, достовірно знаючи, що вони будуть використані останнім для незаконного переправлення вищезазначених іноземців через державний кордон України під виглядом громадян України.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки вказаний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про безпідставність виправдання ОСОБА_6 і неправильно їх залишив без задоволення. Прокурор не погоджується з висновками суду про недопустимість доказів та зазначає, що апеляційний суд мав повторно дослідити докази, які він просив дослідити в апеляційній скарзі, проте цього не зробив та таким чином порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України.