ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 346/2128/20
провадження № 51-3908 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090180000316 від 10 квітня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коломия Івано-Франківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Лісний Хлібичин Коломийського району, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 та ч. 2 ст. 345 КК України, і призначено йому покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання засудженому ОСОБА_6 визначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування остаточного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і виправдано його у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За вироком суду, 10 квітня 2020 року приблизно о 13:00, на вул. Карпатській у м. Коломиї Івано-Франківської області, неподалік приміщення магазину "Панна Ванна", обвинувачені зустрілися з потерпілим ОСОБА_9, куди останній приїхав на автомобілі марки BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, який мав намір придбати обвинувачений ОСОБА_6 .
Надалі потерпілий сів за кермо автомобіля і разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою випробування транспортного засобу під час їзди поїхали до приміщення магазину "Зупинка", розташованого на тій самій вулиці.
Далі ОСОБА_6, скориставшись тим, що двигун автомобіля працював, без здійснення оплати за придбання автомобіля різко зрушив з місця події. У цей час ОСОБА_7, який був біля однієї із задніх дверей, оглядаючи задню частину автомобіля, стрімко заскочив у салон автомобіля, на якому вони поїхали в напрямку смт Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, де були затримані працівниками поліції.
Крім того, згідно з фактичними даними, детально наведеними у вироку, ОСОБА_6 завдав удару правою ногою в ділянку лівої ноги працівника поліції ОСОБА_10, у результаті чого потерпілому спричинено легке тілесне ушкодження у виді синця в ділянці лівого стегна.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 27 березня 2023 року вирок Коломийського міськрайонного суду від 09 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, неповноту та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги прокурор зазначає, що суди:
· необґрунтовано виправдали ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були узгодженими та спрямованими на вчинення цього кримінального правопорушення;
· неправильно встановили місце вчинення злочину;
· не взяли до уваги показань потерпілого ОСОБА_9, наданих у судовому засіданні;
· призначаючи покарання ОСОБА_6, дійшли помилкового висновку про наявність у нього щирого каяття;
· не дотрималися практики Верховного Суду в цій категорії справ;
· порушили приписи ст. 94 КПК України.
Також прокурор зазначає, що:
· докази у справі є суперечливими, показання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є неправдиві, не узгоджуються з іншими доказами у справі;
· судові рішення не відповідають приписам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК України.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора, ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 зазначають про її необґрунтованість і просять залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора і просили залишити оскаржені судові рішення без зміни.
Потерпілий ОСОБА_9 направив до Верховного Суду заяву, в якій зазначив, що претензій до обвинуваченого та виправданого не має. Просив розглядати справу за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК України, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Статтею 62 Основного Закону передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2005 року у справі "Капо проти Бельгії" зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Так, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 345 та ч. 2 ст. 289 КК України.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 та ч. 2 ст. 345 КК України, та відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у діях ОСОБА_7 .
З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.
Суди обґрунтували свої рішення показаннями засудженого ОСОБА_6, виправданого ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, протоколом огляду місця події від 10 квітня 2020 року, протоколом огляду відеозапису від 18 травня 2020 року, протоколами слідчих експериментів від 12 та 13 травня 2020 року, судово-медичною експертизою від 11 квітня 2020 року № 90, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 квітня 2020 року.