ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м Київ
справа № 616/459/21
провадження № 61-9864 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальний заклад "Приколотнянський ліцей імені Героя Радянського Союзу К.Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вільхуватська сільська рада,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Приколотнянський ліцей імені Героя Радянського Союзу К.Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вільхуватська сільська рада, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року у складі судді Подмаркової Ю. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправним та скасувати наказ керівника комунального закладу "Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради" (далі - КЗ "Приколотнянський ліцей") від 11 червня 2021 року № 09-к про звільнення з 30 червня 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору з виплатою компенсації за 49 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, поновити її на роботі на посаді вчителя російської мови та літератури, визнати продовженим на строк три роки контракт з працівником закладу, укладений 12 червня 2020 року між комунальним закладом "Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Великобурлуцької районної ради Харківської області" та ОСОБА_1 .
2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказувала на те, що з 1981 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді вчителя на підставі безстрокового трудового договору. 12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та КЗ "Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Великобурлуцької районної ради Харківської області" був укладений контракт строком до 31 червня 2021 року. Наказом керівника КЗ "Приколотнянський ліцей" від 11 червня 2021 року № 09-к ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору з виплатою компенсації за 49 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
3. ОСОБА_1 зазначала, що даний наказ прийнятий з порушенням трудового законодавства та без дотримання вимог Галузевої угоди, укладеної 26 травня 2021 року між Міністерством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на 2021-2025 роки (далі - Галузева угода). Окрім того, вона не була попереджена за два місяці до закінчення строку дії контракту про його припинення. На її звернення до директора ліцею із заявою про продовження строку дії контракту, отримала лист від 04 червня 2021 року про відмову у зв`язку із відсутністю педагогічного навантаження за фахом та наявності педагогічних працівників, які будуть викладати предмет, а 25 червня 2021 року отримала лист від Вільхуватської сільської ради про існування аналізу ключових факторів та наявності надлишкових 36 одиниць педагогічного персоналу (тобто фактично мова йшла про скорочення штату працівників у ліцеї).
4. Крім цього позивач вважає, що відповідачем, в порушення частини другої статті 3 Закону України "Про відпустки", частини першої статті 57 Закону України "Про освіту" та пункту 8.3.1 Галузевої угоди, відмовлено у наданні відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення, а виплачено компенсацію за невикористану відпустку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства.
7. Обґрунтовуючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що 12 червня 2020 року з позивачем було укладено строковий трудовий договір (контракт) і вона займала посаду вчителя російської мови та літератури з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року (пункт 7.1 контракту). Волевиявлення на укладення трудового договору підтверджується її підписом у трудовому договорі, в якому зазначений строк його дії, протягом дії договору позивач його умови не оскаржувала та не ініціювала унесення змін і доповнень до нього, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір вона не підписувала чи підписувала під тиском посадових осіб відповідача, або її волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що вона не усвідомлювала значення договору чи перебувала у хворобливому стані та адекватно не оцінювала свої дії, позивач не надала, тому, звільнення позивача відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору.
8. Доводи позивача про те, що її не було повідомлено про припинення строку дії контракту за два місяці є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 за власним волевиявленням уклала з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії, підписавши його, чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту, а умови контракту не передбачають повідомлення працівника саме у письмовій формі. Окрім того, про відсутність наміру у роботодавця продовжити дію контракту позивачу було достеменно відомо, про що свідчить відповідь директора від 04 червня 2021 року на її звернення від 20 травня 2021 року.
9. Посилання позивача на те, що на даний час уроки російської мови та літератури викладає вчитель, який, у порівнянні з нею, має більш низьку кваліфікацію, суд відхиляє, оскільки, згідно статті 42 КЗпПУкраїни, переважне право на залишення на роботі надається працівникам лише при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, тоді як, позивача було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП Україниза закінченням строку дії трудового договору.
10. Щодо доводів ОСОБА_1 в частині неправомірності виплати компенсації за невикористану відпустку та відмови надати відпустку за її заявами, суд першої інстанції зазначив, що за статтею 10 Закону України "Про відпустки" керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
11. Як зазначила у судовому засіданні представник відповідача, та не заперечувалося позивачем, відповідачем було видано наказ про надання відпустки з початку червня 2021 року, проте, ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися із зазначеним наказом, було складено відповідний акт, надалі наказ було скасовано. 11 червня 2021 року відповідачем було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з 30 червня 2021 року у зв`язку з припиненням трудового договору.
12. Посилання позивача на те, що наказ про звільнення було видано без дотримання вимог Галузевої угоди, судом першої інстанції не приймалися, оскільки положення такої галузевої угоди мають рекомендаційний характер для врегулювання спірних правових відносин, не були обов`язковими для ліцею під час укладення досліджуваного строкового контракту.
13. Суд апеляційної інстанції погоджуючись із вказаним висновком суду першої інстанції, додатково вказав на те, що відповідач діяв неправомірно не надавши ОСОБА_1 невикористану відпустку перед звільненням та не виплативши їй матеріальну допомогу на оздоровлення, проте суд не має можливості відновити порушені права позивача на відпустку перед звільненням та отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки ОСОБА_1 такі позовні вимоги не заявляла.
14. Щодо посилання в апеляційній скарзі на дискримінацію ОСОБА_1 за віком суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не підтверджено будь-якими доказами, а зі змісту позовних та апеляційних вимог не вбачається, що її обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами та свободами в будь-якій формі, що відповідно до Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" можна вважати дискримінацією, а також не надано суду належних та допустимих доказів про те, що з боку відповідача вчинено стосовно неї дії, які мають ознаки дискримінації чи утиску.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. ОСОБА_1, через свого представника, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
17. У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування норм права, які регулюють питання укладення строкових трудових договорів із педагогами-пенсіонерами з урахуванням питання про обов`язковість застосування положень Галузевої угоди та недопущення порушення мінімальних соціальних гарантій, а також щодо застосування статті 24 Закону України "Про відпустки" в частині виплати працівнику грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки замість надання такої відпустки без згоди на це працівника.
19. Також скаржник зазначає про те, що відповідачем були порушені умови контракту, укладеного з нею, в частині неповідомлення її керівником навчального закладу про закінчення строку дії контракту за два місяці до закінчення такого строку, що є порушенням процедури її звільнення.
20. Крім цього обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник також вказує на те, що вона, як педагог-пенсіонер, у правовідносинах із закладом освіти поставлена в дискримінаційні умови через обов`язок укладення строкового трудового договору. Зазначає, що Конституційним Судом України відповідне положення Закону України "Про повну загальну середню освіту" визнано неконституційними.
21. Крім того вказує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються доказами.
Доводи інших учасників справи
22. Інші учасники справи своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Фактичні обставини справи
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1981 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді вчителя російської мови та літератури на підставі безстрокового трудового договору.
24. 12 червня 2020 року між комунальним закладом "Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Великобурлуцької районної ради Харківської області" в особі директора Сологуб Г. М. та ОСОБА_1, як працівником закладу освіти, було укладено контракт строком на один рік, з терміном дії з 01 липня 2020 року по 31 червня 2021 року.
25. ОСОБА_1 зверталася із заявами 02 червня 2021 року та 25 червня 2021 року про надання основної щорічної відпустки, тривалістю 56 календарних днів, з 22 червня 2021 року по 17 серпня 2021 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
26. На заяву ОСОБА_1 від 20 травня 2021 року про продовження дії строкового трудового договору, директором КЗ "Приколотнянський ліцей" Сологуб Г. М. було надано відповідь про відмову у продовженні строку дії контракту у зв`язку з відсутністю педагогічного навантаження за фахом та наявності педагогічних працівників, які будуть викладати предмет.
27. Наказом від 11 червня 2021 року № 09-к КЗ "Приколотнянський ліцей" ОСОБА_1 звільнено з 30 червня 2021 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору, відповідно пункту 2 статті 36 КЗпП Українита пункту 7 контракту з працівником закладу загальної середньої освіти від 12 червня 2020 року з виплатою компенсації за 49 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Статтею 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права й ухвалено законні та обґрунтовані рішення про задоволення позову.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. За загальним визначенням закон це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов`язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом.
32. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України встановлено, що до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
33. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
34. Отже, однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його Верховною Радою України як вищим представницьким органом державної влади.
35. Також статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки.
36. Тобто вища юридична сила закону полягає у тому, що він прийнятий вищим представницьким органом державної влади, врегульовує найважливіші аспекти суспільних відносин, а всі інші правові акти приймаються на основі законів та не повинні суперечити їм, тобто є підзаконними нормативно-правовими актами.
37. Законом України "Про соціальний діалог в Україні" встановлено, що цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві.
38. Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин (стаття 1 Закону України "Про соціальний діалог в Україні").
39. Частинами першою, п`ятою статті 8 Закону України "Про соціальний діалог в Україні" встановлено, що соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод. За результатами колективних переговорів на галузевому рівні укладаються галузеві (міжгалузеві) угоди.
40. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням галузевої (міжгалузевої) ради, є обов`язковими для розгляду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, що діють у галузі (частина друга статті 16 Закону України "Про соціальний діалог в Україні").
41. Статтею 1 Закону України "Про колективні договори і угоди", який визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців встановлено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.