Постанова суду № 938/466/21 від 06.11.2023 про поновлення на роботі за період з 21 квітня 2017 року до 30 червня 2021 року в сумі 1 000 143, 13 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 938/466/21

провадження № 61-5256св23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Верховинська багатопрофільна лікарня" Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області,

третя особа - Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року, постановлене суддею Джусом Р. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Верховинська багатопрофільна лікарня" Верховинської селищної ради Верховинського району

Івано-Франківської області (далі - КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня"), третя особа - Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області (далі - Верховинська селищна рада), у якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року про поновлення на роботі за період з 21 квітня 2017 року до 30 червня 2021 року в сумі 1 000 143, 13 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року

у справі № 354/606/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2015 року, скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - Верховинська районна державна адміністрація) від 18 липня 2014 року № 187-к та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення його з роботи за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та припинення дії контракту; поновлено його на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року; стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 83 611, 84 грн.

На виконання рішення суду Верховинська районна державна адміністрація видала розпорядження від 10 травня 2016 року № 125-к, яким скасувала своє розпорядження від 18 липня 2014 року № 187-к та поновила його на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року. Верховинська центральна районна лікарня видала наказ від 05 грудня 2016 року № 146 "Про скасування наказу від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення ОСОБА_1", проте не поновила його, до виконання обов`язків головного лікаря не допустила, в його трудовій книжці відповідний запис не вчинила, заробітну плату за період з 21 квітня 2017 року до 30 червня 2021 року не нарахувала та не виплатила.

ОСОБА_1 вважав, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видання наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі за рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Втім, оскільки рішення суду про поновлення його на посаді головного лікаря Верховинська центральна районна лікарня, правонаступником якої є КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня", не виконала, тому згідно зі статтею 236 КЗпП України існують підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 21 квітня 2017 року до 30 червня 2021 року.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" та Верховинська селищна рада заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 01 листопада 2022 року Верховинський районний суд

Івано-Франківської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" 15 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що 20 квітня 2017 року закінчився строк дії контракту, за яким позивач перебував на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2012 року та на посаду якого він підлягав поновленню відповідачем згідно з рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року у справі № 354/606/14-ц. Відтак, з цього моменту право ОСОБА_1 на працю за контрактом від 20 квітня 2012 року не є порушеним. Також після закінчення строку дії контракту позивач реалізував своє право на працю та 01 червня 2017 року працевлаштувався в інший медичний заклад, з 10 червня 2020 року працює за контрактом на посаді директора КНП "АЗПСМ Рожнівської ОТГ".

Врахувавши, що стягнення із роботодавця на користь працівника середнього заробітку є видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, зокрема його прав на працю та на отримання плати за таку працю, які в такому випадку виникли на підставі контракту від 20 квітня 2012 року та припинилися у зв`язку із його закінченням 20 квітня 2017 року, суд зробив висновок про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 21 квітня 2017 року до 30 червня 2021 року.

З огляду на те, що позов є необґрунтованим, суд першої інстанції не надавав оцінку заяві відповідача про застосування наслідків спливу строків звернення до суду за захистом трудових прав.

Також, врахувавши, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн, позивач, якому відмовлено в позові, не надав доказів неправильності розрахунку витрат або неналежності послуг адвоката, суд стягнув з позивача на користь відповідача суму відшкодування понесених ним судових витрат в заявленому розмірі.

Постановою від 28 лютого 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року - без змін.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" 15 000, 00 грн на відшкодування судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що вони відповідають встановленим обставинам справи та приписам закону.

Врахувавши, що в запереченнях проти апеляційної скарги відповідач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн, а позивач не заявляв про неспівмірність цих витрат, апеляційний суд стягнув з позивача на користь відповідача відшкодування зазначених судових витрат в заявленому розмірі.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач ОСОБА_1 07 квітня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), у постановах Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-76цс12, від 01 липня 2015 року

у справі № 6-435цс15, відповідно до яких затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України потрібно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19

(провадження № 14-47цс21), за змістом яких середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17/

(провадження № 14-37цс20), відповідно до яких правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц

(провадження № 61-17594св18), згідно з якими якщо на день ухвалення судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов`язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому виключно прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови у позові про поновлення на роботі і покладення обов`язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб`єкта, зазначеного у статті 240-1 КЗпП України;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16

(адміністративне провадження № К/9901/21219/18), за змістом яких у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17

(провадження № 61-6103ск19), від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 (провадження № 61-32739св18), щодо застосування статей 2, 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у системному взаємозв`язку статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 129, 129-1 Конституції України, статей 21, 29, 235, 236 КЗпП України, пунктів 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору";

- суди першої та апеляційної інстанцій не належно оцінили докази, наявні у матеріалах справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" у травні 2023 року через систему "Електронний суд" надіслало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволеннята стягнути з позивача відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Верховинська селищна рада у червні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду пояснення, у яких просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 24 травня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, відкрив касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20 квітня 2012 року Верховинська районна рада, від імені якої та в інтересах територіальної громади району діяв голова Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_2, і ОСОБА_1 уклали контракт про прийняття ОСОБА_1 на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні на строк з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року.

У зв`язку із укладенням контракту розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації від 20 квітня 2012 року № 66-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2012 року терміном на 5 років.

Розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року № 187-к та наказом Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року № 64 ОСОБА_1 звільнено із посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне неналежне виконання службових обов`язків та припинено дію контракту від 20 квітня 2012 року.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року у справі № 354/606/14-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01 вересня 2015 року, скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року

№ 187-к та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та припинення дії контракту; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року; стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 83 611, 84 грн.

Верховинська районна державна адміністрація на виконання рішення суду видала розпорядження від 10 травня 2016 року № 125-к, яким скасувала своє розпорядження від 18 липня 2014 року № 187-к про звільнення ОСОБА_1 та поновила його на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року.

Верховинська центральна районна лікарня 05 грудня 2016 року видала наказ № 146, яким скасувала наказ від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 .

На підставі розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 10 травня 2016 року № 125-к та наказу Верховинської центральної районної лікарні від 05 грудня 2016 року № 146 до трудової книжки позивача 05 грудня 2016 року внесено запис № 8, згідно з яким запис № 7 про звільнення з посади визнано вважати недійсним.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року у справі № 340/755/15-ц стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 07 травня 2015 року до 31 березня 2016 року в розмірі 84 852, 60 грн.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року у справі № 340/127/17 стягнуто з Верховинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10 травня 2016 року до 20 квітня 2017 року в розмірі 154 741, 91 грн.

Також суди встановили, що розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації від 19 квітня 2017 року № 101-к припинено дію контракту з ОСОБА_1, укладеного 20 квітня 2012 року; звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2017 року у зв`язку із закінченням дії контракту.

На підставі зазначеного розпорядження до трудової книжки позивача 20 квітня 2017 року внесено запис № 9 про звільнення з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні у зв`язку із закінченням дії контракту.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2021 року у справі № 354/606/14-ц замінено сторону боржника у виконавчому провадженні № 49558552 з примусового виконання виконавчого листа № 354/606/14-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме Верховинську центральну районну лікарню на правонаступника - КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня".

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 354/606/14-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 354/606/14-ц, виданий Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 13 травня 2015 року на підставі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М. С. від 31 жовтня 2022 року закінчено виконавче провадження № 49558552 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Право, застосоване судом

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

За змістом приписів статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі потрібно вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Тобто належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Водночас працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" не виконує рішення суду про поновлення його на роботі, у зв`язку з чим просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання зазначеного рішення судуза період з 21 квітня 2017 року до 30 червня 2021 року в сумі 1 000 143, 13 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що трудові права позивача не порушені та відмовив у задоволенні позову за безпідставністю.

Верховний Суд погоджується з висновками судів по суті спору з таких підстав.

За обставинами справи, що переглядається, ОСОБА_1 був призначений на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з укладенням трудового договору (контракту) терміном на 5 років, а саме з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року.

У період дії контракту, 18 липня 2014 року, позивача було звільнено з роботи й рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року у справі № 354/606/14-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01 вересня 2015 року, зокрема, скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року № 187-к та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та припинення дії контракту; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року.

Верховинська центральна районна лікарня на виконання рішення суду видала наказ 05 грудня 2016 року № 146, яким скасувала наказ лікарні від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 .

Суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року, Верховинська центральна районна лікарня чи її правонаступник КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" не видавали.

У зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року у справі № 340/755/15-ц з Верховинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за період з 07 травня 2015 року до 31 березня 2016 року в розмірі 84 852, 60 грн, а рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року у справі № 340/127/17 з Верховинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за період з 10 травня 2016 року до 20 квітня 2017 року в розмір 154 741, 91 грн.

Отже, права ОСОБА_1, які були порушені Верховинською центральною районною лікарнею, правонаступником якої є КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня", в результаті невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період до 20 квітня 2017 року, тобто до закінчення терміну дії контракту, були захищені судом шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Також за обставинами справи, що переглядається, у зв`язку із закінченням дії контракту 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, про що Верховинська районна державна адміністрація видала розпорядження від 19 квітня 2017 року № 101-к, а Верховинська центральна районна лікарня внесла відповідний запис про звільнення до трудової книжки позивача.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року у справі № 340/268/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 19 квітня 2017 року № 101-к про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2017 року у зв`язку із закінченням дії контракту з тих підстав, що починаючи з 05 березня 2015 року Верховинська районна державна адміністрація втратила повноваження щодо припинення трудових відносин із керівниками комунальних закладів охорони здоров`я, що відносяться до спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району, зокрема Верховинської центральної районної лікарні. Такі повноваження перейшли до представницького органу Верховинської районної ради Івано-Франківської області, а тому, ухвалюючи оскаржуване розпорядження, Верховинська районна державна адміністрація діяла поза межами своїх повноважень.

Також зазначеним рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року у справі № 340/268/17 відмовлено у задоволенні позову про визнання трудового договору, укладеного між Верховинською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 від 20 квітня 2012 року, продовженим на невизначений строк.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, якою рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року у справі № 340/268/17 залишено без змін, зазначено таке:

"Суди у зазначеній справі встановили, що ОСОБА_1 на час закінчення дії контракту не виконував обов`язків головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, тобто трудові відносини фактично не тривали.

Позивач не спростував належними та допустимими доказами, що станом на день закінчення строку трудового контракту трудові відносини між сторонами фактично тривали.

Водночас між Верховинською районною радою Івано-Франківської області та ОСОБА_3 29 квітня 2016 року укладено контракт про прийняття на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні до 21 квітня 2021 року.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що Верховинська районна рада Івано-Франківської області мала намір продовжити трудові відносини з ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.2 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району, затвердженого рішенням Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 15 липня 2015 року, у разі закінчення терміну дії контракту, а також за наявності умов, передбачених пунктом 3.19 цього Положення, контракт вважається припиненим без прийняття про це районною радою рішення.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що контракт між сторонами був укладений на строк з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року. Умовами контракту не передбачено можливості продовження його дії на певний строк чи на невизначений строк за настання певних обставин.

Відсутні підстави вважати, що контракт з позивачем як строковий договір трансформувався у безстроковий договір, оскільки вимога власника про припинення дії контракту не вимагається за умови чіткого визначення умовами контракту порядку припинення строкового договору, що було сторонами дотримано. На час закінчення дії контракту та після цього позивач трудові обов`язки головного лікаря не виконував, воля власника на укладення з позивачем контракту на новий термін була відсутня.

Позивач сам виявив згоду на строковість спірного договору шляхом його добровільного підписання.

Доводи касаційної скарги з посиланням на приписи частини першої

статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки позивач не довів те, що він продовжував виконувати свої посадові обов`язки після закінчення строку дії трудового договору, що є підставою для продовження дії контракту, а відповідач не вимагав припинення трудових відносин. Про небажання відповідача продовжувати трудові відносини із позивачем свідчить укладення з ОСОБА_3 контракту про прийняття на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні до 21 квітня 2021 року".

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Від встановлення судом обставин справи потрібно відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).

Судовими рішеннями у справі № 340/268/17 встановлено преюдиційні обставини, зокрема факт закінчення 20 квітня 2017 року дії контракту, на підставі якого позивач перебував на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні та на посаду якого ОСОБА_1 підлягав поновленню згідно з рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року у справі № 354/606/14-ц.

Преюдиційні обставини встановлені також постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 354/606/14-ц, якою визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 354/606/14-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, зокрема встановлено таке: "01 серпня 2019 року Верховинська районна рада прийняла рішення "Про припинення комунальної установи "Верховинська центральна районна лікарня" шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство".

................

Перейти до повного тексту