ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 641/8099/20
провадження № 61-4595св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна,
треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей по Слобідському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року, постановлене суддею Фандою О. А., та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області(далі - Міжрайонний ВДВС по Основʼянському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Харченко І. А., треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей по Слобідському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), у якому просив:
- визнати недійсними електронні торги за протоколом від 20 грудня 2017 року № 304687 з придбання лоту № 250125, квартири АДРЕСА_1, акт про реалізацію предмета іпотеки від 20 грудня 2017 року, складений на підставі протоколу від 20 грудня 2017 року № 304687, свідоцтво про право власності на квартиру від 28 квітня 2020 року № 680, видане приватним нотаріусом Харченко І. А.;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що на виконанні у Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області перебувало зведене виконавче провадження № 54931892 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фідобанк" грошових коштів у розмірі 147 535, 34 грн.
18 жовтня 2017 року у зведеному виконавчому провадженні № 54931892 державний виконавець на адресу ДП "Сетам" направив заявку на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , набуту у власність ОСОБА_3 у період шлюбу з позивачем.
20 грудня 2017 року проведено електронні торги, переможцем яких визначено ОСОБА_2, сформовано протокол проведення електронних торгів № 304687. Квартиру придбано за 1 231 013, 00 грн, тоді як сума боргу становила 147 535, 34 грн.
ОСОБА_1 зазначив, що вартість спірної квартири в кілька разів перевищує суму боргу, що створює надмірний тягар для власників квартири порівняно з банком та суперечить принципу пропорційності між потребами загальної суспільної ваги і потребами збереження фундаментальних прав особи.
Здійснюючи примусове виконання рішення суду та сформувавши до ДП "Сетам" заявку на реалізацію спірної квартири, державний виконавець не врахував, що це житло є спільним сумісним майном подружжя, та не визначив частку боржника ОСОБА_3 у праві спільної власності, що об`єктивно вплинуло на права позивача як іншого співвласника та результат торгів, оскільки ця квартира в цілому не могла бути предметом електронних торгів.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідачі ОСОБА_2 та ДП "Сетам" заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 20 грудня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова залишив без задоволення позов ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням від 08 лютого 2022 року Комінтернівський районний суд м. Харкова частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суду щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом, у розмірі 3 000, 00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовив.
Постановою від 12 січня 2023 року Харківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року - без змін.
Суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2022 року - без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач також є боржником за рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/15875/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Спірна квартира належала подружжю ОСОБА_4, тому за спільними зобов`язаннями подружжя має нести відповідальність усім своїм майном.
Матеріали справи не містять доказів наявності у боржника грошових коштів або рухомого майна, на яке передусім здійснюється звернення стягнення, а також доказів на підтвердження того, що на час проведення оспорюваних торгів квартира була єдиним місцем проживання боржника та членів його родини, та останні не мали у власності чи користуванні іншого житла.
Спір виник між двома юридично рівними суб`єктами, допущене порушення грошових зобов`язань є істотним, тому втручання у право мирного володіння майном, що належало позивачу, здійснено згідно із законом та з легітимною метою, з дотриманням справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 28 березня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 08 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), відповідно до яких у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17
(провадження № 14-325цс18), у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19), щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними за період шлюбу;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 741/496/18 (провадження № 61-17144св20), відповідно до яких державний виконавець при проведенні виконавчих дій повинен не лише пересвідчився в тому, що спірне нерухоме майно зареєстровано за боржником, а й з`ясувати сімейний стан боржника та встановити, чи придбано майно боржника в період шлюбу та чи не належить воно боржнику на праві спільної сумісної власності;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18), згідно з якими якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на увесь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), відповідно до яких правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Згаданий акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тож є договором;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 756/6374/17 (провадження № 61-18455св20), щодо застосування статей 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження";
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 359/9424/17 (провадження № 61-11929св19), щодо реалізації майна на електронних торгах;
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПАТ "Фідобанк" у червні 2023 року таОСОБА_2 у липні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзиви, у яких просили залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 24 травня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, відкрив касаційне провадження
у справі.
За змістом частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 05 грудня 2013 року у справі № 643/15875/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2014 року, Московський районний суд м. Харкова стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 453-А-Г/01/06 в розмірі 147 535, 34 грн; стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фідобанк" судовий збір у сумі 1 475, 34 грн в рівних частках по 737, 67 грн з кожного.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 уклав з ПАТ "Фідобанк" кредитний договір від 21 грудня 2006 року № 453-А-Г/01/06, на забезпечення виконання зобов`язань за яким кредитодавець, позичальник та поручитель ОСОБА_3 уклали договір поруки від 21 грудня 2006 року № 453/01.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 була власницею квартири АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира набута ОСОБА_3 у період шлюбу з ОСОБА_1 .
07 травня 2015 року державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції
(далі - Комінтернівський ВДВС) відкрив виконавче провадження № 47523805 з виконання виконавчого листа № 643/15875/13-ц, виданого 28 квітня 2014 року Московським районним судом м. Харкова, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 453-А-Г/01/06 у розмірі 147 535, 34 грн та виконавче провадження № 47524952 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фідобанк" суми сплаченого судового збору у розмірі 1 475, 34 грн в рівних частках по 737, 67 грн з кожного.
У зв`язку з ліквідацією Комінтернівського ВДВС у 2017 році зазначені виконавчі провадження передані для виконання до Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області, де відкрито зведене виконавче провадження.
Копії постанови про відкриття зведеного виконавчого провадження у матеріалах справи немає, проте обставина існування зведеного виконавчого провадження встановлена у постанові Харківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі № 641/338/18 за позовом ОСОБА_3, яка діяла в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області, ДП "Сетам", ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_1, про визнання недійсними електронних торгів та акта державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що у провадженні Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 643/15875/13-ц, виданого 28 квітня 2014 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фідобанк" 148 273, 01 грн та з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 17 жовтня 2017 року та від 08 березня 2016 року у розмірі 31 601, 81 грн та 27 496, 89 грн, витрат виконавчого провадження
у розмірі 402, 00 грн. Загальна сума вимог у зведеному виконавчому провадженні склала 207 875, 71 грн.
18 жовтня 2017 року на виконання рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фідобанк" боргу у розмірі 147 535, 34 грн у зведеному виконавчому провадженні № 54931892, державний виконавець направив ДП "Сетам" заявку на реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
Стартова (початкова) ціна лоту № 244870 склала 1 231 013, 00 грн без ПДВ, проте згідно з протоколом проведення електронних торгів від 20 листопада 2017 року № 297740 торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
20 грудня 2017 року проведено електронні торги, переможцем яких визначено ОСОБА_2, сформовано протокол проведення електронних торгів № 304687. Спірну квартиру реалізовано за 1 046 361, 05 грн.
Постановою від 11 березня 2020 року у справі № 641/338/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, Харківський апеляційний суд відмовив ОСОБА_3, яка діяла в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у задоволенні позову про визнання недійсними електронних торгів та акта державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, оскільки не встановив порушень прав позивачки, яка діяла в інтересах дітей, оспорюваними торгами.
Апеляційний суд у справі № 641/338/18 встановив, що діти позивачки - син ОСОБА_6, 2007 року народження, та донька ОСОБА_5, 2000 року народження, зареєстровані за адресою спірної квартири лише 04 грудня 2017 року, її чоловік - з 08 грудня 2017 року, тобто члени сім`ї ОСОБА_3 були зареєстровані в квартирі вже після направлення заявки на її реалізацію та на час направлення такої заявки і призначення торгів у спірній квартири зареєстрована була лише ОСОБА_3 .
Також рішенням від 15 березня 2021 року у справі № 641/3523/20, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, Комінтернівський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області, ДП "Сетам", ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харченко І. А., треті особи: ОСОБА_1, Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ПАТ "Фідобанк", про визнання недійсними електронних торгів за протоколом та акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про права власності на квартиру.
У цій справі позивачка посилалася на непропорційний та надмірний тягар порівняно з банком, враховуючи суму боргу та вартість квартири, а також на те, що державний виконавець не визначив частку боржника у справі на об`єкт права спільної сумісної власності, що об`єктивно вплинуло на права іншого співвласника та результат торгів, оскільки квартира в цілому не могла бути предметом електронних торгів.
Суди встановили, що допущене ОСОБА_3 порушення грошових зобов`язань є істотним та таким, що змінює обсяг прав банку та позбавляє банк того, на що він розраховував при укладанні кредитного договору. Позбавлення права на звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка у встановленому законом порядку доведена, призводить до порушення співвідношення майнових прав сторін, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність, розумність) (пункти 5, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також суди у справі № 641/3523/20 встановили, що, посилаючись на порушення прав ОСОБА_1 як співвласника житла, позивачка не надала доказів на підтвердження її повноважень діяти в його інтересах. В разі порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 він не позбавлений права та можливості самостійно звернутися до суду в загальному порядку.
Право, застосоване судом
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення електронних торгів) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відчуження майна з електронних торгів за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі приписів цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).
З урахуванням частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року
у справі № 3-242гс16 сформульований правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушені права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди у такій категорії спорів, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
Для визнання судом торгів недійсними обов`язковою є наявність підстав для визнання їх недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Отже, порушення вимог законодавства, допущених під час проведення торгів, є підставою для визнання таких торгів як правочину недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року
у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив визнати недійсними електронні торги, посилаючись на те, що реалізована квартира належала на праві спільної сумісної власності йому та ОСОБА_3, проте державний виконавець не звертався до суду із поданням про визначення частки боржника у спільному майні. Також підставою позову було й те, що вартість спірної квартири істотно перевищує розмір заборгованості за виконавчим листом, що є непропорційним втручанням у право власності.
У цій справі спірна квартира реалізована у порядку статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", та суди попередніх інстанцій не встановили порушень прав позивача оспорюваними електронними торгами.
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові з таких підстав.
Щодо доводів про порушення права власності на реалізоване майно
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).