Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 363/3231/18
провадження № 61-2801св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д.,
Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що починаючи з грудня 2007 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. З квітня
2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом із сином відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі позивача АДРЕСА_1, після продажу якої
в жовтні 2011 року стали разом проживати в квартирі
АДРЕСА_2, що належить відповідачу та її матері - ОСОБА_5 .
За час перебування в сімейних відносинах без реєстрації шлюбу вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, разом проводили своє дозвілля та відпочинок. За ініціативою ОСОБА_1 у 2012 році відповідача включено до складу учасників
ТОВ "Компанія "Альфа-буд", а розподіл часток у статутному капіталі товариства розподілено порівну між сторонами. Влітку 2013 року за спільні кошти в розмірі близько 50 000,00 грн придбано земельну ділянку, площею 0,10 га, на території Глібівської сільської ради в котеджному містечку "Золотий берег", на якій за рахунок спільних заощаджень
у розмірі 7 500 000,00 грн вони разом будували будинок, який на момент звернення до суду із позовом є об`єктом незавершеного будівництва. Право власності на вказану земельну ділянку було оформлене за відповідачем.
07 квітня 2015 року за спільні кошти в розмірі 46 000,00 грн придбано суміжну земельну ділянку, площею 0,0915 га, право власності на яку оформлено на позивача. За спільні кошти ним збудовано паркан із металевого профілю вартістю 10 000,00 грн по всьому периметру обох земельних ділянок.
Крім того, за спільні кошти в жовтні 2012 року придбано причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 13 500,00 грн, а в червні 2013 року - автомобіль марки "Volkswagen Transporter",
2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю
270 000,00 грн, які зареєстровані на ім`я відповідача.
У квітні 2018 року відносини між сторонами зіпсувалися, ОСОБА_2 почала проживати з іншим чоловіком.
Оскільки домовленості про визнання права спільної сумісної власності на майно, яке набуте під час перебування у фактичних сімейних відносинах, досягти не вдається, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт його проживання однією сім`єю разом із
ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із квітня 2006 року до квітня 2018 року,
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на:
- земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0317, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району;
- земельну ділянку, площею 0,0915 га, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району;
- будівельні матеріали, конструктивні елементи, вироби та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882200:21:024:0317;
- автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 270 000,00 грн;
- причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 13 500,00 грн;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаного майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами склалися усталені стосунки, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та мали взаємні права та обов`язки, а надані позивачем докази
не підтверджують факту спільного проживання сторін у період із квітня 2006 року до квітня 2018 року та наявність між ними фактичних шлюбних відносин. Одні лише усні показання свідків, які не підтверджуються сукупністю письмових доказів, не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову.
При цьому докази, подані представником позивача 30 листопада
2021 року, 01 грудня 2021 року, 20 січня 2022 року та 06 квітня 2022 року, подані з порушенням вимог статей 83, 189-198 ЦПК України, тобто після закриття підготовчого судового засідання у справі в лютому 2021 року,
а в задоволенні клопотань представника позивача про їх долучення до справи відмовлено ухвалами судових засідань від 01 грудня 2021 року та 15 червня 2022 року. Про існування вказаних доказів суд і сторону відповідача не повідомлено, а частину з них створено вже під час розгляду справи по суті.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на думку суду першої інстанції, відсутні і підстави для застосування положень, передбачених статтею 74 СК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із квітня 2008 року до квітня 2018 року.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на майно:
- земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0317, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- земельну ділянку, площею 0,0915 га, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- будівельні матеріали, конструктивні елементи, вироби та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці за адресою: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0317;
- автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на:
- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0317, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0915 га, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- 1/2 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів, виробів та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер - 3221882200:21:024:0317;
- 1/2 частку автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- 1/2 частку причіпу ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час спільно проживали однією сім`єю як подружжя, вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно розпоряджалися коштами, в тому числі, в інтересах сім`ї придбали автомобіль та причіп, спірні земельні ділянки, здійснювали будівництво будинку на спірній земельній ділянці, разом їздили на відпочинок, а тому наявні правові підстави для визнання факту проживання однією сім`єю
як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із квітня 2008 року
до квітня 2018 року, визнання майна спільною сумісною власністю
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за кожним із них права власності на 1/2 частку вказаного майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У травні 2023 року справу № 363/3231/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга містить посилання на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах, викладених, зокрема у постановах від: 08 грудня 2021 року у справі
№ 531/295/19, 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16,
24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, 24 лютого 2022 року у справі № 761/4449/19. Суд апеляційної інстанції встановив факт спільного проживання сторін без належних доказів, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від: 14 лютого 2018 року
у справі № 129/2115/15, 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16,
19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, 15 серпня 2019 року
у справі № 588/350/15. Визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, апеляційний суд не звернув уваги на те, що встановленню підлягає не тільки факт набуття майна, але і джерело його набуття (спільні кошти або спільна праця), що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від: 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14, 20 січня 2021 року у справі
№ 178/90/18, 10 лютого 2021 року у справі № 207/41/17.
Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, у порушення вимог процесуального права досліджував докази, які не були прийняті судом першої інстанції у зв`язку з порушенням строків та процедури їх подання до суду. При цьому апеляційний суд не навів мотивів на спростування висновків суду першої інстанції щодо недопустимості доказів та, здійснивши переоцінку таких доказів, поклав їх в основу свого рішення, що виходить за межі повноважень апеляційного суду.
Доводи інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про що складено відповідний актовий запис № 705 та видано свідоцтво серії НОМЕР_3 (а. с. 11, т. 1).
29 жовтня 2011 року ОСОБА_1 (продавець) відчужив на користь
ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (покупці) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4463, квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 13, т. 1).
Відповідно до пункту 2 вказаного договору квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Біляєвим В. О., зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів
19 жовтня 2005 року за реєстраційним № 903307 (витяг № 1621413),
у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - 20 жовтня 2005 року за реєстровим № 749/32342, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно - 12 жовтня 2011 року, реєстраційний номер майна -34863992.
Згідно з пунктом 10 вказаного договору на момент продажу квартири, що відчужується за цим договором, в шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах продавець не перебував, і ця квартира не є спільною сумісною власністю.
Як вбачається з результатів пошуку транспортних засобів баз даних автоматизованої інформаційної системи МВС від 05 липня 2018 року, на ім`я ОСОБА_2 13 червня 2013 року зареєстровано автомобіль "Volkswagen Transporter", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а 11 жовтня 2012 року - причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 16, 17, т. 1).
22 жовтня 2012 року між ОСОБА_12 (продавець) та
ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1429, згідно з пунктами 1.1-1.5 якого продавець в особі представника продає та передає у власність, а покупець купує, приймає у власність земельну ділянку, яка належить продавцю, і оплачує на нижчевикладених умовах ціну земельної ділянки (а. с. 204, т. 1).
Площа земельної ділянки становить 0,0940 га у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у державному акті на право власності на земельну ділянку. Місце розташування земельної ділянки: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада. Склад угідь та правовий режим використання земельної ділянки визначається нормативно-технічною документацією. Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва. Кадастровий номер - 3221882200:21:024:0317.
Продаж вчинено за погоджену сторонами суму 42 300,00 грн (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору покупець свідчить, що на момент укладання цього договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах (не проживає однією сім`єю з чоловіком). Грошові кошти, які сплачуються нею за земельну ділянку, належать їй на праві особистої приватної власності та не є об`єктом спільної власності подружжя.
04 березня 2013 року між ОСОБА_13 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Компанія "Альфа-буд", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т. І. та зареєстрований у реєстрі за № 359, згідно з пунктом 1.1 якого продавець у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність покупцеві частку у статутному капіталі
ТОВ "Компанія "Альфа-буд" (ідентифікаційний код юридичної особи -33948538), у розмірі 16 600,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу товариства, а покупець зобов`язується прийняти вказану частку у статутному капіталі товариства та оплатити її.
Згідно з пунктом 6.4 договору покупець стверджує, що на момент відчуження частки, що є предметом цього договору, в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, що підтверджено заявою.
07 квітня 2015 року між ОСОБА_12 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 942, згідно з пунктами 1.1-1.5 якого продавець в особі представника продає та передає у власність, а покупець купує, приймає у власність земельну ділянку, яка належить продавцю, і оплачує ціну земельної ділянки (а. с. 14, т. 1).
Площа земельної ділянки становить 0,0915 га у межах, які визначені
в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені
у державному акті на право власності на земельну ділянку.
Місце розташування земельної ділянки: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада. Склад угідь - сади, правовий
режим використання земельної ділянки визначається нормативно-технічною документацією. Цільове призначення земельної ділянки -
для індивідуального садівництва. Кадастровий номер -3221882200:21:024:0318.
Продаж вчинено за погоджену сторонами суму 46 000,00 грн (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору покупець свідчить, що на момент укладання цього договору він не перебуває у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах (не проживає однією сім`єю з жінкою). Грошові кошти, які сплачуються ним за земельну ділянку, належать йому на праві особистої приватної власності та не є об`єктом спільної власності подружжя.
Згідно з довідкою № 1461270 від 14 червня 2018 року місце проживання ОСОБА_1 із 06 грудня 2012 року і на момент розгляду справи зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 12, т. 1).
У справі № 754/9024/18 рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_5 та визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.