Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 357/4897/20
провадження № 61-12727св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Відділ (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Відділу (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відділу (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області (далі - Відділ культури і туризму) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 01 квітня 1985 року вона працювала в Комунальному закладі Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 (далі - Музична школа) на посаді директора. Наказом Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року № 16-к її звільнено із займаної посади директора Музичної школи та викладача - методиста по класу домри за сумісництвом на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, а саме: за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи.
Позивач вважала своє звільнення незаконним, оскільки аморального проступку вона не вчиняла.
Вказувала на те, що вона є ветераном педагогічної праці, має стаж педагогічної роботи 54 роки, високий професіоналізм та фаховість, є членом Президії обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки. Впродовж 15 років була головою Ради директорів шкіл естетичного виховання Київщини і 10 років заступником голови, має численні відзнаки. Під її керівництвом Музична школа неодноразово виборювала звання лауреатів на конкурсах та фестивалях різних рівнів. Вважала основним мотивом звільнення позивача упереджене ставлення до неї начальника Відділу культури і туризму ОСОБА_2 . Зазначала, що конфлікт між сторонами у справі має тривалий характер, остання намагається звільнити позивача із займаних посад без законних на те підстав.
Також вказувала на те, що відповідач порушив строки накладення дисциплінарного стягнення, порушив процедуру звільнення, звільнив за відсутності згоди первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору та під час особливого періоду, коли діяли обмеження, пов`язані з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року № 16-к;
- поновити її на посаді директора та викладача - методиста по класу домри Музичної школи з 23 квітня 2020 року;
- стягнути з Відділу культури і туризму середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував наказ Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року № 16-к про звільнення ОСОБА_1, директора Музичної школи, викладача - методиста.
Поновив ОСОБА_1 на посаді директора та на посаді викладача - методиста по класу домри Музичної школи з 23 квітня 2020 року.
Стягнув з Відділу культури і туризму на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року до 24 листопада 2020 року у розмірі 145 863, 55 грн, компенсацію за завдання моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Здійснив розподіл судових витрат. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив висновок, що з огляду на встановлені обставини безпідставним та необґрунтованим є висновок відповідача про наявність підстав для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Апеляційний суд додатково зазначив, що сам факт наявності у ОСОБА_1 статусу викладача та директора школи так само, як і її присутність у приміщенні під час інциденту, не можуть бути підставою для висновку про аморальність її поведінки.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року здійснено розподіл судових витрат позивача в межах апеляційного провадження у цій справі та стягнено з Відділу культури і туризму на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката Запаскіна М. Р. у розмірі 8 250,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з заявою.
Додатковими рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року здійснено розподіл судових витрат позивача на правову допомогу та стягнено з відповідача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Запаскіна М. Р. у розмірі 11 200,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Травянко О. І. у розмірі 44 000,00 грн.
Верховний Суд постановою від 27 липня 2021 року касаційну скаргу Відділу культури і туризму задовольнив. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд виходив з того, що суди не забезпечили повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи. Суди надали перевагу одному доказу - відеозапису подій, які мали місце 06 лютого 2020 року, водночас не здійснили безпосереднє дослідження інших доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, акту службового розслідування разом з доданими до нього додатками, загальна кількість яких становить 233. Також суди дійшли необґрунтованих висновків про відсутність підстав для здійснення допиту безпосередніх свідків подій, які мали місце 06 лютого 2020 року, та які могли повідомити суду перебіг обставин того дня, зокрема щодо поведінки позивача.
Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд вказав на те, що під час нового розгляду справи суд має надати оцінку поведінці позивача під час подій, які мали місце 06 лютого 2020 року, дослідити, чи порушила позивач своїми діями навчальний процес, чи відбулося це у зв`язку з виконанням нею її посадових обов`язків, чи здійснювала позивач свої посадові обов`язки у спосіб та порядок, передбачені законом, чи є поведінка позивача сумісною із званням педагога, чи вживала позивач заходів з метою мирного врегулювання спору між працівниками Музичної школи та Школи мистецтв, враховуючи, що сварка відбувалася на очах та у присутності неповнолітніх учнів під час проведення за розкладом уроку, чи вживала позивач заходів із метою дотримання її підлеглими правил етики, моральної поведінки, правил громадського порядку тощо. Також суди мають з`ясувати питання, чи виконувала позивач свої безпосередні обов`язки як викладач, чи забезпечила своєчасне проведення уроку відповідно до розкладу занять тощо.
Під час нового розгляду Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 08 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував наказ Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року № 16-к "Про звільнення ОСОБА_1 директора КЗ БМР БМШ № 3, викладача-методиста".
Поновив ОСОБА_1 на посаді, яку вона займала до звільнення, - директора та викладача - методиста по класу домри Музичної школи з 23 квітня 2020 року.
Стягнув з Відділу (Управління) культури і туризму на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2020 року до 17 червня 2022 року у розмірі 484 974,04 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовив.
Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем як директором Музичної школи при виконанні посадових обов`язків 06 лютого 2020 року допущено порушення Статуту навчального закладу, Посадової інструкції та чинного законодавства про освіту, а також трудового розпорядку та етичних правил поведінки, які відповідають соціальному статусу вчителя та працівника культури, оскільки позивач своїми діями порушила навчальний процес під час виконання нею її посадових обов`язків, не вжила заходів з метою мирного врегулювання спору між працівниками Музичної школи та Школи мистецтв, враховуючи, що сварка відбувалася на очах та у присутності неповнолітніх учнів у час проведення за розкладом уроку, та не вжила заходів з метою дотримання її підлеглими правил етики, моральної поведінки, правил громадського порядку.
Разом із тим, суд дійшов висновку, що хоча в поведінці позивача наявні порушення,однак загалом її дії не можна кваліфікувати як аморальний проступок та такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Матеріали справи не містять прямих доказів психологічного чи фізичного тиску директора на дітей чи викладачів, вживання нею ненормативної лайки, появи в громадських місцях у нетверезому стані, бійки, поведінки, що принижує людську гідність, зважаючи при цьому на можливість застосування такого дисциплінарного заходу до порушення, викладеного у акті службового розслідування, як оголошення догани. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно звільнив позивача за пунктом 3 статті 41 КЗпП України, а тому наказ Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року № 16-к був виданий із порушенням вимог чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, встановивши, що позивач була звільнена з порушенням норм трудового законодавства, врахувавши положення статті 235 КЗпП України, постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", довідку Відділу культури № 438 від 16 грудня 2020 року, що узгоджується з роздруківками нарахувань заробітної плати позивачу, а також даними довідки ОК-5 та вихідними даними позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2020 року до 17 червня 2022 року у розмірі 484 974,04 грн (896,44 грн х 541 день вимушеного прогулу).
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції, врахувавши, конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважав справедливим визначити суму компенсації у розмірі 5 000,00 грн.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 14 жовтня 2022 року закрито провадження у справі в частині клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Травянка О. І. в розмірі 44 000,00 грн.
Закрито провадження у справі в частині заяви представника позивача адвоката Запаскіна М. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.
Заяви представника Відділу (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області адвоката Чабанова А. О. та представника ОСОБА_1 адвоката Запаскіна М. Р. про ухвалення додаткових рішень задоволено частково.
Стягнено з Відділу (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 555,00 грн.
В іншій частині заяв адвоката Чабанова А. О. та адвоката Запаскіна М. Р. відмовлено.
Закриваючи провадження у справі в частині заяви представника позивача адвоката Запаскіна М. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн та в частині клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Травянка О. І. в розмірі 44 000,00 грн, суд виходив з того, що такі витрати уже стягнено додатковими рішеннями Білоцерківського районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року, яке набрало законної сили та ніким не оскаржувалося.
В іншій частині заяв суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю між стягнутими частинами судових витрат в розмірі 13 555,00 грн та звільнити сторону позивача від частини такої сплати, враховуючи частину десяту статті 141 ЦПК України.
Київський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Відділу культури і туризму на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року залишив без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року залишив без змін.
Апеляційні скарги Відділу культури і туризму, ОСОБА_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року задовольнив частково.
Скасував додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року та ухвалив нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив.
Заяви представника Відділу (Управління) культури і туризму адвоката Чабанова А. О., представника ОСОБА_1 адвоката Запаскіна М. Р., про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з Відділу (Управління) культури і туризму на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 67 888,00 грн.
В іншій частині заяви представника Відділу (Управління) культури і туризму адвоката Чабанова А. О., представника ОСОБА_1 адвоката Запаскіна М. Р. залишив без задоволення.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а також зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які, в тому числі, стали підставою для прийняття відповідачем оспорюваного наказу, не довів, що позивач вчинила аморальний проступок, не сумісний з продовженням роботи на займаній посаді. Також суд зазначив, що сам по собі лише факт не врегулювання спору між працівниками, не може вважатися аморальним проступком, несумісним з продовженням педагогічної діяльності відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Скасовуючи додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що постановою Верховного Суду від 27 липня 2021 року скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, у зв`язку з чим додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року, якими на користь ОСОБА_1 стягнено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Запаскіна М. Р. у розмірі 11 200,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Травянко О. І. в розмірі 44 000,00 грн втратили свою силу. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження справи у вказаній частині.
Здійснюючи розподіл судових витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив з того, що позивачем з часу подачі позову до завершення повторного розгляду справи у всіх інстанціях (окрім тих, що були отримані за попередній апеляційній розгляд, які не враховувалися судом) дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Запаскіна М. Р. та адвоката Травянка О. І. у розмірі 87 200,00 грн (44 000,00 + 6 000,00 + 11 200,00 + 26 000,00), які є співмірними зі складністю справи, строком її розгляду, кількістю проведених судових засідань, відповідають принципу розумності та справедливості. Підстав до зменшення цих витрат судом не встановлено.
Відповідачем під час повторного розгляду справи були понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Чабанова А. О., загальний розмір яких становив 26 400,00 грн.
Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково на суму 485 974,04 грн (моральна шкода + середній заробіток, визначений судом до стягнення), тобто на 83 % від позовних вимог майнового характеру, заявлених позивачем, а не задоволено - 17 %, то витрати на правову допомогу понесені позивачем пропорційно задоволеним вимогам становить 72 376,00 грн (87 200,00 грн х 83 %), а витрати на правову допомогу понесені відповідачем пропорційно до незадоволених вимог становить 4 488,00 грн (26 400,00 х 17 %).
Враховуючи зазначене, а також положення частини десятої статті 141 ЦПК України, суд вважав за необхідне стягнути з Відділу (Управління) культури і туризму на користь ОСОБА_1 67 888,00 грн (87 200,00 грн - 4 488,00 грн).
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задоволено.
Стягнено з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, апеляційний суд виходив з того, що позивач надала докази на підтвердження понесених нею витрат у такому розмірі. Вказані витрати є співмірними зі складністю справи, строком її розгляду, кількістю проведених судових засідань, часом проведення таких засідань в апеляційному суді, відповідають принципу розумності та реальності адвокатських витрат. Підстав для зменшення цих витрат судом не встановлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 грудня 2022 року Відділ (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року і додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Так, заявник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції:
- не дослідив зібрані у справі докази;
- застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18), від 30 січня 2018 року в справі № 219/9544/2015 (провадження № 61-686св17), від 20 травня 2021 року в справі № 711/3297/17 (провадження № 61-32488св18), від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16 (провадження № 61-36683св18), від 08 липня 2020 року в справі № 612/808/18 (провадження № 61-15537 св19), від 29 червня 2022 року в справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року в справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21), від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715 св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18);
- не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 липня 2021 року, які є обов`язковими для виконання, зокрема: суд не надав оцінку поведінці позивача під час подій, які мали місце 06 лютого 2020 року; не дослідив: чи порушила позивач своїми діями навчальний процес та чи відбулося це у зв`язку з виконанням нею її посадових обов`язків; чи здійснювала позивач свої посадові обов`язки у спосіб та порядок, передбачені законом; чи є поведінка позивача сумісною зі званням педагога; чи вживала позивач заходів із метою мирного врегулювання спору між працівниками Музичної шкоди та Школи мистецтв, враховуючи, що сварка відбулася на очах та в присутності неповнолітніх учнів під час проведення за розкладом уроку; чи вживала позивач заходів із метою дотримання її підлеглими правил етики, моральної поведінки, правил громадського порядку;
- ухвалив рішення щодо неналежного відповідача, а також поновив позивача в Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3", діяльність якого припинена;
- не з`ясував обставин справи, неправильно нарахував середній заробіток, а також, не розглядаючи та не досліджуючи заперечення на додаткове рішення, формально змінив додаткове рішення суду першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача.
Також відповідач зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку, що дії позивача не можна кваліфікувати як аморальний поступок, не сумісний із подальшою роботою. Вказує на те, що поведінка позивача та її дії можна кваліфікувати як аморальний проступок та такий, що несумісний із продовженням цієї роботи, оскільки позивач неприпустимою поведінкою скомпрометувала себе перед учнями, порушила моральні норми, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як педагог, що унеможливлює досягнення навчально-виховного процесу.
Вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем порушено процедуру звільнення, враховуючи, що 12 березня 2020 року відповідачем було передано Голові Первинної профспілки повідомлення № 104 про звільнення позивача, однак станом на 23 квітня 2020 року рішення профспілкової організації так і не надійшло до відповідача, тому, враховуючи статтю 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та частину п`яту статті 43 КЗпП України, начальник Відділу культури і туризму звільнив позивача із займаної посади.
Крім того, заявник не погоджується з рішеннями апеляційного суду щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу на користь позивача, оскільки всі заяви позивача про ухвалення додаткових рішень щодо судових витрат на правову допомогу подані з пропуском п`ятиденного строку та не відповідають вимогам статті 141 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у березні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 01 квітня 1985 року працювала в Білоцерківській музичній школі № 3, правонаступником якої є Музична школа, на посаді директора, має загальний педагогічний стаж 54 роки, що сторонами не заперечується та підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 19-25).
Позивач за сумісництвом працювала в Білоцерківській музичній школі № 3 викладачем - методистом по класу домри, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами.
ОСОБА_1 нагороджена медалями "Ветеран праці", "1500-ліття Києва", Лауреата Всесоюзного огляду самодіяльної художньої творчості до 40-річчя Перемоги Великої Вітчизняної Війни, Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтва "За досягнення в розвитку культури і мистецтв", нагрудним знаком "Відзнака міського голови", відзнакою "За заслуги перед містом". Позивачем започатковано чимало мистецьких акцій в музично-естетичному вихованні молодого покоління, зокрема: "Музичні відкриття в Білій Церкві", " ІНФОРМАЦІЯ_1", шкільний фестиваль в рамках "Юр`ївський ярмарок". Позивач є членом Президії обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, упродовж 24 років є членом журі по присудженню міської літературно-мистецької премії ім. М. Вінграновського, членом Міжнародного Фонду ім. П. Глазового, членом Всеукраїнського об`єднання "Просвіта" ім. Т. Шевченка. За атестаційним листом 2017 року та рішенням атестаційної комісії від 19 квітня 2017 року має вищу освіту, є спеціалістом вищої категорії, викладачем-методистом, високопрофесійним фахівцем, компетентним керівником і вмілим організатором (т. 1 а. с. 18, т. 2 а. с. 209-211).
Трудова книжка позивача має запис № 11 від 06 червня 2016 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни; запис № 12 від 07 червня 2016 року про скасування запису № 11; запис № 13 від 26 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України); запис № 14 від 21 лютого 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду.
Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 та Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 є початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами (школи естетичного виховання), належать до системи позашкільної освіти у сфері культури (пункти 1.1, 1.2, 1.3 Статутів Білоцерківської музичної школи № 3 та Білоцерківської школи мистецтв № 3), засновані Білоцерківською міською радою Київської області на комунальній формі власності. Заклади мають статус державних закладів освіти, підзвітні та підпорядковані Відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради. Заклади є юридичними особами, діють на підставі статуту, затвердженого засновником, мають круглу печатку, кутовий штамп та інші штампи і обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради (т. 1 а. с. 35-41, т. 5 а. с. 50-58).
В одному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться два заклади: Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 та Музична школа № 3, які надають освітні послуги. Кабінети приміщення поділені між закладами та закріплені наказом відповідача, один кабінет використовується спільно.
Керівництво Музичною школою здійснює його директор, який призначається та звільняється з посади начальником Відділу культури та туризму (пункт 5.1, 5.2 Статуту).
Відповідно до абзаців 1, 4, 6 пункту 5.3 Статуту керівник закладу здійснює керівництво закладом, організовує навчально-виховний процес, створює належні умови для здобуття учнями початкової спеціальності мистецької освіти.
Згідно з підпунктами 3.5, 3.30, 3.31 Посадової інструкції директор організовує контроль за виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку; забороняє проведення освітнього процесу при наявності небезпечних умов для здоров`я учнів чи працівників; дотримується етичних правил поведінки в школі, побуті, громадських місцях, які відповідають соціальному статусу вчителя та працівника культури (т. 1 а. с. 42, 43).
Відповідно до підпункту а) пункту 15 Правил внутрішнього трудового розпорядку Білоцерківської музичної школи № 3 працівники зобов`язані сумлінно працювати, виконувати навчальний режим, вимоги Статуту Білоцерківської музичної школи № 3 і Правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватись дисципліни праці (т. 2 а. с. 166-169).
Відповідно до Положення про Відділ культури і туризму, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 30 серпня 2018 року № 2569-55-VII (т. 3 а. с. 204-207), Відділ культури і туризму є структурним підрозділом Білоцерківської міської ради. Завданням відділу, зокрема є організаційно-методичне керівництво діяльністю підвідомчих закладів та підприємств культури, організація фінансування закладів та підприємств культури, культурно-мистецьких, пам`яткоохоронних та туристичних програм та інших заходів; пошук, використання й поширення нових організаційно - творчих підходів у діяльності закладів культури, вдосконалення господарського механізму їх діяльності, інформаційно-методичне забезпечення, впровадження нових моделей організації культурної пам`яткоохоронної діяльності.
Згідно з пунктом 6 Положення Відділ очолює начальник, який призначається і звільняється за розпорядженням міського голови на конкурсній основі; здійснює керівництво діяльністю Відділу та підвідомчих закладів культури відповідно до даного Положення, посадової інструкції та чинного законодавства; видає в межах своєї компетенції накази, контролює їх виконання; затверджує в установленому порядку штатні розписи підвідомчих закладів культури; здійснює у встановленому законом порядку призначення та звільнення керівників підвідомчих закладів культури, працівників централізованої бухгалтерії відділу, а також вжиття заходів дисциплінарного впливу.
З 24 березня 2016 року керівником Відділ культури і туризму є ОСОБА_2 (т. 4 а. с. 221).
Відповідно до пункту 7.5 Положення структурним підрозділом Відділу є централізована бухгалтерія, яка обслуговує адміністративний апарат відділу та підвідомчі заклади культури.
Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 29 грудня 2020 року № 84-06-VІІ "Про внесення змін до загальної структури і штатної чисельності апарату Білоцерківської міської ради та її виконавчих органів" міська рада вирішила перейменувати Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради в Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, код ЄДРПОУ - 05458494 (т. 8 а. с. 128, 129).
Між адміністрацією Білоцерківської музичної школи № 3 та профспілковим комітетом укладено колективний договір, схвалений загальними зборами колективу, який зареєстровано виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради, реєстровий № 15 від 08 квітня 2015 року (т. 1 а. с. 29-34).
Позивач була членом профспілкового комітету Білоцерківської музичної школи № 3 та з її заробітної плати утримувались профспілкові внески у розмірі 1 %, що встановлено з довідки відповідача, виписки з рішення профкому № 3 від 01 жовтня 2016 року та роздруківок щодо заробітної плати ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 203, 204, 206, т. 4 а. с. 165, 166).
За висновками судів між позивачем та відповідачем існує явний конфлікт, який виник через ліквідацію Музичної школи, що розпочалася в 2016 році, про що свідчать матеріали справи та пояснення сторін.
Наказом начальника Відділу культури та туризму від 07 лютого 2020 року № 12 створено комісію з розслідування факту вчинення аморального проступку працівниками музичної школи ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Комісія створена з метою перевірки фактів, наведених у доповідній записці т. в. о. директора Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 (далі - Школа мистецтв) ОСОБА_7 від 07 лютого 2020 року, та заяви ОСОБА_8 - матері учениці Школи мистецтв ОСОБА_9 від 06 лютого 2020 року.
Відповідно до доповідної записки ОСОБА_7 06 лютого 2020 року о 16:05 год. після початку чергового уроку за розкладом до класу № 2 Школи мистецтв, у якому працювали викладач ОСОБА_10, концертмейстер викладач ОСОБА_11 з ученицею 3-го класу ОСОБА_9, увірвалися викладач Музичної школи № 3 ОСОБА_5, директор Музичної школи № 3 ОСОБА_1 та завгосп Музичної школи № 3 ОСОБА_6 . Увірвавшись до класу № 2, ОСОБА_5 при підтримці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 голосно, в грубій формі, ображаючи викладачів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та не звертаючи уваги на присутніх в класі малолітніх учениць ОСОБА_9 та ОСОБА_12, вимагала віддати комунальне майно (стенд), яке зберігалося в приміщенні класу № 2 та погрожувала забрати його силою. На вимоги припинити порушувати навчальний процес, трудову дисципліну та покинути приміщення класу № 2 Школи мистецтв, ОСОБА_5 розкидала по приміщенню класу особисті речі викладача ОСОБА_11, фізично схопила викладача ОСОБА_11 та навмисно кинула її на декілька метрів від себе на стіл, при цьому зіпсувавши на ній одяг. Після цього ОСОБА_5 з нецензурною лайкою кинулась у бійку на викладача ОСОБА_10, відібрала в неї телефон та намагалася його розбити. Всі свої хуліганські вчинки ОСОБА_5 виробляла зі схвалення своєї мами - директора Музичної школи ОСОБА_1 та завгоспа ОСОБА_6, які не намагалися спинити дії ОСОБА_5 і всіляко заохочували її до вчинення цих незаконних дій (т. 2 а. с. 21, 22).
Згідно із заявою ОСОБА_8 ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 своїми хуліганськими діями зірвали уроки 06 лютого 2020 року у її дитини ОСОБА_9, учениці 3-го класу, викладача ОСОБА_10 . ОСОБА_13 подзвонила їй і, перебуваючи в нервовому стані, розповіла, що вказані особи своїми діями зірвали уроки, зокрема, ОСОБА_5 підвищувала голос, вживала нецензурні вислови по відношенню до викладача ОСОБА_10 та концертмейстера ОСОБА_11, накинулася з бійкою на вказаних викладачів (т. 2 а. с. 43).
Суди дослідили акт службового розслідування комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 11 березня 2020 року разом з доданими до нього документами (т. 1 а. с. 140, т. 4 а. с. 142). У вказаному акті описана хронологія подій, здійснених на підставі відеозапису, свідчень і пояснень учасників конфлікту, інших осіб та документів.
Відповідно до пункту 4 розділу 9 вказаного акта: " ОСОБА_1, працюючи на посаді директора по суміщенню викладача по класу домри КЗ БМР БМШ № 3, виконуючи виховні функції, 06 лютого 2020 року, починаючи з 16:00 год., перебуваючи в приміщенні КЗ БМР БШМ № 3, в класі № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до 16:30 год., в робочий час, під час виконання службових обов`язків, де під її керівництвом та безпосередньо за її участі було принижено працівників - викладачів КЗ БМР БМШ № 3 та застосовано до них фізичну силу, все відбувалося у присутності учнів, малолітніх дітей; а також принижувала та ображала учнів школи та їх батьків, що є порушенням основних моральних норм суспільства та суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитувала свої службово-виховні та посадові повноваження, чим вчинила аморальний проступок, несумісний з продовженням цієї роботи, факт аморального проступку був вчинений у присутності малолітніх дітей - учениць КЗ БМР БШМ № 3 ОСОБА_9 і ОСОБА_12 та викладачів КЗ БМР БШМ № 3 завідуючої відділом оркестрових інструментів, викладача по класу домри ОСОБА_10, концертмейстера, викладача ОСОБА_11, т. в. о. директора КЗ БМР БШМ № 3 ОСОБА_7, що призвело до негативних наслідків: виклику екстреної медичної допомоги, поліції та психологічної допомоги дітям. Своєю недостойною поведінкою ОСОБА_1 скомпрометувала себе перед учнями, іншими особами, порушила моральні норми, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як директор та викладач. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості учнів" (т. 1 а. с. 191, 192).
Згідно з актом службового розслідування від 11 березня 2020 року комісія дійшла висновку рекомендувати Відділу культури і туризму розірвати трудові відносини з працівниками Музичної школи: директором-викладачем ОСОБА_1, викладачем ОСОБА_5 на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, до завгоспа ОСОБА_6 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі частини першої статті 147 КЗпП України.
За висновком начальника Відділу культури і туризму № 103 від 12 березня 2020 року за наслідками службової перевірки констатовано вчинення, зокрема ОСОБА_1 аморальних дій, які полягали у недотриманні педагогічної етики, образливому та принизливому ставленні до учнів, їх батьків, інших викладачів школи мистецтв, дирекції школи мистецтв, що є підставою для звільнення (т. 4 а. с. 154, 155).
12 березня 2020 року керівником Відділу культури і туризму голові профспілки Білоцерківської музичної школи № 3 направлено подання № 104 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини третьої статті 41 КЗпП України (т. 1 а. с. 46, т. 4 а. с. 156).
Наказом Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року № 16-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Музичної школи та з посади викладача-методиста по класу домри за сумісництвом на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України (т. 1 а. с. 26, т. 4 а. с. 143-145).
Підставами звільнення в оскаржуваному наказі вказано: акт службового розслідування від 11 березня 2020 року щодо факту вчинення аморального проступку 06 лютого 2020 року; відеозапис події аморального вчинку ОСОБА_1 06 лютого 2020 року в КЗ БМР БШМ № 3; виклик поліції 06 лютого 2020 року; виклик екстреної медичної допомоги 06 лютого 2020 року; заява викладача ОСОБА_5 від 19 лютого 2020 року; пояснення завгоспа ОСОБА_6 від 14 лютого 2020 року.
У наказі зазначено, що " ОСОБА_1, працюючи директором - викладачем Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківської музичної школи № 3, виконуючи виховні функції, 06 лютого 2020 року, починаючи з 16:00 год., перебуваючи зі своїми підлеглими в приміщенні Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківській школі мистецтв № 3, в класі № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у робочий час, під час виконання службових обов`язків, де під її керівництвом та безпосередньо за її участі, в присутності учнів - малолітніх дітей, було принижено працівників - викладачів КЗ БМР БМШ № 3, та застосовано до них фізичну силу, а також принижувала та ображала малолітніх учнів школи та їх батьків, чим порушила основні моральні норми суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечать змісту трудової функції. ОСОБА_1 тим самим дискредитувала свої службово-виховні посадові повноваження, здійснила протиправне винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, не виконала обов`язків, покладених на неї законодавством і трудовим договором, порушила основні моральні норми суспільства, чим вчинила аморальний проступок, не сумісний з продовженням цієї роботи, факт аморального проступку був вчинений у присутності малолітніх дітей - учениць та викладачів КЗ БМР БШМ № 3, що призвело до негативних наслідків: виклику поліції, виклику екстреної медичної допомоги та психологічної травми малолітнім дітям".
З досліджених у судових засіданнях в суді першої інстанції відеозаписів встановлено, що спір відбувається в приміщенні класу між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 при дитині, яка на прохання викладача ОСОБА_14 виходить з класу (покликати директора Школи мистецтв), а потім повертається та сідає під вікном. Викладач ОСОБА_5 почала з`ясовувати з викладачами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 питання щодо повернення стенда із зображенням викладачів школи, який зберігався у цьому класі, з приводу чого між ними виникла суперечка. З відеозапису чітко видно, що спір відбувається при дитині, вона виходить, але через хвилину знову повертається. Згодом до класу заходить ОСОБА_7, позивач ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ще одна дитина. ОСОБА_7 зауважує, що проблемне питання треба вирішувати не під час уроків, звертає увагу, що сидить дитина та вказує про порушення ОСОБА_5 трудової дисципліни. Позивач ОСОБА_1 не є активним учасником конфлікту, вона то заходить до класу, то виходить, стоїть біля дверей. В один з моментів на зауваження ОСОБА_10, що спірний стенд - це майно музичної школи, а ОСОБА_15 претендують на все, позивач підвищує голос зі словами: "Бо дєйствітєльно! Я тут працюю 35 років! Тебе взяла на роботу!", згодом кількома фразами сперечається з ОСОБА_10 щодо портретів композиторів та Шевченка, такими як: " ОСОБА_16, я нічого не маю проти, але...", "Яке міське?", згодом покидає клас. Після того, як ОСОБА_7 вирішив, що розгляд питання відносно стенду відбудеться о 19:30 год. всі розійшлись. Загалом конфлікт тривав трохи більше 10 хвилин. На переважній частині відео ОСОБА_5 .
У судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_17 зазначив, що є зятем ОСОБА_1, працював у Музичній школі № 3 викладачем по класу акордеона. 06 лютого 2020 року працював в класі № 5 Музичної школи № 3. Близько 16:00 год. ОСОБА_6 повідомила його, що ОСОБА_1 пішла з`ясовувати питання щодо зникнення стенда, тому разом із ОСОБА_6 він пішов до класу № 2, де окрім позивача були ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 . Свідок знаходився біля класу приблизно хвилину, за цей час ОСОБА_1 спокійно розповідала, що брала участь у придбанні інвентаря музичної школи, ОСОБА_10 постійно кричала, вимагала залишити клас, однак з класу ніхто не виходив. Коли свідок побачив свого учня, пішов на урок. Вказав, що позивач завжди була доброю до учнів та викладачів, а спірний стенд був зроблений за кошти ОСОБА_5 . Під час конфлікту урок не проводився, учнів свідок не бачив ні в класі, ні біля класу.
Свідок ОСОБА_18 зазначив, що є викладачем по класу скрипки Музичної школи № 3. У той день працював у школі в класі № 8 та близько 16:00 год., закінчивши уроки, у коридорі почув крики ОСОБА_10 з вимогою вийти з класу. Коли переносив речі з класу № 8 у кімнату завгоспа, почув, що ОСОБА_19 зверталась до ОСОБА_10, та бачив як позивач вийшла з класу № 2, однак у цей клас він не заходив, а проходив поруч та стояв біля нього декілька хвилин, ОСОБА_17 стояв у коридорі, а потім пішов до себе в клас.
Свідок ОСОБА_11 вказала, що є викладачем Школи мистецтв. 06 лютого 2020 року в приміщенні Школи мистецтв у класі № 2 вона як концертмейстер проводила урок разом із викладачем ОСОБА_10 та ученицею ОСОБА_9 . З дозволу викладача свідок вийшла з класу, однак коли повернулась побачила в кабінеті ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Свідок почала знімати на телефон, оскільки був конфлікт між присутніми. ОСОБА_19 відразу заспокоїлась, ОСОБА_10 постійно просила вийти з класу вказаних осіб, однак вони не виходили, потім ОСОБА_10 попросила ОСОБА_13 покликати ОСОБА_7, дівчинка покликала та повернулась в клас. ОСОБА_20 підійшла до свідка, штовхнула її, у зв`язку з чим у неї випав телефон. Згодом підійшов директор ОСОБА_7, коли виключився телефон позивач кричала, казала нецензурні слова, намагались виштовхати ОСОБА_14 втрьох і витягнути стенд, коли ОСОБА_20 сіла на стіл, то ОСОБА_19 ніяк не відреагувала. Вказує, що конфлікт тривав майже 45 хв. У момент сварки в кабінеті було двоє дітей, спочатку все відбувалось при одній дитині - ОСОБА_13, по ній було видно хвилювання, а згодом зайшла ОСОБА_12 . Коли всі пішли, викладачі почали заспокоювати дітей. Всі уроки були зірваними до кінця робочого дня, адже викладачі були в шоковому стані і не могли повноцінно їх проводити. Згодом викликали швидку та поліцію, медики надали рекомендації щодо дітей, у свідка при огляді виявили забій, а через тиждень проводились збори з приводу цього інциденту. Зазначила, що ОСОБА_19 вже дозволяла собі подібну поведінку. Вказує, що пояснення писала в емоційному стані, тому могла щось випустити.