ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023
у справі №910/10399/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма"
до 1) Прокуратури Закарпатської області
2) Державної казначейської служби України
про стягнення майнової та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
1. У серпні 2018 до Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Віма" до Прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про стягнення 1 002 116,20 євро збитків (реальні збитки та упущена вигода) та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.
2. У обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з вини працівників Прокуратури були порушені права позивача, а саме: незаконно вилучено майно ТОВ "Віма" (обладнання для виготовлення взуття), яке у подальшому було повернуте позивачу в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно (обладнання) стало непридатним для використання за призначенням. За таких обставин позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду.
3. У позові ТОВ "Віма" просило стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України реальні збитки в розмірі 73 090,18 євро та упущену вигоду в розмірі 929 026,02 євро, що разом становить 1 002 116,20 євро, а також моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
4. Справа розглядалась судами неодноразово, за результатами ухвалених судами рішень на користь позивача була стягнута вартість втраченого обладнання (реальні збитки) у розмірі 73 090,18 євро. Востаннє, постановою Верховного Суду від 01.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2021, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, скасовано в частині відмови у стягненні упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро та моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн, у цій частині справу передано на новий розгляд.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/10399/18:
- Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма" до Прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково.
- Присуджено до стягнення з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма" моральну шкоду у сумі 300 000 грн 00 коп.
- У решті позовних вимог відмовлено.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/10399/18.
Зміст вимог та доводів касаційної скарги
7. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма" надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі №910/10399/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди в заявленому розмірі 1 000 000,00 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Віма" в повному обсязі.
8. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Віма" наводить наступні доводи:
8.1. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст. 23 Цивільного кодексу України, допущено неповне з`ясування фактичних обставин. При цьому, правові висновки Верховного Суду щодо питання застосування ст. 23 Цивільного кодексу України та з питання встановлення розміру справедливої компенсації моральної шкоди суб`єктам господарювання у т.ч. крізь призму практики ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні, у подібних правовідносинах відсутні.
8.2. Судом апеляційної інстанції порушено статтю 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки ним не викладено в оскаржуваному судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі.
8.3. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без врахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:
- у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 11.11.2021 у справі №910/7511/20, від 13.10.2021 у справі №908/2445/20 (щодо стягнення упущеної вигоди та застосування ст. 22 Цивільного кодексу України).
8. 4. Судами не досліджено в повному обсязі зібрані у справі докази у тому числі в контексті поставлених Верховним Судом питань у постанові від 23.06.2020 та у постанові від 01.06.2022 у цій справі.
9. Також до Верховного Суду від керівника Закарпатської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволені позову повністю.
10. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги керівник Закарпатської обласної прокуратури наводить наступні доводи:
10.1. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права (ст. ст. 23, 256, 267, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України) та порушені норм процесуального права (ч. 1 ст. 74,77-79, ст. 86, ч. 2 ст. 287 ГПК України), а також не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №915/1544/20 від 22.11.2022, №917/2290/14 від 02.12.2015, №6-2469цс16 від 16.11.2016, №6-17цс17 від 22.02.2017, №911/3210/17 від 15.05.2018 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
Відзиви
11. Від Закарпатської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу у якому вказуються заперечення проти задоволення касаційної скарги ТОВ "Віма".
12. Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на касаційні скарги у якому вказується про необхідність задоволення касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури та про відмову у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Віма".
Інші заяви та клопотання
13. Відсутні.
Позиція Верховного Суду
14. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
15. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Позовні вимоги, які стосуються упущеної вигоди
16. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи, що стосуються позовних вимог про стягнення упущеної вигоди:
16.1. 01.12.1999 ТОВ "Віма" було зареєстроване як підприємство, що ставить за мету виробництво взуття та надання інформаційних послуг.
16.2. У квітні 2006 з метою виробництва взуття ТОВ "Віма" придбало у швейцарської фірми "WIFI AG in Grunung" обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро, яке у травні 2006 було ввезено на територію України, розмитнено та змонтовано у виробничу лінію в орендованому позивачем у ЗАТ "Ужгородський механічний завод" приміщенні, яке знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30.
16.3. Після установки обладнання позивач, на підставі контракту № 8 від 08.04.2006, укладеного з фірмою "Paradiso", отримав сировину і почав виготовляти продукцію (взуття).
16.4. 23.05.2007 слідчий з особливо важливих справ Прокуратури Кузан В. В. порушив кримінальну справу № 9706407 за фактом заволодіння службовими особами ТОВ "Віма" чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.
16.5. 30.05.2007 слідчим Кузаном В. В. були проведені обшуки у приміщеннях офісу позивача та приміщеннях, у яких проживала директор товариства ОСОБА_1 Під час проведення слідчих дій були вилучені оригінали бухгалтерських документів, документів, що підтверджували зовнішньоекономічну діяльність позивача, договори з контрагентами та документи, пов`язані з придбанням обладнання для виробництва взуття.
16.6. 02.10.2007 слідчим Кузаном В. В. також був проведений огляд орендованих позивачем виробничих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, та належного позивачу обладнання. За результатами огляду постановою слідчого Кузана В. В. від 02.10.2007 належне позивачу обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро було визнано речовим доказом у кримінальній справі № 9706407 та в той же день передано за актом на відповідальне зберігання ТОВ "Інгрід плюс".
16.7. 06.03.2008 слідчим Кузаном В.В. була порушена кримінальна справа № 9701808 стосовно директора ТОВ "Віма" ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 209 КК України, та кримінальна справа № 9701808/2 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.
16.8. У подальшому кримінальні справи №№ 9706407, 9701808 та 9701808/2 постановою слідчого Кузана В. В. від 06.03.2008 були об`єднані в одне провадження, якому був присвоєний № 9706407 та по якому пред`явлено обвинувачення директору ТОВ "Віма" ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 222 та ч. 2 ст. 209 КК України.
16.9. 03.04.2008 кримінальна справа № 9706407 була передана до суду, у супровідному листі до справи зазначалося, що речові докази - обладнання для виготовлення взуття, знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Інгрід плюс".
16.10. Вказана кримінальна справа розглядалася судами та органами досудового слідства неодноразово.
16.11. 10.08.2015 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Прокуратури старший радник юстиції Романець Ю. М. виніс постанову, якою закрив кримінальне провадження проти ОСОБА_1 (якому на день винесення документа прокурором було присвоєно № 12014070030001332) на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді у вчиненні злочинів та вичерпанні можливості їх отримання. Цією ж постановою було вирішено, що речові докази, вилучені в ході досудового розслідування, та обладнання для виготовлення взуття (згідно з протоколом огляду від 02.10.2007) загальною вартістю 73 090,00 євро підлягають поверненню представникам ТОВ "Віма".
16.12. Вказана постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалась та 21.08.2015 набрала законної сили.
16.13. Проте, як встановили суди, вилучене обладнання не було повернуто позивачу відразу після винесення постанови. Лише 26.09.2016 Прокуратура стала повертати позивачу вилучене у 2007 році обладнання та згідно з актом приймання-передачі частини речових доказів повернула представнику позивача: два повітряних компресора; 29.09.2016 - шість найменувань обладнання; 03.11.2016 - тринадцять найменувань обладнання, 08.11.2016 - п`ять найменувань обладнання.
16.14. 13.12.2016 виконуючий обов`язки прокурора Закарпатської області листом № 17/7-858-07 повідомив ТОВ "Віма" про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.
16.15. Як вбачається з позову, в обґрунтування розрахунку упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро позивач вказує, що у період з червня 2006 по травень 2007 року (до початку розслідування прокуратурою кримінальної справи) ТОВ "Віма" виготовило 17 144 пари взуття і за це отримало 83 196,30 євро. Таким чином, на думку позивача у період з 30.05.2007 по 30.07.2018 (134 місяці - період протягом якого вилучене майно зберігалось як речові докази), ТОВ "Віма" мало б можливість отримати дохід у сумі 929 026,02 євро (83 196,30 євро / 12 місяців * 134 місяця).
16.16. Перевіряючи вказані доводи позивача, судом першої інстанції враховано, що свою виробничу діяльність (виготовлення взуття) за допомогою придбаного у фірми "WIFI AG in Grunung" обладнання, ТОВ "Віма" здійснювало в приміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, орендованому у ЗАТ "Ужгородський механічний завод" на підставі договору оренди № 28/12 від 01.03.2006.
16.17. Строк дії вказаного договору сторони погодили до 28.02.2007 (п. 7.1), проте, як свідчать матеріали справи, строк дії цього договору після його закінчення сторонами продовжений не був через систематичну несплату ТОВ "Віма" орендної плати.
16.18. Суди попередніх інстанцій вказали, що доводи позивача про те, що він мав намір продовжувати строк дії цього договору оренди, судом першої інстанції правомірно відхилено, оскільки відповідні докази на підтвердження цих обставин у матеріалах справи відсутні.
16.19. Також у справі немає належних доказів того, що після закінчення вказаного договору оренди позивач фактично (без договору оренди) продовжував здійснювати виробничу діяльність з виготовлення взуття за допомогою свого обладнання (до травня 2007) у орендованому приміщенні за адресою м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, чи будь-якому іншому приміщенні (відсутні договори оренди приміщення, укладені позивачем з орендодавцями, датовані після 28.02.2007; первинні бухгалтерські документи про закупівлю сировини; угоди на продаж готової продукції; докази утримання персоналу (зокрема, з виплати заробітної плати робітникам, сплату податків, тощо).
16.20. Суди попередніх інстанцій визначили, що твердження позивача про те, що він отримав прибуток в сумі 83 196,30 євро у період з червня 2006 по травень 2007 року матеріалами справи не підтверджено.
16.21. При цьому в контракті на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника № 8 від 08.04.2006, укладеному ТОВ "Віма" з Фірмою "Paradiso", на який посилався позивач, хоч і вказано, що строк його дії до 31.12.2007, проте, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури (інвойси), сертифікати походження, CMR, що стосуються цього контракту, датовані останнім числом - 13.01.2007. Після цієї дати у матеріалах справи немає доказів співпраці позивача з указаним контрагентом.
16.22. Позивач також надав суду контракт № 2 від 17.03.2007, укладений між ТОВ "Віма" та Фірма "SC Gabbiano Impex" s.r.l., однак, доказів фактичного виконання його сторонами у матеріалах справи також немає.
16.23. Крім того, суд відхиляє доводи позивача про наявність товарообігу у ТОВ "Віма" за період з червня 2006 по травень 2007, з посиланням на надані ним докази - інвойси за період з листопада 2002 по лютий 2006 з Фірмою "Марчелліно", Calzaturificio Linea B.B.B., Calzaturificio "Сlass" srl"; рахунки ТОВ "Віма" по рахунку бухгалтерського обліку № 37 "розрахунки з різними дебіторами" з березня 2006 по травень 2006 та банківські виписки з рахунку позивача починаючи з грудня 2002 року, оскільки вони не стосуються визначеного ним періоду (червень 2006 - травень 2007).
16.24. Отже, позивач не довів належними доказами факту здійснення власної виробничої діяльності у період з дати розірвання договору оренди (28.02.2007) до початку розслідування Прокуратурою кримінальної справи (травень 2007), що свідчить про необґрунтованість його розрахунку упущеної вигоди.
16.25. Також суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що вказаний розрахунок на суму 929 026,02 євро носить теоретичний та необ`єктивний характер, оскільки виходячи з матеріалів справи, підстав вважати, що за 134 місяці (з 30.05.2007 по 30.07.2018), тобто протягом більше 11 років позивач кожен місяць міг би отримувати дохід у сумі 6 933,03 євро і цей дохід був би стабільним, незмінним і щомісяця складав би не меншу суму, зважаючи на можливі зміни протягом цього часу попиту на продукцію позивача, конкуренції, інших процесів на відповідному ринку та економічну ситуацію в країні в цілому, а не тільки на бездіяльність Прокуратури, як причини неотримання доходу. При тому, вже як встановлено, у ТОВ "Віма" не було навіть достатньо коштів для сплати оренди приміщення.
17. Варто зазначити, що суд касаційної інстанції направляючи постановою від 23.06.2020 справу на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди Верховний Суд зазначив про:
(1) неналежну правову оцінку судами наявних у справі доказів, зокрема контрактів №№ 1, 2 від 21.04.2006 та умов контракту на поставку взуття та напівфабрикатів з матеріалів замовника № 8;
(2) не дослідження обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, а саме: чи виготовлявся товар під реалізацію, чи на замовлення з визначенням вартості товару;
(3) не врахування того, що за допомогою вилученого у Товариства обладнання ТОВ "Інгрід плюс" здійснювало виготовлення відповідної продукції протягом тривалого часу.
18. У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі № 910/10399/18 суд направив справу на новий розгляд з наступних підстав: