ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 804/3951/16
касаційне провадження № К/9901/41330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2017 (суддя Кононенко О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Гімон М.М., судді - Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування наказів,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати накази Офісу від 31.03.2016 №216, від 30.05.2016 №367.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані накази про проведення документальних позапланових виїзних перевірок суперечать абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки охоплюють періоди, що раніше вже були предметом проведення інших перевірок .
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05.01.2017 задовольнив, визнав протиправними та скасував накази Офісу від 31.03.2016 №216, від 30.05.2016 №367.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що предмети перевірок, визначених оскарженими наказами, частково співпадають з предметами вже проведених перевірок позивача. Також суд зазначив про відсутність правових підстав для проведення перевірки, оскільки кримінальне провадження, в межах якого було призначено проведення документальних перевірок та прийняті оскаржувані накази, закрито.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував накази Офісу від 31.03.2016 №216 в частині призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Сетап Альянс", а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014; від 30.05.2016 №367 в частині призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання валютного та іншого законодавства, а також своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з: ТОВ "Натіка Трейд", ТОВ "Компанія "Експотех", ТОВ "Трейд Оптімо", ПП "Рестор Сервіс", ТОВ "Приват Нафта Трейд", ТОВ "Альто Макс", ТОВ "Сурей", ТОВ "Дніпро Метал Сервіс-2014", ТОВ "Бахос ЛТД", ТОВ "Монограф-люкс", ТОВ "Флай Гранд", ТОВ "Ганар" за період з 01.10.2014 по 31.12.2014; ТОВ "Алхеміа України", ТОВ "Авто Гудс Керідж" за періоди з 01.10.2014 по 31.12.2014, з 01.02.2015 року по 31.03.2015; ТОВ "Лєром", ТОВ "ТММ "Трейдекс" за періоди з 01.10.2014 по 31.12.2014, з 01.05.2015 по 31.05.2015; ПП "Мир семян" за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, з 01.06.2015 по 30.06.2015. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню лише в частині призначення перевірки, предмет та період якої вже охоплювався іншими перевірками. Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення перевірки позивача з підстав закриття кримінального провадження, в межах якого було призначено проведення документальних перевірок та прийняті оскаржувані накази, є помилковим, оскільки кримінальне провадження було закрите після прийняття оскаржуваних наказів, і відповідно такі обставини не можуть бути враховані при оцінці правомірності прийняття зазначених наказів.
Відповідач, не погодившись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 78 ПК України, частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) (далі - КАС України), неправильність, неповноту дослідження обставин справи. Скаржник доводить, що положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яким передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється зокрема за наявності отриманого судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, є імперативними і містять припис щодо обов`язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання постанови слідчого судді у кримінальній справі, при цьому виконання такого обов`язку не передбачає дослідження органом податкової служби підстав призначення відповідної перевірки слідчим, оцінювання правомірності і законності такої перевірки.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані накази є правомірними та обґрунтованим, оскільки контролюючим органом було дотримано положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем було допущено контролюючий орган до перевірки, фактично перевірка відбулась і цією перевіркою встановлені порушення, які відображені в акті перевірки та не спростовані позивачем. Скаржник зауважує, що у даному випадку допуск Товариства до проведення перевірки відбувся, та, відповідно, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.10.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.11.2023 прийняв до провадження касаційну скаргу відповідача до провадження, призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 06.11.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Офісу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, скасування ухвалених у даній справі судових рішень та закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами абзацу 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Згідно підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
У відповідності до пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження. Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Положеннями пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.