ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
Київ
справа № 640/1362/21
адміністративне провадження № К/990/1733/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Берназюк Я.О., Єзеров А.А.
секретар судового засідання - Присяжнюк А.Г.
за участі представника позивача Іванченко І.А., представників відповідача Лєдок Д.С., Сокалюк Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 (суддя - Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 (судді - Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" до Національного банку України про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення коштів,-
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" (далі - позивач, ПАТ "КБ "Акордбанк") звернулося до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, Національний банк України) в якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 30.07.2020 про порушення вимог внутрішнього фінансового моніторингу банківських операцій;
- стягнути з відповідача на користь товариства суму сплаченого штрафу в розмірі 300 000,00 грн.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням виїзного нагляду за банками Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України проведено планову виїзну перевірку ПАТ "КБ "Акордбанк" з питань дотримання ним вимог законодавства, яке регулює відносини в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення, достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, за результатом якої складено довідку від 06.04.2020.
Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 1 пункту 72 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417 (далі - Положення №417), в частині нездійснення належного аналізу фінансових операцій з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України.
У зв`язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято рішення від 30.07.2020 №340/БТ, яким на позивача накладено штраф у розмірі 300000,00 грн.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.
В обгрунтування позову покликався на те, що висновки відповідача за результатами планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення, достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є безпідставними та грунтуються на припущеннях.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду від 22.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Національного банк України від 30.07.2020 №340/БТ "Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк".
Стягнуто з Національного банку України на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" суму сплаченого штрафу в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, серед іншого, виходив з того, що певні дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дає змогу ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, не свідчить про фіктивність операцій щодо закупівлі сільськогосподарської продукції та не може позбавити права суб`єктів господарювання на розпорядження коштами, які перебувають на їх банківському рахунку.
Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем здійснені належні заходи щодо детального аналізу, вивчення діяльності та підтвердження реальних господарських відносин.
Крім того, суди виходили з того, що позивачем належним чином здійснювалась переоцінка рівнів ризику клієнтів банку.
Також суди виходили з того, що законодавчо встановлена заборона бути одній особі засновником та керівником товариства відсутня.
Суди визнали безпідставним покликання відповідача на факт фігурування в кримінальних провадженнях клієнтів банку, оскільки лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, відповідних доказів матеріали справи не містять.
Крім того, з покликанням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.05.2018 в справі №826/9686/17, від 29.07.2020 в справі №640/13564/19, суди дійшли висновку, що положеннями Закону України №1702-VII не визначене поняття "ризикова діяльність" банку або іншого суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Таким нормативним актом є Положення №346.
Суди дійшли висновку, що позивач належним чином та відповідно до вимог законодавства України вчиняв необхідні дії та заходи щодо вчасного виявлення операцій, які підпадають під ознаки фінансового моніторингу, здійснював вивчення клієнтів, аналіз фінансових операцій, повідомляв спеціально уповноважений орган з питань фінансового моніторингу щодо фінансових операцій своїх клієнтів. Натомість відповідачем не доведено, що діяльність позивача загрожувала інтересам вкладників чи кредиторів банку, відтак рішення від 30.07.2020 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме:
- абзацу першого пункту 72 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417 у взаємозв`язку з нормами статей 6, 10, 11, 16 Закону "Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 №1702-VII, стосовно того, які здійсненні Банком заходи свідчать про належно здійснений аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України;
- абзацу першого пункту 72 розділу V Положення №417 у взаємозв`язку з нормами частини другої статті 11, статті 14 Закону Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 №1702-VII, в частині обов`язку банків під час здійснення управління ризиками враховувати рекомендації, визначені чи наданні відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу;
- статей 6, 15, 16 Закону Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 №1702-VII, в частині обов`язку банків повідомляти спеціально уповноважений орган про фінансові операції, які підлягають внутрішньому та обов`язковому фінансовому моніторингу та розмежуванню підстав для проведення банками обов`язкового та внутрішнього фінансового моніторингу під час аналізу фінансових операцій клієнтів відповідно до вимог абзацу першого пункту 72 розділу V Положення №417.
Зокрема, покликається на те, що на момент отримання банком фінансової звітності окремими клієнтами банку уже було отримано 80% готівкових коштів від загальної суми знятих коштів.
Також покликається на те, що договори поставки не містять найменування сільськогосподарської продукції та первинної документації, що стверджує реальність операцій по її закупівлі.
Також покликається на те, що банк оцінив фінансовий стан окремих клієнтів за ознаками наявності доходу, хоча інформація про наявність доходу в опитувальниках не була зазначена, а також не маючи їх фінансової звітності у зв?язку з тим, що період їх діяльності не перевищував кварталу з дня їх реєстрації і фінансова звітність ще не подавалась.
Також покликається на те, що у період проведення спірних фінансових операцій, доля операцій з готівковими коштами частини клієнтів банку перевищувала 25% загального обсягу коштів, якими вони оперували, однак високий та/або неприйнятно високий рівень ризику цим клієнтам банк встановив лише після проведення зазначених фінансових операцій.
Також покликається на те, що банк не проводив внутрішній фінансовий моніторинг клієнтів банку Групи СГ, а неотримання від ДСФМУ інформації не спростовує обов?язок банку проводити такий моніторинг.
Також покликається на те, що під час перевірки не було встановлено факт здійснення банком ризикової діяльності, а встановлено порушення вимог пункту 72 розділу V Положення №417 в частині нездійснення належного аналізу фінансових операцій клієнтів, тому висновки судів про те, що відповідач повинен був переконатись, що банк здійснює ризикову діяльність, вважає безпідставним.
Також покликається на те, що невключення до звіту про відрядження витрат на проїзд та проживання було вказано в сукупності з іншими обставинами, які вказували на неналежне здійснення банком аналізу фінансових операцій з метою своєчасного виявлення підозрілих операцій.
Також покликається на те, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили факт закупівлі клієнтами сільськогосподарської продукції у одних і тих же фізичних осіб в різних регіонах з дефектами у відомостях закупівлі.
Також покликається на те, що судами не враховано визначені в роз?ясненні НБУ критерії, які вказують на наявність ознак фіктивності фінансових операцій, такі як одноосібний засновницько-посадовий склад у клієнтів Групи СГ, короткий період існування клієнтів, спільний зв?язок діяльності клієнтів.
Також покликається на те, що наявність щодо клієнтів банку кримінальних проваджень є негативною інформацією, яка впливає на оцінку його репутації, відтак висновки судів попередніх інстанцій в цій частині також вважає безпідставними.
Також покликається на висновки Верховного Суду у постановах від 11.03.2020 у справі №826/12735/17, від 07.08.2023 у справі №640/9806/22.
Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач покликається на висновки Верховного Суду у постановах від 01.12.2021 № 640/16625/20, від 22.05.2018 у справі № 826/9686/17 та у постанові від 29.07.2020 у справі № 640/13564/19.
Також покликається на те, що банком здійснювався детальний поглиблений аналізу фінансових операцій Клієнтів Банку Групи СГ, результатом якого стало встановлення відсутності будь-яких об`єктивних підстав вважати, що такі операції можуть бути пов`язані із легалізацією коштів, набутих злочинним шляхом.
Також покликається на те, що дані щодо перевищення фінансових операцій Клієнтами Банку Групи СГ з готівковими коштами 25 % від загального обсягу коштів, якими оперували клієнти, не були покладені в основу оскаржуваного позивачем Рішення, відтак відповідач не може посилатися на ці дані в якості доказів у справі.
Також покликається на те, що лист №25-0008/37888 не є нормативно-правовим актом НБУ в розумінні статті 56 Закону України "Про Національний банк України", а отже не може мати для Банку обов`язкового значення.
Також покликається на те, що зняття готівкових коштів з рахунків Клієнтів Групи СГ проводились протягом певного періоду від моменту зарахування коштів від контрагентів Клієнтів Групи СГ (у тому числі як передплата за товар); Клієнти Групи СГ вели реальну господарську діяльність, сплачували податки, в тому числі в якості податкових агентів фізичних осіб (у яких відбувалась закупівля сільськогосподарської продукції); по рахункам Клієнтів Групи СГ здійснювалися розрахунки за надані послуги; відбувалося зарахування заробітної плати тощо; скаржник безпідставно застосував до операцій Клієнтів Групи СГ визначені Типологією ознаки незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.
Також покликається на те, що обґрунтування касаційної скарги реєстрацією декількох юридичних осіб за однією юридичною адресою, наявності спільних керівників та/або кінцевих бенефіціарних власників, наявності спільних адрес електронної пошти, поштових адрес, номерів контактних телефонів є безпідставними, оскільки Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не містить таких заборон або обмежень.
Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Станом на час, за який відповідач проводив перевірку та складав за її результатами довідку, діяв Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 № 1702-VII (Закон №1702-VII).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).
Відповідно до статті 11 Закону №1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
Оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.
Відповідно до статті 16 Закону №1702-VII фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникають підозри, які ґрунтуються, зокрема, на:
критеріях ризиків, визначених самостійно суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
встановленні за результатами проведеного аналізу факту (фактів) невідповідності фінансової (фінансових) операції (операцій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта;
типологічних дослідженнях у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, підготовлених та оприлюднених спеціально уповноваженим органом.
З метою забезпечення реалізації вимог Закону №1702-VII, відповідно до статей 7, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України постановою від 26.06.2015 №417 затвердило Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Положення №417).