ПОСТАНОВА
Іменем України
02 листопада 2023 року
Київ
справа №200/10963/19-а
адміністративні провадження №К/9901/38596/21, №К/9901/39507/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представник АТ "Укрзалізниця" - Чаруковський Р. В. (в режимі відеоконференції),
представник Східного МУ ДПС - Захарченко В. Ф. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 200/10963/19-а за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року (головуючий суддя - Шевченко Н. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (головуючий суддя - Оксененко О. М., судді: Лічевецький І. О., Мельничук В. П.),
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (протокольною ухвалою суду першої інстанції від 30 січня 2020 року замінено на правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС, а в подальшому ухвалою від 18 березня 2021 року - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 120), просило: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2 від 27 червня 2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення № 0002224710 від 27 червня 2019 року; зобов`язати провести відповідні заходи щодо завантаження звіту до порталу ДФС та відображенню нарахування єдиного внеску (далі - ЄСВ) за грудень 2015 року.
Ухвалою від 20 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі Державну податкову службу України (далі - ДПС України) як співвідповідача (т. 2 а. с. 27-28).
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно перешкоджав позивачеві подати виправлений звіт за грудень 2015 року, який попередньо поданий з помилкою. Звертає увагу, що наявність одночасно недоїмки та переплати з ЄСВ є нелогічним.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій № 0002224710 від 27 червня 2019 року. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Уповноважені особи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) провели документальну позапланову невиїзну перевірку Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", за результатами якої складено акт від 30 травня 2019 року (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), оскільки позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі нараховано та утримано єдиний внесок за грудень 2015 року в сумі 35054360,47 грн.
27 червня 2019 року контролюючий орган сформував і направив позивачеві вимогу № Ю-2 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 35054360,47 грн.
У зв`язку із донарахуванням контролюючим органом суми єдиного внеску, Офіс ВПП ДФС прийняв рішення № 0002224710 від 27 червня 2019 року про застосування штрафних санкцій на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI в сумі 17527180,24 грн (50 % від 35054360,47 грн).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що:
- 14 січня 2016 року позивач подав звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року, в якому відображено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті - 1501713,03 грн;
- 20 січня 2016 року позивач подав інший звіт, однак, який містив помилки, які контролюючий орган рекомендував виправити та повторно направити такий звіт;
- 06 липня 2016 року вдало завантажено виправлений звіт, про що свідчить відповідна квитанція № 2, проте, за висновком Східного МУ ДПС законодавство не передбачає можливість завантаження звіту поза межами звітного періоду, який завершився 20 січня 2016 року.
Таким чином, як встановив суд першої інстанції, станом на 20 січня 2016 року в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) з ЄСВ обліковувалося нарахування за грудень 2015 року в сумі 1501713,03 грн та одночасно переплата на суму 37516424,94 грн. Суди зазначили, що нарахована контролюючим органом сума (недоїмки) боргу з ЄСВ відображена в ІКПП позивача 15 липня 2019 року як нарахування 35054360,47 грн при наявній переплаті в сумі 124418124,10 грн. Оскільки переплата єдиного соціального внеску перевищувала 35054360,47 грн, то відповідне нарахування було погашене протягом того ж дня і не призвело до виникнення боргу.
Встановивши такі обставини, а також враховуючи, що передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів, суд першої інстанції дійшов таких висновків:
- за змістом викладених в позові пояснень, помилка звіту від 14 січня 2016 року полягає в тому, що 01 грудня 2015 року створено Регіональну філію "Донецька залізниця ПАТ "Українська залізниця", до якої увійшло 60 структурних підрозділів. Згаданий звіт завантажено лише одним підрозділом, що і вплинуло на розбіжність нарахованого та належного до сплати ЄСВ в сумі 35054360,47 грн;
- допущена позивачем помилка під час складання та направлення звіту за грудень 2015 року не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки з ІКПП позивача убачається стабільна наявність переплати, що перевищувала 35054360,47 грн. Таким чином, виявлена контролюючим органом розбіжність нарахованої та належної до сплати суми ЄСВ за грудень 2015 року дійсно кваліфікується як недоїмка, а тому вимога № Ю-2 від 27 червня 2019 року є правомірною.
- суди звернули увагу на спроби позивача виправити допущену помилку шляхом подання виправлених звітів, проте, через неврегульованість такої процедури, виправлений звіт не прийнято, відповідні коригування в ІКПП не здійснені. Тобто, оскільки несвоєчасне нарахування ЄСВ спричинене виключно недосконалістю процедури виправлення допущених помилок, то застосування штрафних санкцій є протиправним, а рішення № 0002224710 від 27 червня 2019 року прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення, а за встановленої відсутності дій або бездіяльності, які можливо кваліфікувати як порушення - необґрунтовано;
- за наслідком скасування відповідного рішення, яким нараховано борг або грошове зобов`язання, до ІКПП вноситься відповідний статус, тобто, передбачена процедура приведення картки платника у відповідність до ухваленого судом рішення. Чинними нормативно-правовими актами передбачений порядок безумовного коригування ІКПП у відповідність із, зокрема, судовими рішеннями, а ПК України не передбачає право контролюючого органу повторно проводити перевірку з питань своєчасного нарахування та сплати, поміж іншого, ЄСВ, відповідно, підстави для додаткового зобов`язання вносити зміни до ІКПП відсутні.
Суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС). Апеляційний суд повністю погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: протиправність застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на відсутність вини в діях позивача і відсутність жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави. Погодився апеляційний суд і з висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні інших вимог позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Східне МУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У касаційній скарзі викладено доводи про неправильне застосування судами пункту 8 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах. На переконання Східного МУ ДПС ця норма має застосовуватися таким чином: орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску без підстав для звільнення через відсутність їх у законодавстві. Тобто, при наявному правопорушенні застосування штрафної санкції є обов`язковим і імперативним заходом превентивної дії в подальшому.
Варто зауважити, що у справі №200/10963/19-а Східне МУ ДПС подало дві окремі касаційні скарги, яким присвоєно різні порядкові номери (касаційні провадження № К/9901/38596/21 та № К/9901/39507/21 відповідно).
Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Східного МУ ДПС (провадження №К/9901/38596/21) на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки вищенаведених доводів скаржника.
Ухвалою від 24 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Східного МУ ДПС (провадження №К/9901/39507/21) і об`єднав касаційні провадження №К/9901/38596/21 та №К/9901/39507/21 в одне касаційне провадження для спільного розгляду з тих підстав, що касаційні скарги подані на судові рішення в одній справі та містять однакові підстави оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
17 січня 2022 року від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів касаційної скарги, просить у задоволенні вимог останньої відмовити, а судові рішення залишити без змін.
У судовому засіданні представник Східного МУ ДПС підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в ній. Уточнив, що вважає неправильним застосування судами попередніх інстанцій пункту 3 (а не 8, як зазначено в касаційній скарзі) частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI. Зазначав, що на даний час актуальним є лише один звіт за грудень 2016 року, який було подано і зареєстровано 14 січня 2016 року, а законодавство не передбачає можливості виправлення звітності з ЄСВ.
Представник АТ "Укрзалізниця" проти вимог касаційної скарги заперечував. Зазначав, що вчиняв дії задля виправлення помилки, допущеної у звіті, поданого 14 січня 2016 року, зокрема подав правильний звіт 20 січня 2016 року, однак такі не призвели до позитивного результату. Наголосив, що 14 січня 2016 року відповідач безпідставно прийняв звіт від структурного підрозділу. Звертав увагу, що виключно за допомогою органів Пенсійного фонду у липні 2016 року вдалося завантажити цим органам звіт, який допоміг уникнути спорів щодо страхового стажу працівників за грудень 2015 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, надані у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зміст і вимоги касаційної скарги касаційний перегляд судових рішень здійснюється виключно в межах задоволених позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0002224710 від 27 червня 2019 року.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів контролюючого органу про те, що звільнення від відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI не може бути в будь-якому випадку, оскільки відповідні підстави не визначені цим законом.