ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 341/835/19
провадження № 51-4170км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090000000675, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області та жителя цього села ( АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та цивільного позову у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 19 грудня 2017 року о 07:25, керуючи автомобілем "Mitsubishi Carisma" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись у темну пору доби в умовах недостатньої видимості зі швидкістю приблизно 55 км/год на вул. Міцкевича в м. Бурштині Івано-Франківської області в напрямку м. Львова, порушив вимоги п. 1.10, пп. "б", "д" п. 2.3, пп. "а" п. 4.16, пунктів 12.1, - 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР),проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який рухався по нерегульованому пішохідному переході в напрямку зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження,від яких він помер.
Івано-Франківський апеляційний суд 17 травня 2023 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасував вирок місцевого суду і постановив свій, яким призначив засудженому за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_7 не погоджується з рішенням апеляційного суду, яким ОСОБА_6 застосоване додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вважає, що суд не зважив на обставини, які знижують ступінь винуватості його підзахисного, а саме порушення вимог ПДР самим потерпілим, відсутність освітлення на пішохідному переході та перебування ОСОБА_8 в темному одязі, а також технічну неможливість засудженого попередити ДТП.
Також поза увагою суду, на переконання захисника, залишилося те, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою винуватість, частково відшкодував шкоду та щиро покаявся.
Наголошує, що наявність у засудженого посвідчення водія має надважливе значення для як самого ОСОБА_6 через те, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом доходів його сім`ї, так і для його роботодавців, оскільки, працюючи на посаді енергетика в ТОВ "Альфаенергогруп" та АПФ "Злак", він забезпечує безперебійну роботу підвідомчих об`єктів енергетичної інфраструктури, прибуття до яких потребує постійного використання автомобіля.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу захисника.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити без зміни ухвалений щодо ОСОБА_6 вирок апеляційного суду.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК, а також вид та розмір призначеного засудженому основного покарання, звільнення від його відбування з випробуванням Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Доводи захисника стосовно необґрунтованого призначення його підзахисному додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає безпідставними, беручи до уваги таке.
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі: необхідності застосування більш суворого покарання; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За правилами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.