ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 137/784/20
провадження № 51-3539км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_6 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020210000253, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховано у строк покарання частково відбуте покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2018 року у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк перебування у слідчому ізоляторі з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі за період з 12 серпня 2020 року до 21 лютого 2023 року.
Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту у місця позбавлення волі.
Так, ОСОБА_6, попередньо домовившись із засудженим ОСОБА_7, що відбуває покарання в Державній установі "Літинська виправна колонія № 123" про передачу йому наркотичних та психотропних речовин за винагороду в розмірі 500 грн, маючи злочинний умисел, спрямований на збут наркотичних засобів та психотропних речовин у місця позбавлення волі, переслідуючи корисливу мету, діючи умисно, за невстановлених обставин у невстановленому місці у невстановлені дату й час на території м. Вінниці незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс та психотропну речовину - амфетамін, які надалі розфасував та помістив до електродриля "Verto" і 24 липня 2015 року приблизно о 14:00 перевіз з метою збуту до смт Літин Вінницької області.
Згодом ОСОБА_6, маючи при собі наркотичні засоби, з метою їх збуту, попередньо домовившись із ОСОБА_7 про те, що наркотичні засоби та психотропні речовини, упаковані до електродриля, буде передавати на ім`я засудженого ОСОБА_8, який відбуває покарання в ДУ "Літинська виправна колонія № 123", прийшов до приміщення приймання передач, написав заяву про передачу цигарок та, залишивши на столі цигарки разом з електродрилем, що містив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс загальною масою у перерахунку на висушену речовину 44,49 г, а також психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,9376 г, вийшов з приміщення.
Вінницький апеляційний суд 02 травня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та постановив новий, яким призначив ОСОБА_6 покаранняза ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за цим вироком і за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2018 року, остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
Зарахував у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбуте покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2018 року, при цьому строк перебування ОСОБА_6 в установі попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій та участі в судовому розгляді кримінального провадження № 12015020210000253 з 12 серпня 2020 року по день ухвалення вироку апеляційним судом зарахував із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання".
Постановив початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня ухвалення цього вироку, тобто з 02 травня 2023 року. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та доповнення
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Разом з тим, у доповненні до касаційної скарги просить, зокрема й про закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Суть доводів касаційної скарги та доповнення засудженого зводиться до тверджень про недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК та фабрикування кримінального провадження щодо нього.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що суд на обґрунтування вироку поклав показання свідка ОСОБА_9, які є суперечливими та яким не надано оцінки відповідно до положень ст. 94 КПК, а показання інших свідків не містять інформації щодо обставин вчинення злочину.
Як відзначає ОСОБА_6, сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідків ОСОБА_7 (з яким засуджений не знайомий) та ОСОБА_8 (якому він дійсно 24 липня 2015 року передавав передачу, однак не електродриль), чим порушено його право на допит, оскільки він наполягав на цьому.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Разом з тим суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Водночас касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
У свою чергу за ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги та доповнення засудженого ОСОБА_6 щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильно наданої, на його думку, оцінки доказам, зокрема показанням свідка ОСОБА_9 щодо їх достовірності, оскільки їх перевірка не належить до предмета касаційного перегляду.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що за змістом ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, провівши розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 з урахуванням положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності.